Постанова 4852 № 160/6738/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6738/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (суддя 1-ї інстанції Ільков В.В.) у справі №160/6738/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,- ВСТАНОВИВ: 17.07.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнати протиправним та скасування наказу в.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 179-о від 18.02.2019 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, на підставі п.6 ст.36 КЗпП України , пункту 6 ст.83 Закону України "Про державну службу"; визнання протиправним та скасування наказ в.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 557-о від 10.06.2019 року про внесення змін до наказу № 179-о від 18.02.2019 року і у зв`язку із закінчення тимчасової непрацездатності та виходом на роботу 10.06.2019 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби; зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 на роботі на раніше займаній посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржених наказів, оскільки прийняті в порушення норм Закону України «Про державну службу», оскільки будь-яких заяв на звільнення з підстав зміни істотних умов служби, позивач не подавала, а норма законодавства, на підставі якої позивач була звільнення передбачає подання саме такої заяви. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що оскільки позивач в повідомленні про зміну істотних умов державної служби зазначила про незгоду з такими та відмовлялась з ознайомленням переліку вакантних посад, про що були складені відповідні акти, відповідачем було прийнято таке як незгоду продовжувати державну службу після зміни істотних умов державної служби, до виконання службових обов`язів не приступала. Крім того, певні висновки з подібних правовідносин викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. №582/1001/15-ц. Також зазначено, що позивачем оскаржено розпорядження відповідача про визначення робочого місця. Позивач не скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених. Позивач до суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлений про день та час розгляду справи, у відповідності до норм КАС України. Вислухавши представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач працювала в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби і наказом № 556-о від 10.08.2016 року їй було присвоєно спеціальне звання - радник податкової і митної справи 3 рангу. Наказом № 980-о від 05.10.2018 року вона була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери. Наказом в.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 179-о від 18.02.2019 року позивач була звільнена із займаної посади у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміно істотних умов праці, на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, пункту 6 ст.83 Закону України "Про державну службу". Наказом в.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 557-о від 10.06.2019 року були внесені зміни до зазначеного вище наказу №179-о від 18.02.2019 року, і у зв`язку із закінчення тимчасової непрацездатності та виходом на роботу 10.06.2019 року, позивач була звільнена з займаної посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери. Позивач вважає, що накази про звільнення прийняті в порушення норм чинного законодавства звернулась до суду з відповідним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про протиправність прийнятих наказів відповідача, оскільки заяв про звільнення позивачем, з підстав незгоди зі зміною істотних умов державної служби, не було подано. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач, з 11.08.2016 року призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств торгівлі сільськогосподарської продукції управління податкового супроводження підприємств виробничої сфери Офісу ВПП ДФС. У подальшому ОСОБА_1 , у зв`язку із змінами організації виробництва і праці, було подано заяву від 05.10.2018 року про переведення, та на підставі наказу від 05.10.2018 року №990-о її було призначено по переводу на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери. Розпорядженням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.08.2017 року №46-р "Про визначення робочого місця" визначено робочі місця працівникам, які виконують трудову функцію поза межами територіального розташування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у тому числі позивача ОСОБА_1 . Розпорядженням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 20.11.2018 року № 98-р "Про визначення робочого місця" скасовувалося Розпорядження Офісу від 18.08.2017 року № 46-р "Про визначення робочого місця в частині визначення робочого місця: "головному державному ревізору-інспектору відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери ОСОБА_1 ". Розпорядження Офісу ВПП ДФС від 06.12.2018 року № 106-р "Про визначення робочого місця" (визначалось робоче місце позивача на 60 календарних днів за адресою: м. Кривий Ріг, пр.-т Металургів, 36-6) з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. 06 грудня 2018 року відповідачем складено повідомлення про зміну істотних умов державної служби, за яким ОСОБА_1 повідомлено про наступну зміну істотних умов державної служби по закінченню 60 календарних днів з моменту вручення, а саме: про зміну визначення робочого місця з адреси: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 36-б , на адресу: м. Київ , вул. Дегтярівська, 11-Г. З повідомленням про зміну істотних умов державної служби від 06.12.2018 року позивач ознайомлена 17.12.2018 року, зазначаючи про не згоду на відповідну зміну. 08.02.2019 року, позивачу було надано працівниками Криворізького відділу податкового супроводження підприємств Дніпропетровського управління, пропозиції вакантних посад в Офісі ВПП ДФС відповідно до кваліфікації ОСОБА_1 , що підтверджується актом від 08.02.2019 року, з ознайомленням якого позивач відмовилась, про що 08.02.2019 року складено акт. Саме незгода з повідомленням про зміну істотних умов державної служби та незгода з ознайомленням вакантних пасад, було розцінено податковим органом як незгода з продовженням проходити службу, послугувало прийнятя відповідачем наказу від 18.02.2019 року № 179-о, на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, п. 6 ст. 83 Закону України "Про державну службу" про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про що прийнято наказ від 18.02.2019 року № 179-о. Згідно листків непрацездатності, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач перебувала на лікарняному з 11.02.2019 року по 01.03.2019 року, та з 28.05.2019 року по 07.06.2019 року. Наказом в.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 557-о від 10.06.2019 року були внесені зміни до наказу від 18.02.2019 року №178-о про звільнення ОСОБА_1 та звільнено ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, 10.06.2019 року, у зв`язку з відмовою її від продовження роботи, у зв`язку із зміною істотних умов праці, на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, пункту 6 ст.83 Закону України "Про державну службу". Так позивач проходила державну службу, а отже в першу чергу повинні застосовуватись до даних правовідносин спеціальні норми, а саме норми Закону України «Про державну службу». Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" встановлено, що державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону). Частиною 4 статті 43 Закону України "Про державну службу" передбачено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби. Як зазначалося позивачем, на обґрунтування протиправності оскаржених наказів відповідача, з чим погодився і суд першої інстанції, а саме відсутність передбачених законодавством передумов для звільнення за визначеною у наказах, а саме відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з незгодою державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов, оскільки заяви про звільнення не було подано. Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає такі доводи обґрунтованими, оскільки приписами абзацу другого ч.4 ст.43 Закону України "Про державну службу" визначена форма незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов. Така незгода має бути надана шляхом подання заяви про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу". Також державний службовець може подати заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду. Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано сторонами, що позивачем не подавалась заява про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", також сторонами по справі на надано до суду доказів щодо подання позивачем заяви про переведення на іншу запропоновану йому посаду. За приписами абзацу третього ч.4 ст.43 Закону України "Про державну службу", за відсутності вказаних заяв позивач вважався таким, що погодився на продовження проходження державної служби на новій посаді незалежно від його фактичних дій (бездіяльності) щодо подання необхідних документів до працедавця або виконання службових обов`язків на новій посаді. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача не було підстав для прийняття спірних наказів. На доводи відповідача про те, що позивач не приступала до виконання своїх обов`язків, колегія суддів зазначає, що такі обставини не можуть слугувати для прийняття наказу про звільнення. Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. №582/1001/15-ц є помилковим, оскільки у справі №582/1001/15-ц вирішувався спір, що регулюється нормами КЗпП України. Посилання відповідача на оскарження позивачем розпорядження про визначення робочого місця не можу бути тією підставою для прийняття наказу про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу". Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі №160/6738/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 січня 2020 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак