Постанова Хмельницький апеляційний суд № 396/756/18

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 396/756/18 Провадження № 22-ц/4820/215/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу №396/756/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року (суддя Яцина О.І.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У травні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного договору б/н від 26 березня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим станом на 05 квітня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 45090,43 грн, у тому числі: 4000 грн - тіло кредиту, 38267,08 грн - заборгованість за відсотками, 200 грн - пеня, 500 грн - штраф фіксована частина, 2123,35 - штраф процентна складова. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 4000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає безпідставною відмову в позові. Судом не враховано, що 26 березня 2010 року відповідач був ознайомлений з умовами кредитування та підписав довідку, у якій визначена базова процентна ставка за кредитом - 3% на місяць, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, строк внесення платежів щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок і розмір нарахування пені, штрафів. При укладенні кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Доказів, що ОСОБА_1 був ознайомлений з іншими Тарифами, Умовами та правилами надання банківських послуг, не надано. Крім того, відповідачем не надано відзиву на позов та жодним чином не спростовано доводи позивача. Суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 заборгованість не оспорював, не заявляв позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним або нікчемним, не спростовано доводи на підтвердження позивних вимог. Рішення в частині задоволення позову не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлено, що 26 березня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який не повернув. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відмову в позові суд мотивував безпідставністю та недоведеністю позовних вимог, оскільки в анкеті-заяві від 26 березня 2010 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови настання відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Проте, такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимог Банк надав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» по договору з ОСОБА_1 і витяг з Умов та правил надання банківських послуг. За розрахунком позивача станом на 05 квітня 2018 року за договором виникла заборгованість у розмірі 45090 грн 42 коп, у тому числі: 4000 грн - тіло кредиту, 38267,08 грн - проценти за користування кредитом, 200 грн - пеня (комісія), 500 грн - штраф (фіксована частина) і 2123,35 грн (процентна складова). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою і другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Із наданої позивачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» по договору з ОСОБА_1 , яка підписана позичальником (а.с.9), вбачається, що в ній зазначені пільговий період користування коштами, базова процентна ставка в місяць - 3%; розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості; термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів платежів по будь-якому зобов`язанню. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі, крім тіла кредиту, складових його повної вартості, зокрема заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, пені та штрафів. На обґрунтування права вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, надав копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» по договору з ОСОБА_1 , підписаної останнім. Отже, відповідач був ознайомлений і погодилася з умовами кредитування при укладенні 26 березня 2010 року договору про надання банківських послуг. Разом з тим, правильним є висновок суду першої інстанції, що наданий Банком витяг з Умов та правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору, оскільки не підписаний ним. Згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у справі - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття ним запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові про стягнення процентів і неустойки, передбачених укладеним між сторонами договором, з урахуванням підписаної ОСОБА_1 довідки про умови кредитування. Із розрахунку позивача вбачається, що до 01 квітня 2015 року проценти за користування кредитними коштами нараховані у розмірі до 36% на рік (3% на місяць відповідно до умов кредитування). Заборгованість за процентами станом на 01 квітня 2015 року складає 1152,17 грн. В подальшому нарахування процентів проводилося за збільшеною процентною ставкою - 43,20% річних, що не відповідає умовам кредитування, а Умови та правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою кредитного договору. Із розрахунку позивача, викладеного у письмовому поясненні до апеляційного суду, вбачається, що заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 05 квітня 2018 року (в межах позовних вимог), нарахованими відповідно до умов кредитування (3% на місяць), складає 4366,04 грн. Зазначена заборгованість за процентами підлягає стягненню з відповідача. Відповідно до розрахунку заборгованості і виписки по рахунку, наданої до апеляційної скарги, за договором нарахована пеня у сумі 200 грн, що відповідає умовам кредитування, яка також підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Банку. Відповідно, частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення відсотків і пені. З урахуванням того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, не сплачені передбачені умовами кредитування проценти та пеня, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати визначених сторонами у договорі процентів, пені. Разом з тим, позовні вимоги про стягнення штрафів не підлягають задоволенню з таких підстав. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» по договору з ОСОБА_1 пеня нараховується за невчасне погашення заборгованості у процентах від суми заборгованості, штраф - при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Отже, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. До такого висновку прийшов Верховний Суд України у постанові від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15. При виборі виду неустойки, який підлягає стягненню, апеляційний суд виходить із засад розумності і справедливості. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову про стягнення процентів у сумі 4366,04 грн і пені в сумі 200 грн та про відмову в позові про стягнення штрафів. На підставі ч. 1 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України рішення в частині вирішення питання про судовий збір підлягає зміні. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог (19%) збільшенню підлягає стягнутий з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги до 836,95 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року в частині відмови в позові скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позов про стягнення процентів і пені задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ІК ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 4366,04 грн (чотири тисячі триста шістдесят шість грн 04 коп) і пеню в сумі 200 грн (двісті грн). В позові про стягнення штрафів відмовити. Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 листопада 2019 року в частині вирішення питання про судовий збір змінити і збільшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь позивача суму судового збору до 836 грн 95 коп (вісімсот тридцять шість грн 95 коп). В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Суддя-доповідач О.І. Талалай Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта