Постанова Черкаський апеляційний суд № 690/256/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/74/20Головуючий по 1 інстанції Справа №690/256/19 Категорія: 304090000 Линдюк В. С. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м.Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року, у складі судді Линдюка В.С., - в с т а н о в и в : У травні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 21 квітня 2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач умови договору не виконав внаслідок чого станом на 21 травня 2019 року має заборгованість у розмірі 27 169 грн.19 коп., яка складається з наступного: - 11936 грн. 54 коп. - заборгованість за тілом кредиту; - 5924 грн. 31 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 6788 грн. 38 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; - 750 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 1269 грн. 96 коп. - штраф (процентна складова). На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 27 169 грн. 19 коп. за кредитним договором № б/н від 21 квітня 2010 року та судові витрати у розмірі 1921 грн. Заочним рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що Банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, в зв`язку із чим відсутні підстави для їх задоволення. 21 листопада 2019 року АТ КБ «Приватбанк» подало на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Судові витрати покласти на відповідача. В апеляційній скарзі зазначили, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами, та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Доказів, що відповідача не було ознайомлено з Умовами та правилами, Тарифами банку, або ж було ознайомлено з іншими Умовами та правилами, відповідач не надав. Крім того, відповідач самостійно зобов`язався знайомитися зі всіма змінами на сайті Приватбанку. Розмір заборгованості підтверджено розрахунком банку. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що 21 квітня 2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит в розмірі 15000 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. (а.с. 12) Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 21 травня 2019 року становить 27 169 грн. 19 коп., яка складається з наступного: - 11936 грн. 54 коп. - заборгованість за тілом кредиту; - 5924 грн. 31 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 6788 грн. 38 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; - 750 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 1269 грн. 96 коп. - штраф (процентна складова). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 21 квітня 2010 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21 квітня 2010 року посилався на копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою суду щодо довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», надану представником позивача, яка містить підпис виконаний 21 квітня 2010 року від імені ОСОБА_1 , оскільки вказані умови містять посилання на договір SAMD50OTC003065843, стороною якого є ОСОБА_1 , а Банком заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості з позивача за кредитним договором від 21 квітня 2010 року №б/н. Крім того, в матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ним, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, порядку повернення кредиту надані банком - Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів враховує, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами справи 21 квітня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети, оскільки протилежні висновки суперечили б вищенаведеним вимогам ч.ч.1, 2 ст.207, ст.1055 ЦК України. Таким чином, відсутні підстави вважати що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією ВС у постанові від 4 вересня 2019 року у справі №382/1131/18. Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що у Анкеті-заяві на укладення кредитного договору відповідач висловив свою згоду, оформлену його підписом, на те, що вказана заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку є кредитним договором, адже зміст кредитного договору, яким позивач у справі обґрунтовує свої позовні вимоги, не є таким, що погоджений в момент його укладення відповідачем (позичальником). Позивач не довів, що відповідні положення кредитного договору було прочитано відповідачем. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сам по собі розрахунок заборгованості, наданий Банком, не може свідчити про обґрунтованість розміру боргу, оскільки відповідні обрахунки мають ґрунтуватися на нормах договору, погоджених сторонами, що в цій справі не мало місця, отже апеляційні доводи Банку з посиланням на обрахунок розміру кредитної заборгованості відповідача є необґрунтованими. Разом з тим, встановлено, що позичальник фактично кредитні кошти в Банку отримував, що вбачається з обігу коштів по його банківській картці, яким зафіксовано систематичні погашення кредиту (визнання наявності кредитних правовідносин з банком), вказані кошти Банку належним чином повернуто не було, що позичальником не спростовується, отже апеляційні доводи про те, що кредитну заборгованість по тілу кредиту слід стягнути у судовому порядку з позичальника, є обгрунтованими, а висновки суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту (не стосується простроченого тіла кредиту), є такими, що не відповідають обставинам справи. Колегія суддів також враховує, що за доводами позивача, які ґрунтуються на положеннях Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбаченому тарифами і частину заборгованості по кредиту. При цьому простроченим кредитом є кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором (п.1.1.1.88 долучених банком до позову Умов). При цьому за змістом ч.1 ст.1054 ЦК України до обов`язків позичальника за кредитним договором входить повернення одержаних коштів та сплата платежів, встановлених як винагорода кредитора за надання цих коштів, зокрема, відсотків за користування кредитом. З системного аналізу вищенаведених положень Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та ч.1 ст.1054 ЦК України слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти. Отже, за відсутності визначеного договором порядку нарахування відсотків за користування кредитом позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту (до якого включено відсотки за користування кредитним коштами) зазначені позовні вимоги Банку є необґрунтованими. Крім того, колегія суддів зауважує, що за доводами Банку кредитний ліміт для відповідача обмежено розміром 15000 грн., однак стягнути тіло кредиту (з урахуванням простроченого тіла) позивач просить усього на суму 17860 грн. 85 коп., що свідчить про суперечливість доводів банку про розмір заборгованості позичальника по тілу кредиту.(а.с. 11) Крім того, районним судом ухвалено заочне рішення суду, відповідач письмових пояснень на позов не подавав, заперечень на апеляційну скаргу Банку не подавав, тому висновки суду, що ОСОБА_1 кредитні кошти не отримував, грунтується на припущеннях суду, що не передбачено частиною шостою статті 81 ЦПК України. Враховуючи вище викладене, колегія суддів вбачає що рішення суду у даній справі підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 11 936 грн. 54 коп. з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення зазначених вимог Банку та стягнення з відповідача на користь позивача вказаної заборгованості. На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги та частковим задоволенням позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11936 грн. 54 коп., що становить 43,93 % від суми позову, з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати, сплачені Банком при подачі позову та апеляційної скарги, у пропорційному розмірі до задоволеної частини позовних вимог, що становить 2109 грн. 74 коп. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року у даній справі скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту. Прийняти у цій частині нову постанову. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №б/н від 21 квітня 2010 року в розмірі 11936 грн. 54 коп. В іншій частині заочне рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 2109 грн. 74 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів. Судді: Н.І.Гончар Ю.В.Сіренко Т.Л. Фетісова: