Постанова 4854 № 420/6381/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _______________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6381/19 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Дата і місце ухвалення: 27.11.2019р., м.Одеса Дата виготовлення повного тексту: 29.11.2019р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді : Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., за участю секретаря: Шепель О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо продовження дії довідки про звернення за захистом в Україні та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо продовження дії довідки про звернення за захистом в Україні, наданої ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області продовжити дію довідки про звернення за захистом в Україні, наданої ОСОБА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо не продовження дії довідки про звернення за захистом в Україні №009404 від 01.04.2019 року, наданої ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області продовжити дію довідки №009404 від 01.04.2019 року про звернення за захистом в Україні, наданої ОСОБА_1 . Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 23.12.2019 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на не повне з`ясування судом обставин справи, що призвело до не правильного вирішення справи, а також не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В своїй скарзі апелянт зазначає, що вирішення питання про продовження дії довідки про звернення за захистом в Україні в порядку, передбаченому Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», належить до дискреційних повноважень Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області. У зв`язку з цим, апелянт вважає, що суд не уповноважений на прийняття рішень щодо зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області продовжити дію довідок про звернення за захистом в Україні, наданих іноземцям. Також, апелянт посилається на те, що Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом МВС України №649 від 07.09.2011 року, чітко визначено перелік документів, на підставі яких уповноважений орган Державної міграційної служби України може прийняти рішення про продовження дії довідки про звернення за захистом в Україні. При зверненні до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області ОСОБА_1 жодного, із визначених Порядком №649, документу не надав. У зв`язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року та прийняття нової постанови - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року по справі №815/1808/16 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДМС України про визнання неправомірним та скасування рішення від 12.03.2016 року №152-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 18.04.2018 року, рішення першої інстанції від 07.07.2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 12.03.2016 року №152-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов`язано ДМСУ повторно розглянути питання про прийняття рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. На виконання зазначених судових рішень ДМС України було проведено повторну процедуру розгляду заяви та прийнято рішення від 21.07.2017 року №324-17 «Про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту», яке також оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року по справі №815/4398/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення ДМСУ від 21.07.2017 року №324-17, яким ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано ДМСУ прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 особою, яка потребує додаткового захисту. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 року по справі №815/4398/17 постанову суду першої інстанції змінено, абзац третій резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Зобов`язати Державну міграційну службу України вирішити питання щодо визнання ОСОБА_1 особою, яка потребує додаткового захисту». Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2018 року по справі №815/4398/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 року. На виконання судового рішення по справі №815/4398/17 ДМС України проведено повторну процедуру розгляду заяви ОСОБА_1 та прийнято рішення №27-19 від 08.02.2019 року про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року по справі №420/1401/19 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі. При постановленні вказаної ухвали суд виходив з того, що рішення №26-19 від 08.02.2019 року прийнято органом ДМС на виконання судового рішення по справі №815/4398/17, а тому звернення до суду з новим позовом щодо визнання неправомірним та скасування вказаного рішення ДМСУ є неналежним захистом позивачем своїх прав. У зв`язку з цим, 02.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою, в порядку ст.383 КАС України, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Державною міграційною службою України на виконання рішення суду по справі №815/4398/17. Одеський окружний адміністративний суд листом №815/4398/17/10291/19 від 03.04.2019 року повідомив ОСОБА_1 , що станом на 03.04.2019 року справа №815/4398/17 з Верховного Суду не поверталася, у зв`язку з чим, до моменту повернення вказаної адміністративної справи відсутня можливість щодо здійснення будь-яких процесуальних дій за поданою ним заявою. З матеріалів справи, також, вбачається, що ОСОБА_1 01.10.2018 року була видана довідка про звернення за захистом в Україні №009404 із строком її дії до 01.04.2019 року. У зв`язку із закінченням терміну дії вказаної довідки, 10.06.2019 року позивач звернувся до ДМСУ щодо продовження строку її дії, на що отримав відмову. Листом від 20.06.2019 року ГУ ДМС України в Одеській області повідомило ОСОБА_1 , що підставою для відмови є п.