Постанова 4803 № 182/1017/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1578/20 Справа № 182/1017/19 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання Чубіна А.В., сторони справи : заявник Нікопольська міська рада, заінтересована особа: Перша Нікопольська державна нотаріальна контора, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою заявника Нікопольської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2019 року, ухваленого суддею Багровою А.Г. у м. Нікополі, повний текст судового рішення складено 25 вересня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року Нікопольська міська рада звернулась до суду із заявою про визнання відумерлою спадщини після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається з 4\9 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Просить суд передати її у власність територіальної громади міста Нікополя. В мотивування заяви зазначає, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті минуло більше 40 років, однак до цього часу ніхто зі спадкоємців спадщину не прийняв. Вжитими заходами щодо пошуку можливих спадкоємців будь-якої інформації не отримано. Оскільки нерухоме майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_1 залишається без власника, то може бути зруйноване, що завдасть шкоди інтересам територіальної громади міста Нікополя у вигляді матеріальних збитків. Передання зазначеної нерухомості у власність територіальної громади надасть можливість створити житловий фонд соціального призначення, забезпечити житлом громадян, які потребують соціального захисту Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2019 року відмовлено Нікопольській міській раді в задоволенні заяви. В апеляційній скарзі представник заявника посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення заяви. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначають, що впродовж більше 40 років ніхто зі спадкоємців не звернулися із вимогами про прийняття спадщини. Вважають, що наявні правові підстави для визнання спадщини відумерлою. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Від представника заявника надійшла заява про розгляд справи без участі заявника. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відмовляючи заявнику в задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висвноку, що положення ст.1277 ЦК України не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки спадщина відкрилася у липні 1978 року. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 (а.с.14) Померлому ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 21.10.1977 року за життя належало на праві власності 4\9 частини будинку АДРЕСА_1 (а. АДРЕСА_2 ) Згідно довідки Другої Нікопольської державної нотаріальної контори спадкова справа щодо спадкодавця ОСОБА_1 , не заводилася (а.с. 15), заповіти, спадкові договори від імені ОСОБА_1 не посвідчувались (а.с. 17-23) . Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 293ЦПК Українисправи про визнання спадщини відумерлою розглядаються судом в порядку окремого провадження. Згідно із статтею 338ЦПК Українисуд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Спір між сторонами виник з приводу наявності законних підстав для визнання спадщини відумерлої та передачі її у власність територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України. Відповідно до частини першої та третьої статті 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно за його місцезнаходженням. Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції, Закону 2004 року) визначено, що правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року. Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила Книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК Української РСР. Тобто, правила абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягають застосуванню, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до норм ЦК Української РСР. Таким чином, сплив однорічного строку, встановленого частиною другою статті 1277 ЦК України та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року. Установивши, що спадщина після смерті ОСОБА_1 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності ЦК України з 01 січня 2004 року, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки до цих правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме ЦК Української РСР 1963 року, яким не передбачалась можливість визнання спадщини відумерлою та перехід прав і обов`язків від спадкодавця до органу місцевого самоврядування. Крім наведеного, слід виходити з того, що оскільки після смерті спадкодавця протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини ніхто спадщину не прийняв, то відповідно до статті 555 ЦК Української РСР 1963 року спадкове майно за правом спадкоємства перейшло до держави. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду:від 15 травня 2019 року у справі № 391/769/17 (провадження №61-39068св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 671/1656/17 (провадження№ 61-5099св18), від 21 жовтня 2019 року у справі №671/23/19 (провадження №61-7584св19), від 11 листопада 2019 року у справі № 671/24/19, (провадження № 61-8643св19), 04 грудня 2019 року у справі №671/1558/18 (провадження № 61-15487св19), відступати від яких колегія суддів не знаходить правових підстав. Доводи апеляційної скарги заявника про те, що правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно мають застосовуватися до спірних правовідносин в указаній справі є безпідставними, оскільки зводяться до невірного тлумачення норм матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновком суду щодо неможливості застосування до спірних правовідносин стосовно спадщини, яка відкрилася 23 липня 1978 року правил статті 1277 ЦК України про відумерле майно. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Нікопольської міської ради залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 28 січня 2020 року. Головуючий: Судді: