Постанова 4804 № 264/5202/19

22-ц/804/691/20 264/5202/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 264/5202/19 Номер провадження 22-ц/804/691/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Мироненко І.П., Баркова В.М., секретар судового засідання Єфремова О.В., сторони : позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Гуртовий Михайло Борисович, відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Мирошниченко Ю.М., повний текст рішення складений 16 грудня 2019 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. Вказувала, що рішенням суду від 04.12.2008 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку щомісячно. Відповідач тривалий час офіційно ніде не працює, має нерегулярний мінливий дохід, інших утриманців не має. Просила змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача, а саме стягувати з останнього аліменти в розмірі 3000 грн. щомісячно. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги повністю. В обґрунтування скарги вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, вийшов за межі позовних вимог, оскільки норми статті 192 СК України не регулюють правовідносини зміни способу стягнення аліментів, що суттєво відрізняється від зміни розміру аліментів. Статтею 181 СК України стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів. Крім того, вважає, що суд невірно встановив обставини, що мають значення для справи, оскільки вказував, що відповідач не ухиляється від сплати аліментів, має постійне місця проживання і роботи. Між тим, позивач вважає, що за умовами і характеристиками своєї роботи відповідач не може отримувати мінімальну заробітну плату, отже, він намагається уникнути обов`язку по належному і достатньому утриманню дитини. Про це свідчить його аліментна історія, зокрема, той факт, що в 2015 році він був засуджений за злісне ухилення від сплати аліментів. Крім того, в нього є заборгованість за аліментами в сумі 73806,99 грн.. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності позивача, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм апеляційного суду за №208, та без участі відповідача, також належно повідомленого про час та місце розгляду справи поштовим відправленням. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гуртового М.Б., який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність вимоги одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення, як способу захисту встановлюється судом, з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України. В свою чергу, позивачем не доведені обставини, передбачені статтею 192 СК України (зміна майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров`я дитини), які могли б стати підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі й шляхом зміни способу їх стягнення. Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 26.03.2009 року відкрито виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку на підставі виконавчого листа, виданого Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області 16.12.2008 року (а.с.6) Відповідач ОСОБА_2 з перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.26), яка є особою з інвалідністю (а.с.28) та має неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.29). Відповідач працює в ТОВ «ПРЕМ`ЄР СТРОЙ» та отримує заробітну плату в розмірі 4300 грн. (а.с.27), З довідки про склад сім`ї від 28.11.2019 року та довідки з місця реєстрації відповідача вбачається, що відповідач дійсно фактично проживає з дружиною ОСОБА_4 (а.с.25,41). Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Позивач звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів шляхом стягнення грошової суми 3000 грн щомісячно замість ? частини доходу відповідача. Суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України. У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Тому суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилається позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України. Судом враховано, що така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №372/2393/17, і суд правильно керувався нею. Отже, відповідач має постійний дохід в певному розмірі, а думка позивача щодо невідповідності його заробітної плати умовам його роботи носить характер припущення, нічим не підтверджена. Також він має на утриманні дитину від іншого шлюбу сина, 2009 року народження. Разом з тим судом об`єктивно встановлено, що позивач нічим не довела обставини, передбачені статтею 192 СК України (зміна майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров`я дитини), які могли б стати підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі й шляхом зміни способу їх стягнення. Згідно з положеннями статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Між тим, належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права зводяться до незгоди із рішенням суду без будь-якої правової мотивації. Твердження апелянта про те, що відповідач ухиляється від виконання обов`язку утримання дитини, про що свідчить наявність заборгованості за аліментами, були предметом розгляду справи в суді першої інстанції суд їх відхилив, при цьому надав мотивовану оцінку, крім того, такі обставини не мають значення для вирішення даного спору. Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 264 ЦПК України. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст.367, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 30 січня 2020 року. Судді : Є.Є. Мальцева І.П. Мироненко В.М. Барков