Ухвала КГС ВС № 904/5898/18

УХВАЛА 30 січня 2020 року м. Київ Справа № 904/5898/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 (повний текст складено 22.11.2019) за позовом Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 117 596,52 грн., ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 закрито провадження у справі № 904/5898/18 за позовом Криворізької міської ради до фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку площею 0,2912га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, для розміщення автостоянки за адресою вул. Качалова у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у розмірі 117 596,52 грн. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 у справі №904/5898/18 скасовано та передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 17.12.2019 (згідно реєстраційним номером АГС) Фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем подано касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 904/5898/18 до Касаційного господарського суду. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 року у справі № 904/5898/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М. Перевіривши матеріали касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921, 00 грн. Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі №904/5898/18, якою скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 у справі №904/5898/18, складає 1 921, 00 грн. Разом з тим, додана до касаційної скарги квитанція №0.0.1546291458.1 від 09.12.2019 на суму 1 000 грн. не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, оскільки до касаційної скарги не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом розмірі, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Також касаційна скарга не відповідає вимогам статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Оскаржувана постанова Центрального апеляційного господарського суду прийнята 19.11.2019, повний текст складено 22.11.2019. Таким чином, останнім днем строку подання касаційної скарги на зазначену постанову було 12.12.2019. Скаржником касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 подано 17.12.2019, про що свідчить реєстраційний номер Центрального апеляційного господарського суду, тобто скаржником пропущено двадцятиденний строк, встановлений ст. 288 ГПК України для подання касаційної скарги. До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на її подання, яке обґрунтовано тим, що лише 12.12.2019 скаржником отримано копію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019, що на думку скаржника, є поважними причинами пропуску строку. Крім того, скаржник зазначив, що дата отримання повного тексту оскаржуваної постанови підтверджується датою, вказаною на повідомленні про вручення повного тексту постанови, що знаходиться у матеріалах справи. Дослідивши доводи скаржника, суд, дійшов висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження є необґрунтованим, з наступних підстав. Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно зі ст.288 Господарського процесуального кодексу України: "1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

3. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу." Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Відповідно до наведеної норми суд касаційної інстанції має оцінити доводи заявника, інші можливі обставини, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Таким чином вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи, що доводи, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження про те, що заявник отримав саме 12.12.2019 копію оскаржуваної постанови не підтверджені належними доказами, а саме, конвертом з штриховим кодовим ідентифікатором та з відбитком календарного штемпелю, тому є неповажними. Суд вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах справи № 904/5898/18 (у 2-х томах), які надійшли до Верховного Суду разом з касаційною скаргою відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення щодо вручення оскаржуваної постанови скаржнику. Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. З огляду на викладене, оскільки касаційну скаргу подано після закінчення строку встановленого для її подання та скаржником наведені підстави у заяві про поновлення строку визнані неповажними, то така касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених ч. 6 ст. 302 ГПК України, буде розглянуто у випадку усунення вказаних вище недоліків. Керуючись статтями 174, 234, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд - У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича залишити без руху до 02.03.2020.

2. Встановити Фізичній особі-підприємцю Штефану Владиславу Олександровичу строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Фізичній особі-підприємцю Штефану Владиславу Олександровичу надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка,

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. Кушнір Судді Є. Краснов Г. Мачульський