Ухвала КГС ВС № 922/2185/19

УХВАЛА 12 лютого 2025 року м. Київ Справа № 922/2185/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І., секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (колегія суддів: Медуниця О. Є., Істоміна О. А., Радіонова О. О.) та рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 (суддя Кухар Н. М.) у справі за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до відповідачів: 1) Павловської Ірини Костянтинівни , 2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 3) Сільськогосподарського фермерського господарства "Сухини 2", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Богодухівська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування рішень про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки, за участі: прокурора - Савицької О. В., представника відповідача-1 - Надьон О. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У 2019 році заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави до Павловської Ірини Костянтинівни (далі - Павловська І. К. ), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Сільськогосподарського фермерського господарства "Сухини 2" (далі - ФГ "Сухини 2") про: - визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 19.02.2016 № 1149-СГ "Про надання в оренду земельних ділянок" Павловській І. К. ; - визнання недійсним договору оренди землі від 27.04.2016, який укладений між ГУ Держгеокадастру та Павловською І. К. , щодо оренди земельної ділянки площею 15,0000 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465; - визнання недійсним договору суборенди землі від 21.03.2017, який укладений між Павловською І. К. та СФГ "Сухини 2", щодо суборенди земельної ділянки площею 15,0000 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465; - скасування рішення про державну реєстрацію від 14.05.2016 № 29599642, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди від 14.05.2016 №14505213 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:01:002:0465) за Павловською І. К. ; - скасування рішення про державну реєстрацію від 24.03.2017 № 34430600, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди від 21.03.2017 № 19613288 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:01:002:0465) за СФГ "Сухини 2"; - зобов`язання Павловську І. К. повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 15,0000 га кадастровий номер 6320888100:01:002:0465.

2. Позов обґрунтовано тим, що на час передачі в користування Павловській І. К. спірної земельної ділянки загальною площею 15,0000 га вона була вже суб`єктом підприємницької діяльності та мала у користуванні значну кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які використовувала для ведення фермерського господарства.

3. За таких обставин Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка державної власності передана в оренду Павловській І. К. з порушенням норм земельного законодавства, а саме поза конкурентною процедурою земельних торгів, внаслідок чого відповідний наказ ГУ Держгеокадастру щодо відведення спірної земельної ділянки Павловській І. К. підлягає скасуванню як незаконний, а укладені договори оренди та суборенди - визнанню недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації та поверненням Павловською І. К. відповідної земельної ділянки. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 19.02.2016 № 1149-СГ, Павловській І. К. надано в оренду земельну ділянку площею 15,0000 га, в тому числі: сіножаті - 6,5000 га, пасовища - 8,5000 га, (кадастровий номер 6320888100:01:002:0465) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без змін цільового призначення для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Сухининської сільської ради Богодухівського району Харківської області, строком на 20 років. 5. 27.04.2016 між ГУ Держгеокадастру та Павловською І. К. укладений договір оренди землі строком на 20 років для ведення фермерського господарства, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14.05.2016 за № 14505193. 6. 23.08.2016 Павловською І. К. прийнято рішення № 1 "Про утворення суб`єкта господарювання Фермерське господарство "Сухини 2", згідно з яким вирішено утворити на підставі договору оренди землі від 27.04.2016 на земельній ділянці сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320888100:01:002:0465 площею 15,0000 га суб`єкт господарювання Фермерське господарство "Сухини 2". 7. 26.08.2016 відомості про державну реєстрацію вказаної юридичної особи було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

8. Наказом ГУ Держгеокадастру від 12.12.2016 № 14228-СГ надано згоду Павловській І. К. на передачу земельної ділянки загальною площею 15,0000 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465, в суборенду.

9. Укладання 21.03.2017 договору суборенди земельної ділянки загальною площею 15,0000 між Павловською І. К. та Фермерським господарством "Сухини 2" підтверджується відповідною інформацією з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно.

10. Згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Павловська І. К. 18.07.2006 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

11. Судами установлено, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації у користування Павловській І. К. вже були виділені земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними між ФОП Павловською І. К. та заступником голови Богодухівської районної адміністрації, згідно з якими ФОП Павловській І. К. надано в оренду для ведення фермерського господарства наступні земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, а саме: - загальною площею 2,2 га, що розташована за межами населених пунктів Сухининської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888100:02:001:0242; - загальною площею 1,4 га, що розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888800:02:001:0243; - загальною площею 17,5 га, що розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888800:02:001:0178; - загальною площею 28,7060 га, що розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888800:01:001:0278; - загальною площею 17,1 га, що розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888800:01:001:0175; - загальною площею 11,8 га, що розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, за кадастровим номером 6320888800:01:001:0176.

12. У позовній заяві, яку було направлено до Господарського суду Харківської області 09.07.2019, Прокурор зазначав, що про вищевикладені обставини позивачеві стало відомо 25.09.2018 - після отримання інформації, яка викладена у листі Богодухівського відділу ГУ Держгеокадастру від 25.09.2018 № 518/104-18, надісланому у відповідь на запит прокуратури.

