Постанова 4804 № 263/5408/21

22-ц/804/171/22 263/5408/21 Головуючий у 1 інстанції Томілін О. М. Єдиний унікальний номер 263/5408/21 Номер провадження 22-ц/804/171/22 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2022 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ВСТАНОВИВ: В квітні 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 в якій просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її навчання у розмірі 1/6 частини всіх заробітків відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 27 листопада 2003 р. на утримання дитини до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто з відповідача аліменти у розмірі ? частини всіх заробітків щомісячно. Оскільки на даний час донька є студенткою денної форми навчання Донецького державного університету управління, у зв`язку із чим не має можливості самостійно влаштуватися на роботу та потребує матеріальної допомоги, позивач просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 30 квітня 2021 року і до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не довше ніж до досягнення останньою 23 років. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення від 07 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд при ухвалені оскаржуваного рішення не враховував його реальний матеріальний стан та те, що в нього є непрацездатна дружина ОСОБА_4 та малолітня донька від другого шлюбу, а також батько дружини мешкає з ними і також потребує постійної матеріальної підтримки. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1, 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач наполягав на зменшенні розміру стягнутих аліментів, на даний час він одружений, має на утриманні іншу неповнолітню дитину, сплачує аліменти своїй матері в розмірі 3/100 часток від доходу щомісячно, тому, на переконання суду саме аліменти у розмірі 1/8 частини від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 30 квітня 2021 року і до закінчення навчання ОСОБА_3 забезпечать дотримання прав відповідача та ОСОБА_3 . З такими висновками суду не можна не погодитися. Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у справі (а.с. 10, 11). Шлюб між сторонами розірвано 16 жовтня 2007 року (а.с. 9). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 14, 16, 17). Відповідач мешкає окремо, що сторонами не заперечується. Наданими довідками підтверджено, що ОСОБА_3 на теперішній час є студенткою денної форми навчання «бакалавр» Донецького державного університету управління. На підставі рішення Жовтневого райсуду м. Маріуполя від 27 листопада 2003 року на утримання дитини ОСОБА_3 на користь позивачки до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відповідача стягувались аліменти у розмірі ? частини всіх заробітків щомісячно (а.с. 18). За вироком Приморського райсуду м. Маріуполя ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт (а.с. 19), заборгованість по сплаті аліментів станом на 01 лютого 2021 року складає 149 042 грн. 94 коп. (а.с. 22). Постановою Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 з ОСОБА_1 стягнуто на утримання матері ОСОБА_5 аліменти в розмірі 3/100 частин заробітку щомісячно (а.с. 20). ОСОБА_1 25 грудня 2013 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 (а.с. 39), вони мають спільну дитину ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 21). З довідки ГУ ДПС у Донецькій області від 26 серпня 2021 вбачається, що ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2021 по 30 червня 2021 отримала дохід з «соціального захисту населення ММР» у розмірі 7 235 грн. 59 коп., відомості про отримані ОСОБА_3 доходи відсутні. За правилами ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Звертаючись до суду із позовом, мати повнолітньої доньки ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_2 , зазначила, що дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку із навчанням в університеті та підтвердила цей факт належними і допустимими доказами. З системного аналізу фактичних обставин, встановлених судом при розгляді справи, та вищенаведених норм законодавства вбачається, що відповідач, як батько дитини має обов`язок утримувати її, попри досягнення донькою повноліття, адже вона продовжує навчання в університеті та у зв`язку з цим несе відповідні витрати, що сторонами справи під сумнів не ставиться. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно визначив розмір аліментів, які має сплачувати відповідач щомісячно у розмірі 1/8 частини від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 30 квітня 2021 року і до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не довше ніж до досягнення останньою 23 років, належним чином врахувавши, зокрема, склад та розмір витрат дитини на навчання, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, надані докази наявних непереборних обставин, які б унеможливлювали сплачувати аліменти на доньку саме в визначеному судом розмірі. Крім того, посилання відповідача на те, що з ним та другою дружиною та дитиною від другого шлюбу проживає батько ОСОБА_4 , який потребує матеріальної допомоги, не можуть судом оцінюватись, оскільки не підтверджені жодними допустимими доказами. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За обставин цієї справи, апеляційний суд вважає, що саме визначений у оскарженому рішенні суду розмір аліментів, які мають стягуватися з відповідача, належним чином відповідатиме інтересам повнолітньої дитини, що продовжує навчання, а також враховуватиме майновий стан платника аліментів, засади розумності та справедливості. Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення відносно скасування оскарженого рішення, і на висновки суду не впливають, тому в її задоволенні належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України. Керуючись ст. 374, 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 10 січня 2022 року. Судді В. М. Барков Є. Є. Мальцева М. Ю. Лопатіна