Постанова 4850 № 200/8591/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року справа № 200/8591/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року (повний текст складено 27 вересня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/8591/19-а (суддя в 1 інстанції Грищенко Є.І.) за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» (далі позивач) до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень Волновасько-Мангушського управління Головного управління ДФС у Донецькій області № 0069214801, № 0069264801, № 0069504801, № 0069564801 від 15 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з земельного податку на загальну суму 13 727,54 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0069214801, №0069264801, № 0069504801, 0069564801 від 15 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з земельного податку. Позивач вважає такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що у відповідності до положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» сума штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку не підлягає сплаті. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 200/8591/19-а у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року було допущено заміну відповідача у справі № 200/8591/19-а Головного управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач). Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 00191678) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває. В структуру Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» входить серед інших відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи Волноваське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу», місцезнаходження: м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБР,

97. Колегією суддів встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб за період березень грудень 2018 року, за результатам якої складено акт від 26 березня 2019 року № 122/05-99-48-01-31/35580838. Згідно висновків акту дані перевірки свідчать про несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання за березень грудень 2018 року. Відповідно до акту № 122/05-99-48-01-31/35580838 15 квітня 2019 року податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення № 0069564801 № 0069264801, № 0069214801 та № 0069504801 якими позивача зобов`язано сплатити штраф на загальну суму 13 727,54 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Державної фіскальної служби, однак за результатами розгляду скарги рішенням від 20 червня 2019 року №28178/6/99-99-11-06-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу). Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Згідно зі ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Відповідно до ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Згідно з пп. 286.2 та 286.3 ст. 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податковим кодексом України визначено обов`язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю та право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або подавати таку декларацію щомісячно. Відповідно до п. 111.2 ст. 111, п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Положень, які б звільняли платника податків від застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог законодавства з питань оподаткування в залежності від тих чи інших обставин, законодавство не містить. Доводи апеляційної скарги, що з 14 квітня 2014 року його відокремлений підрозділ звільнений від виконання обов`язків платника земельного податку з юридичних осіб до закінчення антитерористичної операції є неприйнятними з огляду на наступне. 14 квітня 2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. 15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Статтею 6 вказаного Закону під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Статтею 7 вказаного Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Відповідно до ч.ч. 1 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» надано визначення термінів: територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014; період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р. Вказаний Перелік втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р. До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Волноваха та с. Володимирівка, де здійснює свою господарську діяльність відокремлений підрозділ позивача. Враховуючи наведене, з 14 квітня 2014 року платник податків був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. 08 червня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України № 1365-VІІІ від 17.05.2016 року), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції: «Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону»; «Скасувати суб`єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону». Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту: «Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію». Такі Переліки затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085, і такі населені пункти як м. Волноваха та с. Володимирівка Донецької області, в яких платник податків користується земельними ділянками комунальної власності, до них не включено. Отже, з 08 червня 2016 року, дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року) платник податків від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності вже не звільнений, тому має сплачувати вказане податкове зобов`язання на загальних підставах. Положень, які б звільняли платника податків від виконання обов`язків щодо плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності і від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання таких обов`язків вказаним законом не встановлено. Відповідні зміни до Податкового кодексу України як спеціального нормативно-правового акту з питань оподаткування - з цього питання не вносилося. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та неприйнятність доводів апеляційної скарги. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 200/8591/19-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 200/8591/19-а залишити без змін. Повне судове рішення складено 29 січня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Е.Г. Казначеєв Л.В. Ястребова