13. Разом з тим судами встановлено, що спірна земельна ділянка площею 15,0000 га кадастровий номер 6320888100:01:002:0465, була передана в комунальну власність Богодухівської міської ради Харківської області на підставі Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", наказу ГУ Держгеокадастру від 15.12.2020 № 42-ОТГ та акта приймання-передачі земельних ділянок від 29.01.2021.

14. Тобто з 29.01.2021 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до територіальної громади в особі Богодухівської міської ради. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

15. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, у позові відмовлено з підстав пропуску Прокурором позовної давності.

16. Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

17. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.

18. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що: - в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 16.02.2014 № 2215-СГ суд першої інстанції дійшов до висновку, що Прокурором неправомірно заявлено позовні вимоги до другого відповідача, оскільки позов фактично пред`явлений державою до держави, що не відповідає частині першій статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тому, позовні вимоги, заявлені до ГУ Держгеокадастру про визнання незаконним і скасування його наказу, не підлягають задоволенню; - позовні вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 27.04.2016 і укладеного на його підставі договору суборенди землі від 21.03.2017 задоволенню не підлягають, оскільки такі правочини є нікчемними в силу положень частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); - щодо позовних вимог Прокурора про зобов`язання Павловської І. К. повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення - відповідний позов є негаторним, тобто таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном і може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення, отже, позовна давність до вимог такого позову не застосовується; - з 29.01.2021 право власності на спірну земельну ділянку перейшло до територіальної громади в особі Богодухівської міської ради, отже, відповідно до позовних вимог Прокурор просить повернути земельну ділянку за кадастровим номером 6320888100:01:002:0465 державі, яка не є власником цієї земельної ділянки, тобто, в даному випадку позов заявлено не в інтересах власника земельних ділянок; - з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, отже, після державної реєстрації Павловською І. К. на базі земельної ділянки з кадастровим номером 6320888100:01:002:0465 ФГ "Сухини 2" останнє стало користувачем вказаної земельної ділянки, а права й обов`язки орендаря цих земельних ділянок за договором оренди землі перейшли до відповідача-3, проте Прокурором заявлена позовна вимога про зобов`язання Павловської І. К. повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, в той час, коли фактичним користувачем цієї земельної ділянки є ФГ "Сухини 2", тобто, вказана позовна вимога заявлена до неналежного відповідача, а тому відсутні правові підстави для її задоволення; - позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

19. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 було змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 із залишенням його резолютивної частини без змін.

20. Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступним.

21. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду про нікчемність договору оренди, мотивувавши це тим, що відповідне рішення ГУ Держгеокадастру про передачу спірної земельної ділянки в оренду Павловській І. К. було прийнято 19.02.2016, тобто до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII).

22. Таким чином, апеляційний господарський суд визнав, що договір оренди є оспорюваним. Проте у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору оренди та суборенди відмовив через пропуск Прокурором строків позовної давності.

23. Що ж стосується вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав оренди та суборенди, то апеляційний суд зазначив, що вони є похідними від вимог про визнання договорів недійсними, що не підлягають задоволенню. Окрім того, такі вимоги не відповідають належному способу захисту, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

24. Апеляційний суд також дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про повернення земельної ділянки, оскільки такі вимоги заявлені до неналежного відповідача, в той час як належним відповідачем за такими вимогами є ФГ "Сухини 2", яке було створене Павловською І. К. , та після реєстрації якого воно є землекористувачем спірних земельних ділянок. Короткий зміст касаційної скарги

25. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити нове рішення про задоволення трьох позовних вимог: - визнання недійсним договору оренди землі від 27.04.2016, який укладений між ГУ Держгеокадастру та Павловською І. К. ; - визнання недійсним договору суборенди землі від 21.03.2017, який укладений між Павловською І. К. та ФГ "Сухини 2"; - зобов`язання Павловську І. К. повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 15,0000 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465.

26. В решті позовних вимог судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

27. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на тому, що судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення без врахування висновків Верховного Суду, викладених у: - постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 щодо застосування статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 4 ГПК України; - постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, від 16.01.2024 у справі № 615/986/20 щодо застосування статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 228 ЦК України; - постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 щодо застосування статті 391 ЦК України; - постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20 щодо застосування статей 14, 73, 74, частини першої та пунктів 4, 5 частини третьої статті 162, частини першої статті 237 ГПК України стосовно принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"). Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

28. У відзивах на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру та Павловська І. К. просять в її задоволенні відмовити, а ухвалені судові рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

29. За доводами Павловської І. К. , оскаржувані договори (договір оренди та суборенди) відповідають законодавству, яке було чинним на дату їх укладення, оскільки надання їй в оренду спірної земельної ділянки здійснювалось в порядку, передбаченому частиною другою статті 134 ЗК України, яка дозволяла передачу землі державної власності в користування громадянам поза конкурсом для створення фермерського господарства.

30. Павловська І. К. також посилається на те, що кількісних обмежень щодо права звернення громадян до розпорядника сільгоспугідь для отримання землі в користування на умовах оренди з метою ведення фермерського господарства законодавець не встановив, а при зверненні з позовом Прокурором було пропущено строк позовної давності, про що відповідачем-2 була подана відповідна заява до суду першої інстанції.

