Постанова 4857 № 260/147/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року ЛьвівСправа № 260/147/19 пров. № 857/5432/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів: Обрізка І.М., Попка Я.С. з участю секретаря судового засідання Джули В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового судового рішення в справі за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року, ухвалене суддею Іванчулинець Д.В. в місті Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у справі № 260/147/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, У С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2019 року № Ф-6291-50 і сумі 5618,34 грн. та від 04.02.2019 року № Ф-6291-50 і сумі 9713,64 грн. і зобов`язання відповідача внести коригування до особового рахунку. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є фізичною особою-підприємцем, основною діяльністю якого, згідно з пунктом 69.10 КВЕД є «Діяльність у сфері права». 04.01.2019 року та 04.02.2019 року відповідач виніс вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску з тих підстав, що позивач, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не сплатив єдиний соціальний внесок як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Позивач зазначає, що відповідно до положень пунктів 63.1, 63.2, 63.5 статті 63, пунктів 65.2, 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, які регулюють порядок обліку платників податків та порядок обліку самозайнятих осіб, особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не зобов`язана повторно ставати на облік, подавати документи, та сплачувати єдиний соціальний внесок як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Позивач вважає, що виконання вимоги про сплату боргу призведе до подвійної сплати єдиного внеску за результатами здійснення однієї і тієї ж господарської діяльності. Позивач зазначає, що відповідач порушив його право на свободу здійснення підприємницької діяльності, безпідставно нарахувавши до сплати суму єдиного соціального внеску. На думку позивача, належним способом захисту його порушеного права є скасування вимоги про сплату боргу та коригування його особового рахунку. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6291-50 від 04.02.2019 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Закарпатській області. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6291-50 від 04.01.2019 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Закарпатській області. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2125,00 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області судовий збір в розмірі 2304,40 грн. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилаючись на положення пункту 1 частини другої статті 6, частини дванадцятої статті 9, пункту 4 частини першої статті 4, пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначає, що особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичними особами-підприємцями, мають сплачувати єдиний внесок як фізичні особи-підприємці та як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Відповідач вважає, що позивач як фізична особа-підприємець і особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, та отримує доходи від цієї діяльності, зобов`язаний формувати та подавати до органів доходів і зборів окремі звіти, відповідно до пункту 16 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №

435. Контролюючий орган вказав, що в результаті встановлення позивачу як фізичній особі-підприємцю, ознаки здійснення незалежної професійної діяльності, відповідач, в автоматичному режимі, провів нарахування єдиного внеску позивачу, як фізичній особі-підприємцю, та, як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. Відповідач вважає, що правомірно прийняв вимоги про сплату боргу (недоїмки). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року в справі № 260/348/19 без змін. 24 грудня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу за надання адвокатом послуг у суді апеляційної інстанції в сумі 8000 грн. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд при вирішенні цієї заяви зазначає таке. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною 3 та 4 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Апеляційний суд встановив, що заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за участь адвоката в суді апеляційної інстанції разом із доказами понесення відповідних витрат позивач подав 20.12.2019 року, тобто в межах визначеного частиною 7 статті 139 КАС України строку. На підтвердження судових витрат, які поніс позивач за надання правничої допомоги адвокатом, позивач надав: - договір про надання правничої допомоги № 43/АО від 25.07.2019 року; - додаток № 1 від 25.07.2019 року до договору про надання правничої допомоги; - детальний опис робіт (наданих послуг) від 18.12.2019 року; - акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 18.12.2019 року; - рахунок № 1 від 13.12.2019 року; - квитанцію від 16.12.2019 року на суму 8000 грн. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 6 та 7 цієї статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. 02 січня 2020 року Головне управління ДФС у Закарпатській області подало клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування вимог цього клопотання, управління зазначило, що витрати на правову допомогу, окрім написання заяви про розподіл судових витрат, складаються з оплати послуг адвоката за участь у судових засіданнях 27.08.2019 року та 17.12.2019 року, однак, згідно з матеріалами справи, ці судові засідання відбулись без участі сторін. Тому, управління ДФС вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача необхідно зменшити. Крім того, відповідач звернув увагу, що позивач надав детальний опис виконаних адвокатом робіт, без визначення часу затраченого адвокатом на підготовку процесуальних документів і участі адвоката в судових засідання та одиниці виміру і її вартості. Апеляційний суд встановив, що відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) № 43/АО від 25.07.2019 року, адвокат Фекийшгазі Крістіан Степанович надав позивачу наступні послуги правового характеру пов`язані з ведення справи в суді апеляційної інстанції: - участь у судовому засіданні 27.08.2019 року; - підготовка заяви про розподіл судових витрат; - участь у судовому засіданні 17.12.2019 року. На думку апеляційного суду, відповідач слушно зауважив, що відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) у суму гонорару адвоката входить оплата послуг за участь адвоката в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції 27.08.2019 року та 17.12.2019 року, однак ці судові засідання відбулись без участі сторін. Тому, апеляційний суд вважає, що немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу за участь адвоката в судових засідання на яких він участі не брав. Що стосується витрат на підготовку заяви про розподіл судових витрат, то апеляційний суд звертає увагу, що детальний опис робіт (наданих послуг) № 43/АО від 25.07.2019 року не містить одиниці виміру, часу затраченого адвокатом на надання ним послуг щодо підготовки заяви про розподіл судових витрат та її вартості. Отже, виходячи з обсягу заяви та її суті, апеляційний суд вважає, що підготовка заяви про розподіл судових витрат не становить складності і не потребує багато часу для її написання, тому апеляційний дійшов висновку, що вартість робіт щодо підготовки заяви про розподіл судових витрат становить 500 гривень. Виходячи з наведеного, вартість витрат на професійну правничу допомогу, які належить стягнути з відповідача необхідно зменшити до 500 гривень. У зв`язку з цим, заяву про ухвалення додаткового судового рішення необхідно задовольнити частково. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 243, 252, 310, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Ухвалити додаткову постанову по справі № 260/147/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту додаткової постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді І. М. Обрізко Я. С. Попко