Постанова 4856 № 720/2500/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 720/2500/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Павлінчук С. С. Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г. 29 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Охрімчук І.Г. суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2019 року (повний текст рішення складено 21.12.2019 року, м. Новоселиця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогою про визнання протиправними дій та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.125, ст.126 ч.1 КУпАП посилаючись на те, що він порушення за обставин зазначених у постанові не здійснював. Ззначає, що 01.11.2019 року він перебував на службі в секторі реагування патрульної поліції Глибоцького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецької області для забезпечення громадського порядку та території церкви. Надалі їм було надано час для відпочинку. Він разом із своїми колегами поїхав до себе додому в м.Чернівці. Після того, як він виходив із свого будинку побачив, що на великій швидкості проїхав позашляховик. В подальшому його колеги сіли до автомобіля, а він взяв зарядний пристрій та мав намір повернутися назад до квартири, щоб передати його дружині та забрати гаманець, оскільки забув його вдома. Коли він виходив з автомобіля, то побачив, що під`їхала патрульна поліція, але не звернув уваги та пішов до будинку. Коли він повернувся, то до нього підійшов патрульний та попросив показати посвідчення водія та запитав чи він тільки що їхав з вулиці, на що він відповів, що не їхав. Двигун його автомобіля був вимкнений, а він автомобілем не керував. В ході розмови із поліцейським, він впізнав одного з поліцейських та згадав, що той колись його зупиняв, нього із останнім був конфлікт. В подальшому поліцейські склали стосовно нього протокол за ст.125, ст.126 ч.1 КУпАП. На місці постанову він не отримував, а отримав її тільки у відділенні поліції 11.11.2019 року. Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона є співмешканкою позивача та 02.11.2019 о 04 годині до неї подзвонив останній та попросив нагріти їсти, оскільки він із колегами їде додому. Після того, як чоловік повечеряв приблизно в 06 годині вона попросила його принести з автомобіля накопичувач енергії. В подальшому, вона почула крики на вулиці та крізь вікно побачила патрульний автомобіль. Вийшовши на вулицю вона зустріла чотирьох патрульних, які кричали на чоловіка, грубо говорили з ним, а колегам чоловіка та їй не дозволяли до нього підходити. Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволено. Визнано протиправними дії та скасовано постанову командира роти №1 БУПП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Скрипника Михайла Валерійовича серії ДПО 18 №607124 від 02.11.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.125, ст.126 ч.1 КУпАП. Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.125, ст.126 ч.1 КУпАП - закрито. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 16.12.2019 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив, що 02.11.2019 року командиром роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Скрипчуком М. В. в м. Чернівці на перехресті вул. Головна та вул. Гончарова під час патрулювання помічений транспортний засіб «БМВ х5» державний номерний знак НОМЕР_1 , який без потреби подавав звуковий сигнал в населеному пункті. Зауважив, що зупинка транспортного засобу позивача здійснена на підставі п.1 ч.1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", оскільки водій порушив Правила дорожнього руху. В подальшому, для виконання мети зупинки транспортного засобу на підставі ст. 32 ЗУ "Про національну поліцію" прийняв рішення перевірити документи особи водія при перевірці документів водій не пред`явив на вимогу поліцейського посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також полісу обов`язкового страхування чим порушив п.2.4 "а" ПДР України, яким визначено на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також надати для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Тому, на думку відповідача, лейтенант поліції ОСОБА_3 М. В ОСОБА_4 діяв в межах та у спосіб наданих йому повноважень. Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року відкрито апеляційне провадження та призначено до апеляційного розгляду. Позивач, правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом встановлено, що 02.11.2019 року о 06 годині командиром роти №1 БУПП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Скрипником Михайлом Валерійовичем було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 №607124 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.125, ст.126 ч.1 КУпАП. Порушення полягало в тому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «БМВ х5» державний номерний знак НОМЕР_1 в м.Чернівці на перехресті вулиць Головна та Гончарова та подав звуковий сигнал в населеному пункті без потреби чим порушив п.9.5 ПДР України та при перевірці документів було встановлено відсутність свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб, чим порушив п.2.1б ПДР України. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити факт порушення позивачем правил дорожнього руху. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Згідно зі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, зокрема у випадку вчинення особою правопорушення. Статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Відповідно до п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (пп. «а»); реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон) (пп. «б»); поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (пп. «ґ»). Згідно п.2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. З аналізу вказаних норм слідує, що обов`язком водія транспортного засобу є мати в наявності при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та на вимогу поліцейського пред`являти їх для перевірки. Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається з матеріалів справи, підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач визначив факт подачі ОСОБА_1 звукового сигналу у населеному пункті без потреби запобігти дорожньо-транспортній пригоді, що спричинило порушення вимог п. 9.5 ПДР та в подальшому - відсутність свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб, в порушення вимог п. 2.1-Б ПДР України Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Враховуючи положення ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, показання технічних засобів, що мають функції фотозйомки та відеозапису. На підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови відповідачем в якості доказу надано відеозапис з боді-камери. З відеозапису вбачається, що працівник патрульної поліції слідував по вулиці за автомобілем, який на його думку, належить позивачу, проте з даного відеозапису не можна встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «БМВ х5» державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки автомобіль патрульної поліції під`їхав до позивача транспортний засіб якого стояв обабіч вулиці та не здійснював рух. Окрім того, як вбачається, позивач зачиняв двері транспортного засобу, факт керування позивачем транспортним засобом, в тому числі з порушенням Правил дорожнього руху, даним відео не зафіксовано. Також з відео з нагрудної відеокамери відповідача встановлено, що позивач вимагав у відповідача надати йому докази та вказати причини його затримки. Отже, в даному випадку, відповідачем не доведено, що зупинення транспортного засобу було обумовлено недотриманням водієм (позивачем) вимог ПДР України, що, відповідно, свідчить про безпідставність вимог відповідача щодо пред`явлення для перевірки відповідних документів, тому доводи позивача про неправомірність дій відповідача є обґрунтованими. На підставі вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що у правовідносинах, які склались між сторонами, відповідачем порушено принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не було всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано обставин справи та не вирішено її в точній відповідності до закону, отже є вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 №607124 від 02.11.2019 року. Відповідно до п. 9.5 Правил дорожнього руху подавати звукові сигнали у населених пунктах забороняється, крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді. Надаючи оцінку правомірності дій відповідача, а також правомірності винесеної ним постанови серії ДПО 18 №607124 від 02.11.2019 року щодо порушення позивачем вимог п. 9.5 Правил дорожнього руху, судом апеляційної інстанції відзначається, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження безпідставного застосування позивачем звукового сигналу у населеному пункті, як і не надано доказів на спростування тверджень позивача про те, що звуковий сигнал ним був застосований. Відповідно до п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Так, ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Підсумовуючи наведене, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає вірним твердження суду першої інстанції, що у зв`язку з ненаданням відповідачем беззаперечних доказів керування позивачем транспортним засобом, слід вважати безпідставним твердження про вчинення останнім адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125, ст.126 ч.1 КУпАП, а тому наявні підстави для скасування спірної постанови серії ДПО 18 №607124 від 02.11.2019 року та закриття провадження у справі по адміністративне правопорушення. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідачем не було надано до суду жодних доказів, в розумінні ст. ст. 73-76 КАС України, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме: подача звукового сигналу в населеному пункті без потреби та відсутність свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб. Спірна постанова не містить посилань на будь-які докази, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок, обґрунтувань правомірності притягнення останнього до адміністративної відповідальності, що свідчить про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення. Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови не забезпечив своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, та відповідно, відобразив обставини справи, які згідно наданих доказів не відповідають дійсності, а тому вказане свідчить про достатність підстав для задоволення позовних вимог про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 02.11.2019 року та закриття справи відносно позивача. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального права та згідно норм процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 29 січня 2020 року. Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.