п. «б» п. 6.9 Розділу VI Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України №649 від 07.09.2011 року. У листі зазначено, що оскільки ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року по справі №420/1401/19 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження по адміністративній справі до ДМСУ про скасування рішення №27-19 від 08.02.2019 року, тому підстави для продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні - відсутні. В листі ДМС України від 14.08.2019 року зазначило, що відповідно до підпункту «б» пункту 6.9 розділу VI Правил №649 у разі оскарження особою рішення міграційного органу з приводу надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту уповноважена посадова особа територіального органу ДМС продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні. При цьому, підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копії ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. Оскільки ОСОБА_1 не надав жодного з вказаних документів, тому немає підстав для продовження строку дії довідки про звернення за захистом. Не погоджуючись з правомірністю бездіяльності відповідача щодо продовження дії довідки про звернення за захистом в Україні ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , виходив з того, що у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача, оскільки листами ГУ ДМС України в Одеській області від 20.06.2019 року, ДМС України №А-7203-19/8/2860-19 від 14.08.2019 року та №А-10874-19/8/3494-19 від 07.10.2019 року надано відповіді на звернення позивача щодо продовження терміну дії довідки з роз`ясненням відповідних причин. При цьому, суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на відсутність правових підстав для продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні №009405, виданої ОСОБА_1 , зазначивши, що статус позивача остаточно не визначений та, на час розгляду адміністративної справи №420/6381/19, продовжується процедура судового оскарження прийнятих рішень як позивачем, так і відповідачем. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 буде прийняття рішення про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області продовжити дію довідки №009404 від 01.04.2019 року про звернення за захистом в Україні, наданої ОСОБА_1 . Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Довідка про звернення за захистом в Україні, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08 липня 2011 року №3671-VI (далі - Закон №3671-VI), є документом, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України. Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №3671-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Частиною 13 статті 10 Закону №3671-VI передбачено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, прийняв рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа цього центрального органу виконавчої влади протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято зазначене рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення. Довідка про звернення за захистом в Україні продовжується, якщо особа оскаржує таке рішення. З вказаних норм слідує, що в разі оскарження рішення уповноваженого органу з приводу визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, термін дії довідки про звернення за захистом в Україні продовжується на строк до остаточного визначення статусу такої особи. Наказом МВС України №649 від 07.09.2011 року затверджено Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі - Правила №649), пунктом 2.5 яких передбачено, що у разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні. Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС. Подані документи долучаються до особової справи заявника. Відповідно до підпункту «б» пункту 6.9 розділу VI Правил №649 у разі оскарження особою зазначеного рішення уповноважена посадова особа територіального органу ДМС продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, про що зазначається у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні. Як вбачається з матеріалів справи у листі від 20.06.2019 року ГУ ДМС України в Одеській області підставою для відмови ОСОБА_1 у продовженні строку дії виданої йому довідки про звернення за захистом в Україні, зазначає ненадання позивачем документів, перелік яких визначено Порядком №649, в підтвердження використання заявником права на оскарження рішення органу ДМС щодо поданої заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. При цьому, відповідач здійснює посилання виключно на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року по справі №420/1401/19, якою ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження по адміністративній справі щодо оскарження рішення №27-19 від 08.02.2019 року. Аналогічна підстава відмови викладена ДМС України у листах №А-7203-19/8/2860-19 від 14.08.2019 року та №А-10874-19/8/3494-19 від 07.10.2019 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість такої відмови ГУ ДМС України в Одеській області, оскільки зі змісту положень Закону №3671-VI та Порядку №649 слідує, що довідка про звернення за захистом в Україні є документом, що засвідчує законність перебування особи на території України, та видається, серед іншого, до остаточного визначення статусу особи у разі реалізації відповідною особою права на судове оскарження прийнятих органом ДМС рішень з приводу визнання особи біженцем та особою, яка потребує додаткового захисту. Учасниками справи не заперечується факт звернення ДМС України з касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 року по справі №815/4398/17 та відкриття Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.04.2018 року касаційного провадження у справі. Також, учасниками справи не заперечується факт звернення 02.04.2019 року ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст.383 КАС України у справі №815/4398/17. Однак, у зв`язку із знаходженням матеріалів вказаної справи у Верховному Суді, жодне процесуальне рішення по заяві ОСОБА_1 ще не прийнято. Вказані обставини, на думку колегії суддів, беззаперечно свідчать, що статус позивача остаточно не визначений та на час розгляду адміністративної справи №420/6381/19 продовжується процедура судового оскарження прийнятих рішень як позивачем, так і відповідачем. А відтак, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області необґрунтовано відмовило ОСОБА_1 у задоволенні поданої ним заяви щодо продовження дії довідки про звернення за захистом в Україні. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що зобов`язавши Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області продовжити дію довідки №009404 від 01.04.2019 року про звернення за захистом в Україні, наданої ОСОБА_1 , суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження відповідача. Колегія суддів зазначає, що Верховний суд України своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1265а15, вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним (що узгоджується з положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено на підписано 30.01.2020р. Головуючий суддя Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.