Постанова 4852 № 340/1226/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 січня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1226/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі №340/1226/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: 17 травня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області в якому просив визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 27 листопада 2018 року, якими визначено розмір податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2015 рік в сумі 102241,60 грн. та за 2016 рік - 115672,35 грн. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю нарахування податкового зобов`язання на нерухомість, що не є об`єктом оподаткування, оскільки закон робить прив`язку виключно до цільового призначення об`єкту нежитлової нерухомості, а не до факту його використання за таким цільовим призначенням. Тобто при визначенні бази оподаткування, як вважає позивач, визначальними ознаками є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Отже, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно - правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 р. у справі № 340/1226/19 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено. Судом встановлено, що позивач є власником двох об`єктів нерухомості, що є нежитловими приміщеннями, та які передано позивачем в оренду. Контролюючим органом нараховано позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2015-2016 роки. Дослідивши встановлені по справі обставини суд дійшов висновку, що оскільки позивач не відноситься до сільськогосподарських виробників та не використовує приміщення в такому виробництві, то він не може бути звільнений від сплати даного податку, оскільки приміщення є об`єктом оподаткування. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 р. у справі № 340/1226/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що законодавцем визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі призначені для використання безпосередньо у с/г діяльності. Фактичність використання не є обов`язковою умовою. З посиланням на аргументи, викладені в позовній заяві, з посиланням на правову позицію, викладену в приведеній позивачем постанові Верховного Суду від 31.01. 2018 року , позивач наголошує, , що при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Отже, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно - правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності. Крім того, позивач наголошує, що судом першої інстанції не застосовано право суду, визначене ст. 236 КАС України в частині зупинення провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку, наголошуючи на розгляді справи № 340/ 3556/17 касаційною інстанцією. З огляду на зазначене, заявник апеляційної скарги просить зупинити провадження у справі № 340/ 1226/19 до розгляду справи № 340/ 3556/17 касаційною інстанцією. Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. До судового засідання не з`явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені. З урахуванням позиції, викладеної позивачем в апеляційній скарзі щодо його участі в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 23 січня 2020 року, в яке позивач чи його представник , не з`явились. Заяв , клопотань про відкладення справи, неможливість явки в судове засідання від заявника апеляційної скарги, в справу не надходило. З огляду на такі обставини, у відповідності до ст. 311 ч.1 п.2 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній матеріалами на підставі наявних доказів, в порядку письмового провадження, з урахуванням неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 25 лютого 2011 року ОСОБА_1 придбав нежитлову будівлю (навіс) площею 3702,5 кв.м. по АДРЕСА_1 . 09 квітня 2012 року ОСОБА_1 придбав нежитлову будівлю площею 494,61 кв.м. по АДРЕСА_3 того ж населеного пункту. Об`єкти нерухомості з 11 березня 2011 року та 10 квітня 2012 року перебувають в оренді ТОВ «КІК - АГРО». 27 листопада 2018 року керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено розмір податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2015 рік в сумі 102241,60 грн. та за 2016 рік - 115672,35 грн. Не погодившись з якими позивач звернувся до суду. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позовної заяви та апеляційної скарги, позивач наполягає на тому, що належні йому об`єкти нерухомого майна не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскільки є придатними для використання у сільськогосподарській діяльності. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на таке: Так, у відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування. Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту. Рішеннями Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області №233 від 30 січня 2015 року та №21 від 24 грудня 2015 року встановлено, що ставка податку у 2015 році та 2016 році для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, складає 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. З огляду на зазначене рішення, контролюючий орган розрахував грошове зобов`язання, зокрема позивачу та визначив розмір плати з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2015 рік - 102241,60 грн. та за 2016 рій - 115672, 35 грн. Щодо твердження позивача стосовно звільнення від оподаткування належних йому об`єктів нерухомості, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, в Постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 0340/1905/18 (адміністративне провадження № К/9901/15596/19) зазначено, що в підпункті «ж» підпункту 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі/споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Пільга, встановлена зазначеною нормою, стосується сільськогосподарських товаровиробників і спрямована на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небуть», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі/споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі/споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності, текст цієї норми не містить. Верховний Суд вказав, що законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Таким чином, з огляду на те, що позивач не є сільськогосподарським виробником, доказів такого до суду не надано, а будівлі позивача не використовується у сільськогосподарському виробництві, а сам факт придатності будівлі до використання в сільськогосподарській діяльності не є підставою, що звільняє від оподаткування, колегія суддів вважає, що пільга, яка передбачена п.п. 266.2.2 «ж» пункту 266.2 ст. 266 ПК України, на об`єкти позивача не розповсюджується. Тому відповідач правомірно визначив ОСОБА_1 грошове зобов`язання та прийняв податкові повідомлення -рішення № 013914-5208-1123-2 та № 013914-5208-1123-1 від 27 листопада 2018 року. Враховуючи зазначену правову позицію, та не однакові обставини справи, оскільки в даній справі йдеться про застосування п.п. 266.2.2 «ж» пункту 266.2 ст. 266 ПК України, а в справі на яку посилається позивач, а саме № 820/3556/17 , як на підставу для зупинення провадження, застосовано підпункт 266.2.2 «є» ст.266 ПК України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про зупинення справи, і відмовляє в його задоволенні. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що в межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 р. у справі № 340/1226/19 - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 р. у справі № 340/1226/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко