Ухвала КАС ВС № 160/6738/19

УХВАЛА 16 березня 2020 року Київ справа №160/6738/19 адміністративне провадження №К/9901/5468/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Дашутіна І.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №160/6738/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Офісу великих платників податків ДФС. Дніпропетровський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 26 вересня 2019 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, позов задовольнив, а саме: - визнав протиправним і скасував наказ виконуючого обов`язки начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №179-о від 18 лютого 2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, у зв`язку з відмовою її від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України), пункту 6 статті 83 Закону України "Про державну службу"; - визнав протиправним і скасував наказ виконуючого обов`язки начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №557-о від 10 червня 2019 року про внесення змін до наказу від 18 лютого 2019 року №179-о в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, 10 червня 2019 року, у зв`язку з відмовою її від продовження роботи, у зв`язку із зміною істотних умов праці, на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, пункту 6 статті 83 Закону України "Про державну службу"; - зобов`язав Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби поновити ОСОБА_1 на роботі на раніше займаній посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв`язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. 25 лютого 2020 року Офіс великих платників податків ДФС надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №160/6738/19. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд вважає за потрібне залишити її без руху. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено, передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Крім того, згідно з частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Проте, матеріали касаційної скарги, що надійшли до суду, не містять документа про сплату судового збору. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов у цій справі заявлено у 2019 році фізичною особою щодо двох немайнових вимог і однієї похідної від них вимоги. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (чинному на час звернення позивача до суду) станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 921 грн. На підставі викладеного, Офіс великих платників податків ДФС за подання касаційної скарги на рішення суду у спорі з двома вимогами немайнового характеру має сплатити 3073,6 грн (1 921 х 0,4 х 2 х 200%). Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, тому Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків шляхом подання до Верховного Суду: 1) касаційної скарги приведеної у відповідність переліченим вище вимогам КАС України, зазначивши підстави для касаційного оскарження судових рішень з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження з викладенням доводів на їх підтвердження і надати її копії з додатками відповідно до кількості учасників справи; 2) документа про сплату судового збору. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №160/6738/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ……………………………. ……………………………. ……………………………. Н.М. Мартинюк І.В. Дашутін Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду