Ухвала КГС ВС № 910/248/20
від 13.08.2021 · ГосподарськаУХВАЛА 13 серпня 2021 року м. Київ Справа № 910/248/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю., розглядаючи матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Козир Т. П., Кравчук Г. А.), рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 (суддя Демидов В. О.) і ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 (суддя Бондарчук В. В.) у справі за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідачів: 1) Київської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінпроект", 3) Центрального територіального управління капітального будівництва, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , про визнання недійсними угоди та договору, ВСТАНОВИВ: 27.07.2021 ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 (повний текст підписаний 29.06.2021), і рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020, а також просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у цій справі. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2021 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю. Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 ГПК України. Предметом даної касаційної скарги є рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Так, поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням на його думку скаржника, він має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначені частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням у чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, яка не містить такого висновку, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись як на підставу для оскарження судового рішення на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому на підтвердження зазначених у касаційній скарзі підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд за пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України позивач має довести обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини другої статті 287 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України). Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, заявник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Так, посилаючись як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), скаржник не наводить самої норми (норм) права, яка (які) не містить висновку Верховного Суду стосовно її застосування. Він також не обґрунтовує обставин щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї (цих) норми (норм) для правильного вирішення справи № 910/248/20. Отже, скаржником не наведено детального опису правовідносин у контексті обґрунтування мотивів та підстав звернення з касаційною скаргою з чітким посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України, зокрема пункт 3 цієї частини. Тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з метою надання права скаржнику усунути недоліки касаційної скарги, яку він обґрунтовує пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема конкретизувати зміст правовідносин із посланням на норму права, яка не містить висновку Верховного Суду саме у подібних правовідносинах, та обґрунтувати, при цьому, необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Разом з тим слід наголосити на тому, що за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги у скаржника відсутнє право у подальшому доповнити її іншими пунктами частини другої статті 287 ГПК України. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 298 ГПК України). Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді незазначення передбачених вищенаведеними вимогами закону підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не визначений, суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати суду докази такого направлення. Судом також встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 288 ГПК України, відповідно до якої касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Згідно з цією нормою суд касаційної інстанції у кожному конкретному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку й оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Відповідно до пункту 7 частини першої, пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується, та додати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції за наявності. Як зазначалося вище, оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 17.06.2021, повний текст якої підписаний 29.06.2021. Тому останній день строку, встановленого для її оскарження у касаційному порядку, припадав на 19.07.2021, тоді як касаційну скаргу подано 27.07.2021, тобто скаржником пропущений строк, встановлений статтею 288 ГПК України, для її подання. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник посилається на отримання повного тексту оскаржуваної постанови 07.07.2021, однак він не надає доказів на підтвердження цих обставин, тому колегія суддів вважає неповажними причини пропуску ним цього строку. Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. З урахуванням зазначеного для встановлення факту, чи була касаційна скарга подана в межах строку, скаржнику потрібно надати до Верховного Суду належні докази отримання оскаржуваної постанови (копія конверта суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення тощо). Відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Верховним Судом 29.07.2021 складено акт № 29.1-11/363 про те, що розкриванні поштового відправлення (штриховий код 0002306105), яке надійшло від ОСОБА_1 , не виявилося вказаних у додатку касаційної скарги доказів відправлення копії касаційної скарги учасникам справи, у зв`язку з чим скаржнику необхідно надати також докази надсилання копії касаційної скарги іншим учасниками справи. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 169, 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху до 10.09.2021.
2. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3. ОСОБА_1 надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
4. У разі усунення недоліків, документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснов Суддя Г. М. Мачульський Суддя В. Ю. Уркевич