31. В свою чергу, ГУ Держгеокадастру посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про нікчемність договору оренди землі, оскільки згідно зі сталою практикою Верховного Суду такий правочин є оспорюваним з огляду на те, що наказ ГУ Держгеокадастру був виданий до набрання чинності Законом № 1012-VIII. Як наслідок, судом апеляційної інстанцій було правильно застосовано наслідки пропуску Прокурором позовної давності при зверненні з цим позовом. Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

32. Предметом спору у цій справі є, зокрема, позовна вимога Прокурора про зобов`язання Павловської І. К. повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 15,0000 га, кадастровий номер 6320888100:01:002:0465.

33. За обставинами цієї справи на момент звернення Прокурора з позовною заявою зазначена спірна земельна ділянка перебувала у державній власності. Проте 29.01.2021 (під час розгляду справи) право власності на спірну земельну ділянку перейшло від держави до територіальної громади в особі Богодухівської міської ради.

34. Відмовляючи в задоволення позовних вимог Прокурора повернути земельну ділянку за кадастровим номером 6320888100:01:002:0465 державі, суд першої інстанцій виходив з того, що в даному випадку позов заявлено не в інтересах власника земельних ділянок.

35. У свою чергу, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення Прокурора з цим позовом в інтересах держави, не зважаючи на факт вибуття спірної земельної ділянки з державної власності, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у пункті 10.23 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, згідно з якими: за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки, прокурор мав обов`язок звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів. Той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади).

36. Колегія суддів вважає, що такий висновок потребує уточнення щодо можливості продовження представництва прокурором інтересів держави у разі зміни під час розгляду справи власника земельної ділянки, яка підлягає поверненню (витребуванню). Щодо процесуального статусу прокурора

37. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

38. Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

39. Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

40. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

41. Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

42. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

43. Частини третя та четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

44. Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав такому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

45. Таким чином, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

46. Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

47. Наведена права позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до вирішення якої апеляційним судом було зупинено провадження у цій справі.

48. Як убачається з матеріалів справи, Прокурор у справі, що розглядається, звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

49. У позовній заяві Прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом державної влади, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного наказу. Прокурор зауважив, що оскільки саме цей орган (ГУ Держгеокадастру) допустив порушення інтересів у спірних правовідносинах, то він не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом.

50. Водночас з 29.01.2021 право власності на спірну земельну ділянку перейшло до територіальної громади в особі Богодухівської міської ради, внаслідок чого право на повернення (витребування) цієї земельної ділянки отримала певна територіальна громада, яка і має набути статусу позивача у цій справі як правонаступниця держави.

51. Відповідно до частини першої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

52. Таким чином, якщо під час розгляду справи суд встановить, що право власності на земельну ділянку, яке за твердженням прокурора належало державі, перейшло від держави до територіальної громади, то суд має за власною ініціативою залучити до участі у справі правонаступника позивача - територіальну громаду (в особі відповідного органу місцевого самоврядування).

53. За наведеного у пункті 10.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 підходу позиція органу місцевого самоврядування - територіальної громади, яка набула права власності на спірну земельну ділянку та могла б відповідно бути позивачем у справі, залишається не з`ясованою, а сам орган місцевого самоврядування фактично позбавляється права на доступ до суду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), зокрема, на надання доказів і власних міркувань щодо вирішення спору.

54. Відповідно участь Богодухівської міської ради у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не в статусі позивача - не відповідає як інтересам держави, так і інтересам територіальної громади як власника спірної земельної ділянки.

55. На думку колегії суддів, наведене свідчить про необхідність уточнення підходу Великої Палати Верховного Суду, за яким отримання певною територіальною громадою права на повернення (витребування) спірної земельної ділянки не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави в суді не в особі такої територіальної громади, а також без надання відповідній територіальній громаді статусу позивача.

56. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у пункті 10.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, шляхом уточнення та сформулювати висновок такого змісту: у разі встановлення судом, що під час розгляду позову прокурора, поданого ним як самостійним позивачем або в інтересах держави в особі уповноваженого органу, внаслідок змін у чинному законодавстві право на витребування спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, суд повинен за власною ініціативою залучити до участі у справі правонаступника позивача - територіальну громаду (в особі відповідного органу місцевого самоврядування). При цьому оскільки прокурор зобов`язаний дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", саме до звернення до суду, а не після порушення провадження у справі, таке залучення до участі у справі правонаступника позивача - територіальної громади не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

57. Такий підхід, серед іншого, надасть можливість зняти суперечність між висновками, сформульованими у пункті 10.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади)) та висновком, викладеним у пункті 4 резолютивної частини зазначеної постанови (відповідно до якого вирішено витребувати з володіння належного відповідача земельну ділянку на користь держави).

58. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

59. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина перша статті 303 ГПК України).

60. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

61. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

62. Так, відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

63. Наведені вище норми процесуального права зобов`язують колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, передати справу на її розгляд.

64. З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики справа № 922/2185/19 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною четвертою статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити шляхом уточнення від висновку Верховного Суду, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18. Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Справу № 922/2185/19 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню. Суддя Є. В. Краснов Суддя Г. М. Мачульський Суддя Л. І. Рогач