Постанова 4816 № 592/11608/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м.Суми Справа №592/11608/19 Номер провадження 22-ц/816/99/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Орлова І. В. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», розглянув у приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Фоменко І.М., в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі - АТ «Сумське НВО») про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні. Зазначає, що Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 24 жовтня 2018 року стягнув з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату, вихідну допомогу в сумі 41 812 грн 12 коп та моральну шкоду. Відповідач в добровільному порядку рішення суду не виконав та лише 28 лютого 2019 року було здійснено повний розрахунок при звільненні. Просить стягнути з АТ «Сумське НВО» на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 33 762 грн 30 коп. Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 09 жовтня 2019 рокупозов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з АТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 червня 2018 року по 28 лютого 2019 року в розмірі 33762 грн 30 коп., з послідуючим утримання всіх податків і обов`язкових платежів. Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В доводах апеляційної скарги зазначає, що на вимоги про стягнення середнього заробітку поширюється тримісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України. В даній справі тримісячний строк для звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати сплив 28 травня 2019 року, а з позовом позивач звернувся 30 липня 2019 року, тобто після спливу тримісячного строку. Відповідач не погоджується з визнанням поважними причин пропуску позивачем вказаного строку. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині розміру та порядку обрахування місцевим судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідач рішення суду не оскаржує. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції вважав причини пропуску тримісячного строку звернення до суду поважними, відтак дійшов висновку, що порушене право позивача на оплату праці підлягає захисту. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, так як суд дійшов їх з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 07 червня 2018 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником умов колективного договору згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України. При звільненні відповідач не провів з нею остаточного розрахунку, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до відповідачапро стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди. Ковпаківський районний суду м. Суми рішенням від 24 жовтня 2018 року в цивільній справі № 592/8036/18 з АТ «Сумське НВО» стягнув на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату та вихідну допомогу в сумі 41812 грн 12 коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 грн (а. с. 8). Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до статей 233, 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску строку з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Даною статтею не визначається перелік поважних причин, які можуть бути підставою для поновлення строку, що свідчить про те, що їх поважність оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо залежно від фактичних обставин. Під поважними причинами пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, варто розуміти такі причини, що об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду і підтверджуються належними доказами. Суд першої інстанції встановив та сторонами не спростовується, що виплата працівникові при звільненні всіх сум, що належать йому від підприємства, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні фактично відбулася 28 лютого 2019 року, що також підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 у відділенні № 1 ПУМБ в м. Суми (а. с. 9). З даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку ОСОБА_1 звернулась 30 липня 2019 року, тобто понад встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду. 04 жовтня 2019 року позивач подала суду першої інстанції клопотання про поновлення строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом, яке мотивувала тим, що вона тривалий час не проживає в м. Суми, а проживає в Лебединському районі та доглядає свою матір ОСОБА_2 , у зв`язку з чим не мала можливості своєчасно звернутися за правовою допомогою. Місцевий суд визнав поважними причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом. Враховуючи незначний термін пропуску строку звернення до суду, а також те, що позивач здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потребує стороннього догляду, та проживає в с. Залізничому Лебединського району Сумської області (а.с. 24), тобто поза межами м. Суми, що об`єктивно створювало труднощі для своєчасного звернення ОСОБА_1 до суду за захистом свого порушеного права, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду за вирішенням даного трудового спору, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України та наявності підстав для його поновлення. Проте, вирішуючи питання щодо поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, суд першої інстанції помилково послався на норми цивільного законодавства, оскільки трудові правовідносини врегульовані нормами трудового законодавства, яке містить спеціальну норму (ст. 234 КЗпП України), яка передбачає, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Відтак, суду першої інстанції необхідно було зазначити в резолютивній частині рішення про поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом. За таких обставин рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід змінити,доповнивши резолютивну частину абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні». Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» задовольнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 жовтня 2019 року в даній справі змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий : Т.А. Левченко Судді: О.І. Собина І.В. Орлов