Постанова 4824 № 752/21328/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1894/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи 752/21328/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович, акціонерне товариство «УкрСиббанк», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Михайло Андрійович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк», подану його представником Гладиш Ярославою Миколаївною, на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 31 жовтня 2019 року, постановлену в приміщенні суду під головуванням судді Плахотнюк К.Г., - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПН КМНО Літвінчука І.А., АТ «УкрСиббанк», третя особа ПВ ВО м. Київ Корольов М.А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, якою просила забезпечити зазначений вище позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису за реєстраційним номером № 8974, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком Ігорем Анатолійовичем від 19 грудня 2014 року щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у вересні 2019 року їй стало відомо про відкрите виконавче провадження за виконавчим написом. Про існування вказаного виконавчого напису їй не було відомо. Вказувала, що у позовній заяві детально викладені обставини та докази того, що виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, зокрема, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не перевірено існування документів, які підтверджують безспірність існування заборгованості; нотаріус належним чином не перевірив ні наявності, ні, тим більше, безспірності вимог стягувача та дотримання процедури повідомлення про необхідність погашення заборгованості, що свідчить про необґрунтованість та спірність відповідної заборгованості. Вже 9 жовтня 2019 року вона отримала інформацію, що в будинок, де знаходиться її квартира прийшли невідомі особи з метою опису квартири, а 29 жовтня 2019 року вона отримала повідомлення приватного виконавця про результати визначення вартості майна. Вказувала, що хід виконавчого провадження розвивається дуже динамічно, існує велика ймовірність продажу її майна до розгляду по суті справи в суді, тому з метою захисту свого порушеного права просила зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, який нею оскаржується у судовому порядку. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису за реєстраційним номером №8974, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком Ігорем Анатолійовичем від 19 грудня 2014 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк». Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник АТ «УкрСиббанк» подала апеляційну скаргу та, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що заявником не обґрунтовано необхідність у забезпеченні його позову у вказаний ним спосіб, а відтак ухвала суду не відповідає нормам процесуального права. При постановленні оскаржуваної ухвали, судом не враховано п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства», відповідно до якої, при розгляді заяв про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вказувала, що забезпечуючи позов шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, суд першої інстанції фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті, що є прямим порушенням ч. 10 ст. 150 ЦПК України. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив жодних мотивів, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тобто суд першої інстанції не зазначив підстави і не обґрунтував їх причини, не вказав на ті обставини, які свідчать про необхідність прийняття даної ухвали. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. В судовому засіданні представник АТ «УкрСиббанк» Семко І.С. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги. Просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи повідомлені належно. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду. З вказаними висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України). Згідно з п.6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, може застосовуватись судом, як захід забезпечення позову. Системний та логічний аналіз зазначених норм у їх сукупності свідчить про те, що зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. При цьому він виступає як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду та є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта. Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Установлено, що між сторонами дійсно існує спір, оскільки позивач оскаржує виконавчий напис, на підставі якого здійснюється стягнення за виконавчим провадженням на нерухоме майно, а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки між сторонами дійсно існує спір щодо законності виконавчого напису, на підставі якого відкрито виконавче провадження, а можливе задоволення вказаного позову може виключити повністю виконання виконавчого напису № 8974 від 19 грудня 2014 року, який є предметом позову. Доводи апеляційної скарги про те, що забезпечуючи позов шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, суд першої інстанції фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті, що є прямим порушенням ч. 10 ст. 150 ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, адже, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис ПН КМНО Літвінчука І.А. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк», подану його представником Гладиш Ярославою Миколаївною, відхилити. Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року. Суддя-доповідач Судді: