Постанова 4807 № 311/1618/17

Дата документу 01.09.2020 Справа № 311/1618/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 311/1618/17 Головуючий у 1 інстанції: Сидоренко Ю.В. Провадження № 22-ц/807/2578/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., секретар Бабенко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, за апеляційною скаргою Олефіренка Едуарда Олександровича на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2020 року, ВСТАНОВИВ: 07 квітня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_2 . Зазначав, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 57581900 з примусового виконання ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 23 січня 2018 Запорізької області про затвердження мирової угода, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , згідно якої ОСОБА_2 зобов`язався сплатити ОСОБА_1 борг у сумі 226 630 грн., що становить еквівалент 8 000 доларів США, шляхом внесення щомісячних платежів по 28 328, 81 грн.( еквівалент 1000 доларів США) до останнього дня кожного місяця, починаючи з 28 лютого 2018 року до 30 вересня 2018 року. У випадку не сплати ОСОБА_2 у строк до 01 жовтня 2018 року вказаної суми боргу, він зобов`язався сплатити позивачеві борг у розмірі 413 462, 53 грн. за вирахуванням сплачених коштів за мировою угодою. За письмовою згодою сторін дати виплати окремих платежів можуть бути відстрочені, але не більш ніж на 30 (тридцять) днів. При цьому, письмова згода сторін про відстрочення окремого платежу повинна бути укладена не пізніше запланованої дати виплати такого платежу. 01.11.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 57581900, яку за вих.№3237 направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням. Поштовий конверт, адресований боржнику, повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Як зазначено приватним виконавцем, боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов`язань, а приватний виконавець, в свою чергу, намагається виконати рішення у примусовому порядку. Також з боку боржника, відсутня співпраця, тобто відсутні заходи для погашення заборгованості та в наявності існують лише перешкоди з його боку. Отже, наявність в особи невиконаних зобов`язань покладених на неї судовим рішенням, є підставою для тимчасового обмеження її у праві виїзду за межі України. Посилаючись на те, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, приватний виконавець просив про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2020 року подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього за виконавчим документом: Ухвала №311/1618/17 від 23.01.2018 року, видана Василівським районним судом Запорізької області. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що не ухиляється і не відмовляється від сплати грошових коштів, але у зв`язку із запровадженням на всій території України карантину не має можливості відразу сплатити всю суму боргу. Зазначає, що ні у поданні приватного виконавця, ні в оскаржуваному рішенні немає жодних доказів про ухилення його як боржника від виконання судового рішення. Приватний виконавець Сколибог О.С. та стягувач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надавали. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив із того, що боржником ОСОБА_2 не виконується судове рішення, на виклики приватного виконавця останній не з`являється, декларацію про доходи не подав, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, за зареєстрованою адресою фактично не проживає, а тому є підстави для покладення на нього обмеження щодо виїзду за кордон до виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду з огляду на такі обставини. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Відповідно до частин 1, 3 статті 441 ЦПК України, суд може застосувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Закон України «Про порядок виїзду з України громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. За правилом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань до виконання цих зобов`язань. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру неподання виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно не з`являтися на вимогу виконавця; не надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Встановлено, що 01.11.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 57581900, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.144-149). 07.11.2018 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, за якою накладено арешт на все майно, що належить боржникові ОСОБА_2 (а.с.158-160). 07.11.2018 і 28.11.2018 боржнику ОСОБА_2 направлено виклик про зобов`язання з`явитись на прийом до приватного виконавця, проте за викликом боржник не з`явився (а.с.162-165, 204-205). Згідно довідки Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області за вих.№3286 від 02.11.2018 ОСОБА_2 отримав два паспорта громадянина України для виїзду за кордон: паспорт серія НОМЕР_2 дата видачі 05.12.2014, строк дії до 05.12.2024, орган, що видав 2312, стан - діючий; паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , дата видачі 19.10.2017, строк дії до 19.10.2027, орган, що видав 2322, стан - діючий (а.с.177). 09.11.2018 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, за якою АТ «Альфа-Банк» накладено арешт на грошові кошти боржника, проте за повідомленням банку станом на 16.11.2018 на рахунку, що належить клієнту ОСОБА_2 в АТ «Альфа-Банк» відсутні кошти для виконання постанови (а.с.187). Як вбачається з відповіді за №3790 від 07.12.2018 року, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації на запит приватного виконавця, відповідно до п.23 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України» від 25.06.2007 року за №472, зареєстрованим у Мінюсті 05.07.2007 року за №765/14032, надано витяг з наявної у базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на транспортному засобі НОМЕР_4 на підставі документу - ES580049: КПВВ Чонгар (Сальникове) 05.09.2018 року в`їзд, КПВВ Чонгар (Сальникове) 30.08.2018 року виїзд, КПВВ Чонгар (Сальникове) 22.06.2018 року в`їзд, КПВВ Чонгар (Сальникове) 14.06.2018 року виїзд (а.с.211). 22.12.2018 з метою перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою реєстрації ОСОБА_2 . Під час виїзду встановлено, що за місцем реєстрації він не мешкає, фактичну адресу місця проживання боржник вказати відмовився. Від ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, отримання виклику до приватного виконавця, підписання будь-яких процесуальних документів боржник відмовився (а.с.212-214). За даними Єдиного держаного реєстру МВС України станом на 12.11.2018 за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби: ВАЗ 21083, 2002 року випуску, об`єм двигуна 1499 см.куб., дата реєстрації ТЗ за особою 06.12.2008 та ВАЗ 21083, 1993 року випуску, об`єм двигуна 1500 см.куб., дата реєстрації ТЗ за особою 03.04.2001 (а.с.215-216). Постановою приватного виконавця від 30.01.2019 вказані транспортні засоби оголошено у розшук (а.с.218-221). З часу відкриття виконавчого провадження боржник, будучи обізнаним про відкрите виконавче провадження, до приватного виконавця не з`являвся, про свої доходи не повідомив, в добровільному порядку з часу ухвалення судового рішення боржник не виконував покладені на нього обов`язки, що свідчить про свідоме ухиляння боржника від покладених на нього обов`язків ЗУ «Про виконавче провадження». Надавши аналіз фактичним обставинам справи і зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати, що боржник ухиляється від виконання вироку суду в частині відшкодування шкоди потерпілому, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання. За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 82 ЦПК України). Будь-яких доказів на спростування висновків суду щодо ухилення боржника від виконання судового рішення останній суду апеляційної інстанції не надав. Скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України можливе у разі належного виконання особою зобов`язань щодо сплати боргу, визнаного останнім під час укладання мирової угоди. Посилання в апеляційній скарзі на те, що при укладанні мирової угоди ОСОБА_2 одразу повернув ОСОБА_1 56 657, 62 грн. та в подальшому щомісячно сплачує борг, а отже він не ухиляється від виконання судового рішення, є неспроможними. За умовами мирової угоди вказану суму коштів боржник зобов`язався сплатити до моменту її підписання. Решту боргу у розмірі 226 630 грн. ОСОБА_2 зобов`язався погасити шляхом внесення щомісячних платежів по 28 328, 81 грн. протягом лютого вересня 2018, а за письмовою згодою із позичальником дата виплати окремого платежу могла бути відстрочена не більше, ніж на 30 днів. Отже 56 657 грн. не були предметом примусового стягнення. Із доданих до апеляційної скарги фотокопій платіжних документів вбачається, що за період з травня 2018 по липень 2020 на виконання мирової угоди ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 тільки 10 378 грн., розмір одного переказу становив від 100 грн. до 490 грн. Проте періодичні перекази боржника без письмового погодження із позичальником грошових коштів у сумі від 100 грн. до 490 грн. не свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання судового рішення. Вказані дії свідчать про намагання боржника створити видимість виконання обов`язку, покладеного на нього судовим рішенням. Відмова боржника повідомити приватному виконавцю адресу свого фактичного місяця проживання, не подання на вимогу виконавця декларації про свої доходи, приховування майна, на яке можливо звернути стягнення, свідчить про ухилення боржника від виконання судове рішення. Посилання боржника на карантинні заходи як на причину невиконання судового рішення, є також неспроможними. За умовами мирової угоди боржник зобов`язався сплатити борг задовго до запровадження на території України карантину. Із доданих до апеляційної скарги квитанцій про переказ грошових коштів убачається, що в період дії карантину боржник почав сплачувати позивачеві не по 100 грн., як сплачував до серпня 2018 року, а по 490 грн. , отже карантинні обмеження жодним чином не вплинули на його платоспроможність. Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається. Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2020 року по цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 02 вересня 2020 року. Головуючий І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська