Постанова 4857 № 260/586/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/586/19 пров. № А/857/4137/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, прийняте суддею Калинич Я.М. у місті Ужгороді у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки),- встановив: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5647-50 від 08.04.2019 року, прийняту відповідачем. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5647-50 від 08.04.2019 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Закарпатській області. Стягнуто з останнього на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що оскільки позивач за діяльність у сфері права (адвокатську діяльність), здійснену в межах підприємницької діяльності, сплатив єдиний внесок як ФОП, то в такому випадку мета збору єдиного внеску досягнута за рахунок сплати позивачем даного внеску як ФОП, що виключає обов`язок по сплаті ЄСВ за здійснення цього ж виду діяльності в межах провадження незалежної професійної діяльності адвоката. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 02.09.2019 р. у зразковій справі № 520/3939/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у цій справі. 24.02.2020 р. представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, яка обґрунтована тим, що позивач поніс витрати на послуги адвоката в розмірі 5000 грн. Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, задоволено заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №260/586/19. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Суд виходив з того, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи, а саме: договором від 24 квітня 2019 року про надання правової допомоги за №01/АО, актом приймання-передавання виконаних робіт №1 від 18.02.2020 року, платіжним дорученням від 20.02.2020 року. Маються посилання на практику Верховного Суду. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено необґрунтоване рішення із порушенням процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції проігноровано доводи викладені в клопотанні Головне управління ДФС у Закарпатській області. В оскарженому рішенні відсутня аргументація щодо доцільності стягнення витрат на правничу допомогу саме в розмірі 5000 грн., наявне тільки посилання на загальні норми процесуального законодавства. Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним та детально обґрунтованим, однак судом першої інстанції стягнуто витрат на професійну правничу допомогу більше ніж ціна позову. Маються посилання на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі з досліджуваного питання, надані сторонами докази. Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина сьома статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. З матеріалів справи видно, що заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем направлено до суду першої інстанції поштою протягом п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення суду. Згідно з частиною третьою та четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу він підтверджує договором від 24 квітня 2019 року про надання правової допомоги за №01/АО, актом приймання-передавання виконаних робіт №1 від 18.02.2020 року, платіжним дорученням від 20.02.2020 року. Згідно платіжного доручення від 20.02.2020 року позивачем сплачено адвокатському об`єднанню «Ініціаліс» 5000 грн. за надання правової допомоги, пов`язаної з розглядом справи, а саме за аналіз податкового законодавства та відомостей з електронного кабінету позивача (як платника податків), підготовку позовної заяви, підготовку заяви про розподіл судових витрат, участь в судовому засіданні (тричі), підготовку клопотання про зупинення провадження у справі, підготовку додаткових пояснень. Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до статті 30 Закону України № 5076 -VІ від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з статтею 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення в цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55). Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, а їхній розмір - обґрунтованим. Як з`ясовано, дана справа є справою незначної складності з ціною позову 3078,24 грн. й відсутні репутаційні ризики для позивача та публічний інтерес до справи. Крім того спірні правовідносини вирішені у відповідності до висновків зроблених у зразковій справі Верховним Судом, що не вимагало додаткових зусиль по формуванню у сторони позивача юридичного обґрунтування заявлених вимог. Загальна участь представників позивача в судових засідання тривала до години часу із зміною іншим у нове засідання, а це час для ознайомлення по-новому з матеріалами справи. Одне із засідань було відкладено за клопотанням сторони позивача. Не наведено обґрунтованості гонорару передбаченому в договорі, хоча такий не є обов`язковим для суду. Оплата проведена за виконання умов договору, виходячи з платіжного доручення, а договором про надання правової допомоги передбачено не лише правовий супровід даної справи. Отже, колегія суддів апеляційного суду, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, позицію Верховного Суду з подібних питань, доходить висновку про необхідність зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області 1000 грн. Таким чином, оскаржене додаткове рішення підлягає скасуванню, а заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи (заяви) в досліджуваній частині. Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити частково. Скасувати додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 260/586/19 та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) 1000 грн. (одну тисячу гривень) витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 28.05.2020 року.