Постанова 4807 № 336/5667/17

Дата документу 29.01.2020 Справа № 336/5667/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/5667/17 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А Провадження №22-ц/807/426/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року у справі за поданням Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_1 ,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі Шевченківський ВДВС ГТУ юстиції у Запорізькій області) звернулося до суду з поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_2 . Подання мотивовано тим, що на виконанні Шевченківського ВДВС ГТУ юстиції у Запорізькій області знаходиться виконавче провадження № 55635720 з виконання виконавчого листа № 336/5667/17, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 24.01.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму боргу в розмірі 45000,00 грн. Боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України. Із урахуванням зазначеного заявник просив суд: Тимчасово обмежити у праві виїду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 336/5667/17, виданого 24.01.2018 року про стягнення боргу у розмірі 45000,00 грн. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року в задоволенні подання Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_2 відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі державного виконавця та без повідомлення учасників виконавчого провадження, на права та законні інтереси яких безпосередньо впливає оскаржуване рішення суду першої інстанції. Пи цьому, суд першої інстанції не виконав всі умови для об`єктивного та всебічного дослідження обставин справи. Суд першої інгстанції не взяв до уваги, що протягом тривалого часу боржник не виконує судове рішення, ігнорує вимоги державного виконавця щодо прибуття для надання пояснень та доказів неможливості виконання рішення. Отже, на думку апелянта суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши подання без державного виконавця та не викликавши в судове засідання стягувача ОСОБА_1 Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило, що не є перешкодою для перегляду справи в апеляційному порядку. Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції до суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст. ст. 128, 130 ЦПК України . Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Ухвала суду першої інстанції мотивоване тим, що державним виконавцем надано недостатньо доказів, які б підтверджували ухилення боржника від виконання судового рішення, що є підставою для відмови у задоволенні такого подання. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є передчасним. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до п. 5 ч.1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а якщо він має паспорт, то йому може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов`язань. Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. За змістом наведених вище норм чинного законодавства, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, і саме з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України. Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням. Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 441 ЦПК України питання щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України розглядається за обов`язковою участю державного виконавця, оскільки тягар доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається саме на державного виконавця, як на особу, що приймає участь у судовому засіданні, зважаючи, що участь сторін та інших заінтересованих осіб у засіданні не передбачена. Як вбачається з матеріалів справи вказане подання було розглянуто 18 жовтня 2019 року без участі державного виконавця (а.с. 132). При цьому, судом не взято до уваги, що саме державний виконавець зобов`язаний довести суду (з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження) необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні. Всупереч вимогам процесуального та матеріального права, суд першої інстанції не з`ясував чи дійсно ОСОБА_2 свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання, не дав оцінку доказам, які надані державним виконавцем при поданні подання, тобто не провів повний і всебічний розгляд зазначеного подання державного виконавця. Матеріалам виконавчого провадження, які додані до подання про обмеження виїзду за кордон, судом першої інстанції в порушення вимог ч. 2 ст. 89 ЦПК України, не надана оцінка. Таким чином, вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні, а також без належної перевірки обставин щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення, доведення яких є обов`язковою умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні подання є передчасним. Крім того, ухвала суду першої інстанції взагалі не містить мотивів, з яких суд дійшов висновків про відмову в задоволенні подання державного виконавця. За наведених обставин, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, тому відповідно ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2019 року у цій справі скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 31 січня 2020 року. Головуючий суддя - доповідач СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.