Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/7958/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7958/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року, (суддя суду першої інстанції Конєва С.О.), прийняте у спрощеному позовному проваджені в м. Дніпро, у справі № 160/7958/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и в : 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №164/03-10/19 від 17.07.2019 року щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, починаючи з дати звернення - 18.04.2019 року. Адміністративний позов обґрунтований тим, що 18 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та надала до заяви всі необхідні документи. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17.07.2019 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії, у зв`язку з не підтвердженням місця реєстрації останнього на території України. Позивач вважає відмову протиправною та такою, що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №164/03/10/19 від 17.07.2019 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2019 року про призначення йому пенсії за віком, подану представником ОСОБА_1 - 22.04.2019 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому вирішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України. В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 , а натомість зобов`язано пенсійний орган здійснити повторний розгляд заяви. На думку позивача часткове задоволення його позову не сприяє ефективному судовому захисту порушених прав позивача в сфері пенсійного забезпечення. Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, та просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон (а.с.11,34-зворот). В період з липня 1975р. по липень 2000р. позивач працював на території України, що підтверджується копією трудової книжки, наявною в матеріалах справи (а.с.13-14,37-38). 18.04.2019р. представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення позивачеві пенсії за віком від 18.04.2019р., до якої були додані оригінали та копії нотаріально засвідченої довіреності, картки платника податків, паспорта позивача, трудової книжки та копія паспорта представника, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення наявними у справі. Рішенням Відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №164/03-10/19 від 17.07.2019р. позивачеві було відмовлено в призначенні пенсії за віком, з підстав того, що позивачем не було дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки його представник звернувся за призначенням пенсії до територіального органу Пенсійного фонду з порушенням п.1.1 Порядку №22-1, тобто, не до органу за місцем проживання (у даному випадку останній місцем реєстрації), так як до виїзду на постійне місце проживання до країни Ізраїль позивач не проживав у Дніпропетровській області, зокрема, у м. Кам`янське, останнє місце реєстрації позивача м. Мелітополь Запорізької області, а тому позивач не мав підстав для звернення за призначенням пенсії саме до територіального органу Пенсійного фонду Дніпропетровської області, що підтверджується змістом копії відповідного рішення (а.с.9). Не погодившись з рішенням відповідача №164/03-10/19 від 17.07.2019р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було протиправно відмовлено в призначенні пенсії позивача рішенням №164/03-10/19 від 17.07.2019р. з формальних підстав - відсутність реєстрації за місцем проживання в м. Кам`янське, однак при цьому пенсійним органом не було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії по суті, що унеможливлює зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 .. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України. Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Отже, враховуючи викладене, позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення. Положеннями частини 1 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV). Подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Згідно пункту 4.1 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. За таких обставин, підставою для вчинення дій про призначення пенсій, є відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган приймає рішення про перерахунок чи про відмову у перерахунку раніше призначеної пенсії. Рішення про відмову із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові протягом 5 днів з дня його прийняття. Зі змісту листа відповідача вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із не наданням документу (паспорту) на підтвердження місця реєстрації (проживання). Пунктом 2 Порядку №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи. Відповідно до пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання. (пункт 2.22 Порядку №22-1). Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну. Позивач звертаючись через свого представника до відповідача із заявою про призначення пенсії подала серед іншого до пенсійного органу копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон. На паспорті проставлене посвідчення консулу Консульської установи в Ізраїлі про продовження дії паспорту до 2020 року. (а.с. 34 - зворотний бік) Отже, позивачем для умов призначення пенсії подано документ, який підтверджує її належність до громадянства України, які мають право на відповідне пенсійне забезпечення. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з аналізу норм Порядку №22-1 видно, що документ, який засвідчує місце проживання особи на території України, необхідно подавати для того щоб визначити територіальну підвідомчість органу уповноваженого для вирішення питання щодо призначення пенсії. В свою чергу, позивач є громадянином України, який постійно проживає на території Ізраїлю, відтак подання ним документу про засвідчення постійного місця проживання не сприятиме умовам визначеним в Порядку №22-1, а тому не подання відповідного документу не може слугувати підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність законодавчо визначеного порядку подання громадянами України заяв про призначення пенсії у випадку постійного проживання поза межами України, так само і той факт, що до виїзду за межі України на постійне місце проживання особа проживала в іншому населеному пункті, ніж той в якому особа звернулась за призначенням пенсії, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії позивачу за віком з підстав, викладених в рішенні про відмову в призначенні пенсії. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що що позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію є передчасними та не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до приписів ст. 40-44 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи пенсійного фонду зобов`язані розглядати та перевіряти відповідність поданих для призначення пенсії документів. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як видно з заяви про призначення пенсії, представником позивача заявлено до відповідача вимогу: здійснити запити відповідно записів трудової книжки щодо отримання довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, про перейменування (реорганізацію) підприємств, інших недостатніх для призначення пенсії документів, враховуючи найвигідніший період. Вказану вимогу пенсійний орган залишив поза увагою. Суд зазначає, що відповідач в рамках повноважень, зобов`язаний був розглянути, перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, вирішити вимогу позивача щодо витребування документів, зазначену в заяві про призначенні пенсії, письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково (в разі необхідності), та за наслідками вчинення зазначених дій визначити достатність чи відсутність підстав для призначення позивачу пенсії. Судом встановлено, що приймаючи рішення про призначення пенсії позивачу, пенсійний орган формально підійшов до вирішення заяви, та фактично не розглядав заяву відповідно до Порядку 22-1, тому суд не вправі перебирати на себе повноваження пенсійного органу та замість нього приймати рішення про призначення пенсії позивачу. В свою чергу, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, суд вправі вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком на підставі ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію не підлягають задоволенню, при цьому колегія суддів вважає правомірним рішення суду першої інстанції в частині покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії. Між тим, вірно вирішивши адміністративний позов ОСОБА_1 по суті заявлених вимог суд першої інстанції допустився помилки в частині визначення дати звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, а саме судом помилково вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 22.04.2019 року, в той час як згідно змісту заяви, позивач звернувся за призначенням пенсії 18.04.2019 року. З огляду на викладене, судом першої інстанції неправильно визначено в резолютивній частині рішення дату, з якої відповідача зобов`язано здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії. Відповідно до ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З урахуванням того, що судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а допущена помилка у визначенні дати звернення позивача за призначенням пенсії не призвела до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, зміни рішення суду, шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення суду першої інстанції в новій редакції, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року в адміністративній справі №160/7958/19 - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в новій редакції. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) від 18.04.2019р. про призначення йому пенсії за віком, подану представником ОСОБА_1 - 18.04.2019р., відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року в адміністративній справі №160/7958/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 січня 2020 року та оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова в повному обсязі складена 29.01.2020 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай