Постанова Одеський апеляційний суд № 509/4967/18

Номер провадження: 22-ц/813/902/20 Номер справи місцевого суду: 509/4967/18 Головуючий у першій інстанції Кочко В.К. Доповідач Гірняк Л. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.01.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого- Гірняк Л.А. Суддів- Сегеди С.М., Цюри Т.В., За участю секретаря - Ющак А.Ю. Осіб,що беруть участь у справі: Представник відповідача- Павельченко І ОСОБА_1 В. розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації «Отрада», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - про визнання недійсним договорів купівлі-продажу,- ВСТАНОВИЛА: В жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою в котрій просив суд: - визнати недійсним укладений між ГО «Отрада» та ОСОБА_6 договір купівлі - продажу будинку рибака загальною площею 35,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . - визнати недійсним укладений між ГО «Отрада» та ОСОБА_5 договір купівлі - продажу будинку рибака загальною площею 33,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . В заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на: - будинок рибака загальною площею 35,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - та будинок рибака загальною площею 33,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому зазначає приписи ст.ст.149,150 ЦПК України з посиланням, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на судову практику Європейського Суду з прав людини, як на ефективний спосіб захисту. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2019 року у задоволені заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено( а.с.14). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду Овідіопольського району від 22.03.2019 року та прийняти нову,якою задовольнити його заяву про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Овідіопольського районного суду одеської області від 22.03.2019 року без змін. В своїй заяві представник позивача- ОСОБА_3 просить справу слухати за його відсутністю. В силу ст.372 ч.2 ЦПК України колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутності. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН: Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що зазначені правочини порушують право користування цим майном інших членів організації з метою відпочинку та ОСОБА_6 перевищив свої повноваження,як голова правління ГО "Отрада" так як відповідно до Статуту до його повноважень не входило відчуження майна ГО «Отрада» на власний розсуд. При цьому посилається на відкриття кримінального провадження. Одночасно заявник посилається на вимоги ст.ст.149,150 ЦПК України та зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суд , на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на судову практику Європейського Суду з прав людини, як на ефективний спосіб захисту. В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_6 зазначає, що забезпечення позову не є співмирними з предметом спору,що виключає можливість вжити відповідних заходів забезпечення позову. При цьому звертає увагу, що позивачем не наведено допустимі докази які б свідчили про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі їх невжиття. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ: Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з`явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги приходить до наступного. Залишаючи без задоволення заяву позивача про забезпечення позову районний суд виходив з відсутності будь-яких належних та допустимих доказів, якими підтверджується ,що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та що дійсно існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду. Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав. Відповідно до положень стст.149, 150 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду з указаним позовом позивач як член ГО «Отрада» просив визнати недійсним договори купівлі продажу двох будинків рибалок . Дійшовши висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення на них арешту, суд першої інстанції здійснив оцінку необґрунтованості доводів так як заявник жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права. Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду так як заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження спірних будинків рибалок на користь третіх осіб. На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанцій надано правильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам ст.ст.149.150 ЦПК України і, як наслідок, відмовлено в їх забезпеченні. Посилання на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на судову практику Європейського Суду з прав людини, як на ефективний спосіб захисту не є абсолютними в супереч заяві про забезпечення позову в супереч вимогам ст.ст.149,150 ЦПК України. З врахуванням припису ст.375 ЦПК України судова колегія залишає без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції без змін оскільки визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 367,368,374, 375,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню до суду касаційної інстанції не підлягає. Повний текст складено 28.01.2020 року. Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда - Т.В.Цюра