Постанова 4852 № 280/2528/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 280/2528/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року в адміністративній справі №280/2528/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 27 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області в якому просить: визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача що полягали у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період з 07.09.2004 року по 31.12.2005 року включно, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року включно, у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України Про статус суддів; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 07.09.2004 року по 31.12.2005 року включно, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року включно надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною 4 статті 44 Закону України Про статус суддів з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок 25 та 30 відсотків суддям, різниці окладу, президентської надбавки, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 07.09.2004 року по 31.12.2005 року включно, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07.09.2004 року по 31.12.2005 року включно, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року включно індексацію, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07.09.2004 року по 31.12.2005 року включно, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року включно, компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що працюючи на посаді судді Пологівського районного суду Запорізької області у періоди з 07.09.2004 року по 31.12.2005 року включно, з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включно, з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року включно йому виплачувалися: середня заробітна плата для оплати часу щорічної (додаткової) відпустки; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; допомога по тимчасовій непрацездатності; премії щомісячні та до свят. Разом з тим, позивач вважає протиправними дії та бездіяльність відповідача, щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років виходячи із суми розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, без урахування інших виплат та надбавок, що зазначені в розрахункових листах. Також, позивач вказує на те, що з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року (під час дії статті 113 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік") та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року (з дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року №10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, поряд з цим, у періодах: з 07.09.2004 року по 31.12.2005 року включно, з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року включно надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Також, позивач вказує, що нарахування та виплати сум недоплаченої надбавки за вислугу років та недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи за вказані періоди підлягають індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", з виплатою компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". З огляду на таке позивач просив задовольнити позовні вимоги. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом начальника ТУ ДСА в Запорізькій області №256 від 14.09.2004 року, у зв`язку з призначенням ОСОБА_1 з 07.09.2004 року на посаду судді Пологівського районного суду Запорізької області, відповідно до Указу Президента України №31026/2004 від 31.08.2004 року та наказу №37 від 06.09.2004 року по Пологівському районному суду Запорізької області, з окладом згідно штатного розпису - 304,00 грн., встановлено з 07.09.2004 року щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 10% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та надбавку у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, відповідно до Указу Президента України №856/96 від 19.09.1997 "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів". 21.01.2005 року наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області №27, на підставі рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 21.01.2005 року, позивачу встановлено доплату за п`ятий кваліфікаційний клас. 22.08.2005 року наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області №219, позивачу встановлено з 25.08.2005 року щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 15% за стаж роботи понад 5 років. 26.11.2007 року позивачу встановлено доплату за четвертий кваліфікаційний клас. 02.08.2010 року наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області №126, позивачу встановлено з 23.08.2010 року щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 20%, за стаж роботи 10 років. Згідно з розрахунковими листами, починаючи з вересня 2004 року позивачу нараховувалася щомісячна надбавка за вислугу років виходячи із суми посадового окладу та надбавка у розмірі 50% посадового окладу за особливий характер роботи та інтенсивність праці. Не погодившись з діями та бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати надбавки за вислугу років виходячи із суми розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас без враховування інших виплат та надбавок, що зазначені в розрахункових листах, позивач звернувся з цим позовом до суду. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову з огляду на те, що з 01.08.2003 року по 31.12.2005 року, з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок суддям, різниці окладу, президентської надбавки, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань. Проте відповідачем не враховувалися для обчислення та визначенні суми надбавки за вислугу років й інших виплат та надбавок, зокрема, щомісячних премій, премій до свят та інших надбавок; заробітна плата за час відпустки, допомога по тимчасовій непрацездатності та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань підлягають перерахунку, оскільки вони входять до складових заробітної плати суддів. До таких виплат застосовуються положення Законів України "Про індексацію грошових доходів населення" та "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", оскільки право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року № 2862-XII, який втратив чинність 01.01.2012 року, передбачалося, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Згідно з ч.4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Ст. 113 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених ч. 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. З 01.01.2007 року вказана вище надбавка мала нараховуватися відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів". Положеннями п.п. "б" п.п 2 п. 61 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у абзаці другому частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" слова "загальної суми щомісячного заробітку" замінено словами "посадового окладу". Отже, надбавка за вислугу років мала розраховуватися в тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 року №19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: "Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків". Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже, після 22 травня 2008 року, тобто з часу ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - Закон № 2862-XII та Постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років. Згідно ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3 ст. 22 Конституції України). Враховуючи наведене, виходячи із визначених у ч. 3 ст. 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону № 2862-XII, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - Постанову №

865. Аналогічний висновок щодо застосування норм права у спірних правовідносинах міститься в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16 (№ К/9901/1677/18, № К/9901/1678/18) та від 03 жовтня 2019 року у справі № 0840/3371/18 (№ К/9901/8706/19), які враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що Законами про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2007, 2010, 2011 роки не встановлювалися обмеження щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям, як це було зроблено підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Вказана норма ставить у залежність суму заробітної плати за період відпустки від виплат, які нараховуються особі за 12 календарних місяців роботи. Згідно з підпунктом 2 пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року за № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови: у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону України "Про статус суддів", а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати. Отже, вказані вище виплати заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань взаємозалежні від заробітної плати судді. При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанццї погоджується з висновком суду першої інстанції що, заробітна плата за час відпустки, допомога по тимчасовій непрацездатності та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань підлягають перерахунку, оскільки вони входять до складових заробітної плати суддів. Щодо застосування Законів України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та "Про індексацію грошових доходів населення", суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ). Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Ст. 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16. Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України від 03 липня 1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із нормами статей 1 та 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру. Відповідно до ст. 4 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Частиною 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, Заробітна плата (грошове забезпечення). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 частини 4 вищевказаного Порядку). Таким чином, індексація заробітної плати є її складовою частиною та в умовах зростання цін її віднесено до державних соціальних гарантій, що є обов`язковим для підприємств, установ та організацій всіх форм власності. Несвоєчасна виплата заробітної плати є підставою для виплати компенсації. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо неправильного встановлення обставин справи судом першої інстанції, як необгрунтовані, оскільки встановлені судом обставини, підтверджується матеріалами справи, а саме згідно з розрахунковими листами та копіями наказу голови суду позивач отримував посадовий оклад, президентську надбавку, надбавку за вислугу років, надбавки від 10 до 30% доплату за кваліфікаційний клас, надбавку за особливо важливу роботу, щомісячні премії, премії до свят, персональну премію тощо у відповідні періоди часу. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки предметом позову є перерахунок складових заробітної плати для цілей обчислення розміру надбавки за вислугу років, а перерахунку підлягають виплати нараховані та одержані позивачем, то саме відповідач має перераховувати конкретні складові заробітної плати, які нараховувались та отримувались позивачем. Законом України "Про судоустрій та статус суддів" на Державну судову адмінстрацію, зокрема, покладений обовязок фінансового забезпечення діяльності судів, крім Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання відповідача в обгрунтування своїх доводів на положення інших нормативно-правових актів, що регулюють питання оплати праці в бюджетній сфері, оскільки відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 та ч. 1 ст. 126 Конституції України статус суддів визначається виключно Конституцією та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів не спростовують, позиція суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції відповідає правозастосуванню в аналогічних правовідносинах, викладеному у приведених вище рішеннях суду касаційної інстанції. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року в адміністративній справі №280/2528/19 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов