Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/24437/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/24437/19 Провадження № 22-ц/4820/243/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., з участю представника відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи Абросімова С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс Україна», про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2019 року про відкриття провадження у справі, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» (далі ТОВ «КУА «Оптимум»), що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс Україна» (далі ТОВ «Енерджі плюс Україна»), про стягнення грошових коштів. ОСОБА_2 зазначив, що 25 січня 2019 року між ТОВ «КУА «Оптимум», ним і ТОВ «Енерджі плюс Україна» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого сторони зобов`язалися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири будівельний АДРЕСА_1 . На виконання цього договору позивач сплатив ТОВ «КУА «Оптимум» частину забезпечувального платежу у розмірі 789 580 грн. Оскільки будівництво житлового будинку не було розпочато, то 19 червня 2019 року сторони уклали договір про розірвання попереднього договору. За цим договором ТОВ «КУА «Оптимум» зобов`язалося перерахувати сплачені кошти на банківський рахунок позивача до 29 липня 2019 року, проте кошти не повернуті до теперішнього часу. За таких обставин ОСОБА_2 просив суд стягнути з ТОВ «КУА «Оптимум» на свою користь 789 580 грн. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі. Суд першої інстанції керувався тим, що справа віднесена до його територіальної юрисдикції. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ТОВ «КУА «Оптимум» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва за встановленою підсудністю посилаючись на порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що справа за позовом ОСОБА_2 має розглядатися за місцезнаходженням відповідача та прийнята Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області з порушенням правил територіальної підсудності. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 і ТОВ «Енерджі плюс Україна» не подали відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не дотримався приписів ст. 30 ЦПК України. У зв`язку з порушенням норм процесуального права оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям постанови про направлення справи до суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 25 січня 2019 року між ТОВ «КУА «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест», ОСОБА_2 і ТОВ «Енерджі плюс Україна» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. (реєстраційний №139), за умовами якого сторони зобов`язалися в майбутньому укласти в належній формі та підписати основний договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири за будівельним АДРЕСА_2 багатоквартирному будинку по АДРЕСА_3 . До підписання основного договору ТОВ «КУА «Оптимум» зобов`язалося забезпечити введення будинку в експлуатацію, а після оформлення та реєстрації права власності на квартиру передати її у власність ОСОБА_2 за цим договором. У свою чергу, ОСОБА_2 зобов`язався сплатити ТОВ «Оптимум» забезпечувальний платіж у розмірі 1 579 160 грн у строки, передбачені попереднім договором. В період з 30 січня до 4 лютого 2019 року ОСОБА_2 перерахував на банківський рахунок ТОВ «КУА «Оптимум» перший платіж у розмірі 789 580 грн. 19 червня 2019 року ТОВ «КУА «Оптимум», ОСОБА_2 і ТОВ «Енерджі плюс Україна» уклали договір про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 25 січня 2019 року Барбуляк Х.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстраційним №139. За цим договором ТОВ «КУА «Оптимум» зобов`язалося повернути ОСОБА_2 сплачені кошти протягом 40 календарних днів з моменту підписання цього договору, тобто до 29 липня 2019 року. Застосовані норми права Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Leo Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. За загальним правилом, якщо інше не встановлено процесуальним законом, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування (ч. 1 ст. 27 ЦПК України). Статтею 28 ЦПК України встановлено правила альтернативної територіальної юрисдикції (підсудності), зокрема в силу частини п`ятої цієї статті позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Із положень ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. За змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. В иключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Пленум Верховного Суду України у пункті 27 постанови від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред`являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об`єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред`являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм процесуального закону дає підставу для висновку, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких спорів з приводу нерухомого майна, тобто спорів, що виникають у зв`язку зі створенням та зміною об`єктів нерухомості, їх цивільним обігом, виникненням, зміною, припиненням та виконанням зобов`язань, які пов`язані з таким майном. Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу повернення ТОВ «КУА «Оптимум» забезпечувального платежу, який був внесений ОСОБА_2 за попереднім договором на придбання нерухомого майна. Отже, даний спір стосується виконання зобов`язання, пов`язаного з нерухомістю, та на нього поширюються правила виключної підсудності, передбачені ст. 30 ЦПК України. Згідно адміністративно-територіального поділу м. Львова вулиця Княгині Ольги знаходиться у Франківському районі міста, тому спір, який виник між сторонами, має бути розглянутий Франківським районним судом м. Львова. Доводи ТОВ «КУА «Оптимум» про підсудність справи Шевченківському районному суду м. Києва не ґрунтуються на законі. 3 Висновки суду апеляційної інстанції Суд першої інстанції не врахував указаних норм чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про те, що справа віднесена до його територіальної юрисдикції. Ухвала суду не відповідає вимогам процесуального закону, тому в силу ст. 380 ЦПК України вона підлягає скасуванню з прийняттям постанови про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Щодо судових витрат Відповідно до ст. 141 ЦПК України питання щодо понесених ТОВ «КУА «Оптимум» судових витрат за подання апеляційної скарги має бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні рішення по суті спору (п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»). Керуючись ст.ст. 374, 380, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2019 року про відкриття провадження у справі скасувати, а справу направити на розгляд до Франківського районного суду міста Львова. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 січня 2020 року. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Логінова С.М. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 20