Постанова 4822 № 727/3790/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2020 року м. Чернівці справа № 727/3790/19 провадження 22-ц/822/224/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І. секретар Герман Я.І. розглянувши апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 жовтня 2019 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В квітні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Позовні вимоги обґрунтовував слідуючими обставинами. 15.10.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав відповідно до укладеного договору б/н, кредит в розмірі 31000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань, станом на 18.03.2019 року заборгованість за кредитним договором становить 51415,83 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30547,35 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 9858,63 грн.; нарахованої пені за прострочене зобов`язання в сумі 7636,24 грн.; нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. в сумі 449,05 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 2424,56 грн. штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 22.07.2019 року, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10.09.2019 року, заяву відповідача ОСОБА_1 про скасування заочного рішення від 22.07.2019 року задоволено, рішення скасовано і призначено до розгляду в загальному порядку. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 жовтня 2019 рок та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції при ухвалені рішення належним чином не перевірив доводів, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором. До суду була надана копія заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчив, що «Я згоден, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між мною та Банком договір про надання банківських послуг». Відсутність підпису Позичальника на Умовах та правилах та тарифах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він ознайомлений з відповідними документами, а отже повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Відповідач укладання чи не укладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, не доведено відсутність, заборгованості та відповідно, виконання умов договору належним чином, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов`язань. Отже є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише із заяви позичальника, а й також Умов та правил надання банківських послуг. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк». Просить апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення. Посилається на те, що аргументи АТ КБ «ПриватБанк», викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено що 15.10.2007 року позивач надав, а відповідач ОСОБА_1 отримав, відповідно до укладеного договору б/н кредит в розмірі 31000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У відповідності до розрахунку заборгованості по укладеному договору станом на 31.05.2015 року заборгованість з 30.10.2007 року по 31.05.2015 року становить 7704,85 грн., яка складається із : заборгованості за кредитом в розмірі 4607,57грн.; заборгованості по процентам в розмірі 172,72 грн., в тому числі заборгованості по несплаченим процентам на поточну заборгованість в розмірі 172,72 грн. Про порушені права відповідачем ОСОБА_1 позивач дізнався 31.05.2015 року, проте із позовом звернувся до суду 02.04.2019 року. Згідно розрахунку заборгованості по укладеному договору станом на 18.03.2019 року заборгованість відповідача становить 51415,83 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30547,35 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 9858,63 грн.; нарахованої пені за прострочене зобов`язання в сумі 7636,24 грн; нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн. - в сумі 449,05 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 2424,56 грн. штраф (процентна складова). Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування строку позовної давності, а також у зв`язку з тим, що право на звернення до суду з позовом про порушення прав виникло у позивача 01.10.2007 року, а позивач звернувся з позовом до суду тільки 02.04.2019 року, суд першої інстанції відмовив у позові за пропуском строку позовної давності. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національно банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Судом встановлено що в заяві позичальника від 15.10.2007 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.10.2007 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17. Враховуючи зазначене, є підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30547,35 грн. та заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 9858,63 грн. Враховуючи, що відповідачем в суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивачем пропущено строк позовної давності. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог. Матеріали справи містять підтвердження, що ОСОБА_1 згідно з кредитним договором від 15 жовтня 2007 року отримав картку зі строком її дії до останнього дня 10.2011року. Отже, сторони у справі, без визначення у письмовій формі умов щомісячного повернення кредиту частинами, домовились про строк та термін закінчення кредитування, що відповідає останньому дню строку дії картки, зазначеному на її звороті. Тобто відповідач повинен був не пізніше 31 жовтня 2011 року повернути Банку отримані від нього кредитні кошти у повному обсязі. Також у матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за Договором від 31.05.2015 року за період з 30.10.2007 року по 18.03.2019 року на загальну суму 51415,83 грн., що вказує про те, що заборгованість за кредитним договором виникла ще у жовтні 2007 року. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Згідно ст. 267 ч. 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З урахуванням зазначеного та за умови звернення позивача до суду із позовом у квітні 2019 року, позивачем пропущена загальна трирічна позовна давність для звернення із позовом до суду щодо стягнення заборгованості. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства». Згідно з роз`ясненнями абз.3 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Апеляційна скарга не містить доводів, щодо спростування висновків суду про наявність підстав для застосування позовної давності. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді Н.К. Височанська А.І. Владичан