Постанова КГС ВС № 922/2185/19

? ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ cправа № 922/2185/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І. секретар судового засідання - Кондратюк Л. Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (колегія суддів: Медуниця О. Є., Істоміна О. А., Радіонова О. О.) та рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 (суддя Кухар Н. М.) у справі за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до відповідачів: 1) ОСОБА_1 , 2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 3) Сільськогосподарського фермерського господарства "Сухини 2", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Богодухівська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування рішень про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки, за участю: прокурора - Пономаренко А. Є., представника відповідача-1 - Надьон О. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У 2019 році заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Сільськогосподарського фермерського господарства "Сухини 2" (далі - ФГ "Сухини 2") про: - визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 19.02.2016 № 1149-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 ; - визнання недійсним договору оренди землі від 27.04.2016, який укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , щодо оренди земельної ділянки площею 15,0000 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465; - визнання недійсним договору суборенди землі від 21.03.2017, який укладений між ОСОБА_1 та СФГ "Сухини 2", щодо суборенди земельної ділянки площею 15,0000 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465; - скасування рішення про державну реєстрацію від 14.05.2016 № 29599642, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди від 14.05.2016 №14505213 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:01:002:0465) за ОСОБА_1 ; - скасування рішення про державну реєстрацію від 24.03.2017 № 34430600, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди від 21.03.2017 № 19613288 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:01:002:0465) за СФГ "Сухини 2"; - зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 15,0000 га кадастровий номер 6320888100:01:002:0465.

2. Позов обґрунтовано тим, що на час передачі в користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки загальною площею 15,0000 га вона була вже суб`єктом підприємницької діяльності та мала у користуванні значну кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які використовувала для ведення фермерського господарства.

3. За таких обставин прокурор вважає, що спірна земельна ділянка державної власності передана в оренду ОСОБА_1 з порушенням норм земельного законодавства, а саме поза конкурентною процедурою земельних торгів, внаслідок чого відповідний наказ ГУ Держгеокадастру щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 підлягає скасуванню як незаконний, а укладені договори оренди та суборенди - визнанню недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації та поверненням ОСОБА_1 відповідної земельної ділянки. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 19.02.2016 № 1149-СГ, ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 15,0000 га, в тому числі: сіножаті - 6,5000 га, пасовища - 8,5000 га, (кадастровий номер 6320888100:01:002:0465) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без змін цільового призначення для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Сухининської сільської ради Богодухівського району Харківської області, строком на 20 років. 5. 27.04.2016 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі строком на 20 років для ведення фермерського господарства, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14.05.2016 за № 14505193. 6. 23.08.2016 ОСОБА_1 прийнято рішення № 1 "Про утворення суб`єкта господарювання ФГ "Сухини 2", згідно з яким вирішено утворити на підставі договору оренди землі від 27.04.2016 на земельній ділянці сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320888100:01:002:0465 площею 15,0000 га суб`єкт господарювання ФГ "Сухини 2". 7. 26.08.2016 відомості про державну реєстрацію вказаної юридичної особи було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

8. Наказом ГУ Держгеокадастру від 12.12.2016 № 14228-СГ надано згоду ОСОБА_1 на передачу земельної ділянки загальною площею 15,0000 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465, в суборенду.

9. Укладання 21.03.2017 договору суборенди земельної ділянки загальною площею 15,0000 між ОСОБА_1 та ФГ "Сухини 2" підтверджується відповідною інформацією з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно.

10. Згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_1 18.07.2006 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

11. Судами установлено, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації у користування ОСОБА_1 вже були виділені земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними між ФОП Павловською І. К. та заступником голови Богодухівської районної адміністрації, згідно з якими ФОП Павловській І. К. надано в оренду для ведення фермерського господарства наступні земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, а саме: - загальною площею 2,2 га, що розташована за межами населених пунктів Сухининської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888100:02:001:0242; - загальною площею 1,4 га, що розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888800:02:001:0243; - загальною площею 17,5 га, що розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888800:02:001:0178; - загальною площею 28,7060 га, що розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888800:01:001:0278; - загальною площею 17,1 га, що розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888800:01:001:0175; - загальною площею 11,8 га, що розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888800:01:001:0176.

12. У позовній заяві, яку було направлено до Господарського суду Харківської області 09.07.2019, прокурор зазначав, що про вищевикладені обставини позивачеві стало відомо 25.09.2018 - після отримання інформації, яка викладена у листі Богодухівського відділу ГУ Держгеокадастру від 25.09.2018 № 518/104-18, надісланому у відповідь на запит прокуратури.

13. Разом з тим судами встановлено, що спірна земельна ділянка площею 15,0000 га кадастровий номер 6320888100:01:002:0465, була передана в комунальну власність Богодухівської міської ради Харківської області на підставі Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", наказу ГУ Держгеокадастру від 15.12.2020 № 42-ОТГ та акта приймання-передачі земельних ділянок від 29.01.2021.

14. Тобто з 29.01.2021 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до територіальної громади в особі Богодухівської міської ради. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

15. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, у позові відмовлено з підстав пропуску прокурором позовної давності.

16. Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

17. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.

18. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що: - в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області від 16.02.2014 № 2215-СГ суд першої інстанції дійшов до висновку, що прокурором неправомірно заявлено позовні вимоги до другого відповідача, оскільки позов фактично пред`явлений державою до держави, що не відповідає частині першій статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тому, позовні вимоги, заявлені до ГУ Держгеокадастру про визнання незаконним і скасування його наказу, не підлягають задоволенню; - позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 27.04.2016 і укладеного на його підставі договору суборенди землі від 21.03.2017 задоволенню не підлягають, оскільки такі правочини є нікчемними в силу положень частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); - щодо позовних вимог прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення - відповідний позов є негаторним, тобто таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном і може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення, отже, позовна давність до вимог такого позову не застосовується; - з 29.01.2021 право власності на спірну земельну ділянку перейшло до територіальної громади в особі Богодухівської міської ради, отже, відповідно до позовних вимог прокурор просить повернути земельну ділянку за кадастровим номером 6320888100:01:002:0465 державі, яка не є власником цієї земельної ділянки, тобто, в даному випадку позов заявлено не в інтересах власника земельних ділянок; - з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, отже, після державної реєстрації ОСОБА_1 на базі земельної ділянки з кадастровим номером 6320888100:01:002:0465 ФГ "Сухини 2" останнє стало користувачем вказаної земельної ділянки, а права й обов`язки орендаря цих земельних ділянок за договором оренди землі перейшли до відповідача-3, проте прокурором заявлена позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, в той час, коли фактичним користувачем цієї земельної ділянки є ФГ "Сухини 2", тобто, вказана позовна вимога заявлена до неналежного відповідача, а тому відсутні правові підстави для її задоволення; - позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

19. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 було змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 із залишенням його резолютивної частини без змін.

20. Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступним.

21. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду про нікчемність договору оренди, мотивувавши це тим, що відповідне рішення ГУ Держгеокадастру про передачу спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 було прийнято 19.02.2016, тобто до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII).

22. Таким чином, апеляційний господарський суд визнав, що договір оренди є оспорюваним. Проте у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору оренди та суборенди відмовив через пропуск прокурором строків позовної давності.

23. Що ж стосується вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав оренди та суборенди, то апеляційний суд зазначив, що вони є похідними від вимог про визнання договорів недійсними, що не підлягають задоволенню. Окрім того, такі вимоги не відповідають належному способу захисту, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

24. Апеляційний суд також дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про повернення земельної ділянки, оскільки такі вимоги заявлені до неналежного відповідача, в той час як належним відповідачем за такими вимогами є ФГ "Сухини 2", яке було створене ОСОБА_1 , та після реєстрації якого воно є землекористувачем спірних земельних ділянок. Короткий зміст касаційної скарги

25. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити нове рішення про задоволення трьох позовних вимог: - визнання недійсним договору оренди землі від 27.04.2016, який укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ; - визнання недійсним договору суборенди землі від 21.03.2017, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Сухини 2"; - зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 15,0000 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465. - в решті позовних вимог судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

26. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на тому, що судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення без врахування висновків Верховного Суду, викладених у: - постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 щодо застосування статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 4 ГПК України; - постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, від 16.01.2024 у справі № 615/986/20 щодо застосування статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 228 ЦК України; - постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 щодо застосування статті 391 ЦК України; - постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20 щодо застосування статей 14, 73, 74, частини першої та пунктів 4, 5 частини третьої статті 162, частини першої статті 237 ГПК України стосовно принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"). Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

27. У відзивах на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 просять в її задоволенні відмовити, а ухвалені судові рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

28. За доводами ОСОБА_1 , оскаржувані договори (договір оренди та суборенди) відповідають законодавству, яке було чинним на дату їх укладення, оскільки надання їй в оренду спірної земельної ділянки здійснювалось в порядку, передбаченому частиною другою статті 134 ЗК України, яка дозволяла передачу землі державної власності в користування громадянам поза конкурсом для створення фермерського господарства.

29. ОСОБА_1 також посилається на те, що кількісних обмежень щодо права звернення громадян до розпорядника сільгоспугідь для отримання землі в користування на умовах оренди з метою ведення фермерського господарства законодавець не встановив, а при зверненні з позовом прокурором було пропущено строк позовної давності, про що відповідачем-2 була подана відповідна заява до суду першої інстанції.

30. В свою чергу, ГУ Держгеокадастру посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про нікчемність договору оренди землі, оскільки згідно зі сталою практикою Верховного Суду такий правочин є оспорюваним з огляду на те, що наказ ГУ Держгеокадастру був виданий до набрання чинності Законом № 1012-VIII. Як наслідок, судом апеляційної інстанцій було правильно застосовано наслідки пропуску прокурором позовної давності при зверненні з цим позовом.

31. У письмових поясненнях прокурор з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 922/511/24, зазначає про те, що договір оренди землі від 27.04.2016 та договір суборенди землі від 21.03.2017 є оспорюваними правочинами, оскільки укладені у період, коли законодавство допускало надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, а тому до них підлягає застосуванню позовна давність.

32. Водночас, за доводами прокурора, початком перебігу позовної давності за вимогами про визнання договорів недійсними є дата, коли органи прокуратури дізналися про факт порушення земельного законодавства, а саме - 25.09.2018 (дата отримання інформації з Богодухівського відділу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 25.09.2018 № 518/104-18).

Позиція Верховного Суду

33. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Щодо визнання договору оренди недійсним

35. У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

36. У частині першій статті 14 ГПК України передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

37. Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

38. У справі, що розглядається, предметом касаційного оскарження є судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 27.04.2016, визнання недійсним договору суборенди землі від 21.03.2017 та про зобов`язання повернути державі спірну земельну ділянку площею 15,0000 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465.

39. При цьому у касацій скарзі прокурор доводить, що договір оренди землі від 27.04.2016, про визнання недійним якого було заявлено позовну вимогу в суді першої інстанції, є нікчемним правочином в силу частин першої, другої статті 228 ЦК України, про що зазначив і суд першої інстанції. За доводами касаційної скарги прокурор наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, безпідставно залишивши доводи апеляційної скарги прокуратора про його нікчемність.

40. Крім того, прокурор у касаційній скарзі, з посиланням на принцип "jura novit curia", вказує на те, що апеляційний суд, встановивши, що спірний договір укладений без дотримання конкурентних засад, необґрунтовано не застосував до спірних правовідносин приписи частин першої та другої статті 228 ЦК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про оспорюваність договору оренди, а не про його нікчемність.

41. Водночас Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі № 278/2111/23 виснував, що застосування судом принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") не є безмежним. Принцип "jura novit curia", з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача; з іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін, яких не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

42. Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права. Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

43. Як зазначалось раніше, у цій справі прокурор звернувся з позовом, в якому, зокрема, просив визнати договір оренди землі недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі спірну земельну ділянку (статті 203, 216 ЦК України), а також визнати поважними причини пропуску позовної давності.

44. Разом з цим у апеляційній та касаційній скаргах прокурор стверджує, що заявлені ним позовні вимоги про повернення земельної ділянки є негаторним позовом про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), до якого позовна давність не застосовується, а договір оренди землі - є нікчемним (стаття 228 ЦК України), тому визнання його недійсним у судовому порядку не є належним способом захисту прав.

45. Однак така суперечлива процесуальна поведінка прокурора не може бути розцінена Судом як добросовісна, а його право на касаційне оскарження судових рішень з підстав, якими не було обґрунтовано позов, та з посиланням на аргументи, які не наводились скаржником в суді першої інстанції, не є таким, що підлягає захисту.

46. Судова колегія відзначає, що фактично прокурор обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що суди попередніх інстанцій розглянули спір у відповідності до обраного самим прокурором предмета та підстав позову. Щодо позовних вимог про повернення землі

47. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, прокурор обґрунтовує вимогу про повернення земельної ділянки як негаторний позов (стаття 391 ЦК України), на який не поширюється позовна давність.

48. Верховний Суд зазначає, що негаторний позов (стаття 391 ЦК України) - це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею.

49. Негаторний позов застосовують лише тоді, коли сторони не пов`язані між собою зобов`язально-правовими відносинами. Якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов`язально-правових способів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

50. У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20 зазначено про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном із позовом про визнання недійсними договорів з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства, оскільки позов про визнання правочину недійсним є самостійним способом судового захисту, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України.

51. Правовим наслідком визнання договору недійсним є зобов`язання кожної із сторін зобов`язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина друга статті 216 ЦК України).

52. Водночас, розмежовуючи нікчемний та оспорюваний правочини, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом (тобто якщо цей правочин нікчемний), позовна вимога про визнання його нікчемним чи недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача (зокрема, постанови від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17). Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, вона має звертатися не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, із вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

53. У постанові від 09.04.2026 у справі № 922/511/24 Верховний Суд наголосив, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції. Заявлена прокурором позовна вимога про зобов`язання орендаря повернути спірну земельну ділянку орендодавцю, тобто стороні договору оренди землі, насправді за своєю процесуальною суттю є таким належним і ефективним способом захисту прав місцевої територіальної громади, як застосування наслідків нікчемності зазначеного договору у виді односторонньої реституції.

54. Таким чином, незалежно від того, яким чином позивач обґрунтовує свій позов - необхідністю визнання договору недійсним (оспорюваністю) чи його нікчемністю в силу закону, - правова природа його вимог не змінюється. Наслідком недійсності таких договорів завжди виступає реституційна вимога про повернення майна, яка виключає застосування механізмів негаторного позову та на яку поширюються строки позовної давності.

55. Отже, заявлена у цій справі вимога прокурора про зобов`язання Павловської І. К. (орендаря) повернути державі земельну ділянку є вимогою про застосування реституційного повернення майна, а не негаторним позовом, незалежно від того, чи визнається такий договір оренди землі недійсним в судовому порядку, чи є нікчемним. Щодо застосування позовної давності

56. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

57. За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

58. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20.

59. У справі, що переглядається, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо початку перебігу позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди землі від 27.04.2016 та укладеного на його підставі договору суборенди землі від 21.03.2017, а також похідних вимог щодо застосування реституційного повернення майна, виходив з того, що перебіг позовної давності почався з моменту укладання таких договорів.

60. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що спірний договір оренди був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2016, тому з травня 2016 року прокурор мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання спірної земельної ділянки у межах встановленої законом позовної давності, чого прокурором зроблено не було.

61. Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду та зазначає, що саме з моменту державної реєстрації права оренди орендар набуває речове право на земельну ділянку, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення такого права. Зважаючи на те, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є відкритими та загальнодоступними, держава в особі компетентних органів, а також прокурор, проявляючи належну обачність, мали об`єктивну можливість дізнатися про можливе порушення інтересів держави саме із цього часу.

62. Отже, трирічний строк позовної давності за вимогами про повернення цих ділянок розпочався у травні 2016 році та закінчився у травні 2019 році.

63. Проте із матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом лише 11.07.2019, тобто з пропуском позовної давності.

64. Враховуючи, що відповідачем-2 було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, а прокурором не доведено наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду, сплив цього строку є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про визнання договорів недійсними та повернення земельних ділянок.

65. За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного по суті висновку про неможливість задоволення цих позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

67. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати

68. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, понесені прокурором у зв`язку з розглядом справи, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 922/2185/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню Суддя Є. В. Краснов Суддя Г. М. Мачульський Суддя Л. І. Рогач