Постанова Східний апеляційний господарський суд № 905/1550/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" січня 2020 р. Справа № 905/1550/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В. за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (вх.№3524 Д) на рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019 (ухвалене суддею Говорун О.В. 22.10.2019 об 11:20 год. у приміщенні господарського суду Донецької області, повний текст рішення складено 25.10.2019) справі №905/1550/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", до Приватного підприємства "Донбас пром Холдинг", про стягнення заборгованості у розмірі 146816,08 грн. ВСТАНОВИЛА У серпні 2019 АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з ПП "Донбас пром Холдинг" на свою користь заборгованість за договором № Б/Н від 07.04.2011 в розмірі 146816,08 грн. (47288,89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 93078,19 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 6449,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом). Рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.2019 у справі №905/1550/19 у задоволенні позову відмовлено. АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019 у справі №905/1550/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк". В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає таке: - відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості; підпис відповідач поставив саме в заяві про приєднання до вказаних Умов, чим засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах; - суд безпідставно застосував при вирішенні справи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові по справі №342/180/17 від 03.07.2019, оскільки така правова позиція стосується не господарської , а цивільної справи, що виникла з інших правовідносин, та відповідачем у цивільній справі є фізична особа - споживач, на яку розповсюджуються норми законодавства про захист прав споживачів; - відповідач не заперечував ні факт укладання кредитного договору, ні факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, ні розмір наявної заборгованості; - суд, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків за користування кредитними коштами. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019 у справі № 905/1550/19; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 17.12.2019. У судовому засіданні 17.12.2019 оголошено перерву до 23.01.2020, про що відповідною ухвалою повідомлено учасників справи. Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені судом про час та місце розгляду справи. Так, копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 була отримана позивачем 02.01.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 була направлена на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена в апеляційній скарзі та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості в якому вважаються достовірними відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Копія вказаної ухвали повернулася на адресу суду з відміткою «Укрпошта» «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». Копія ухвали від 17.12.2019 була також направлена на адресу ОСОБА_1 , як одного із засновників підприємства відповідача ( АДРЕСА_2 ). Однак, копія вказаної ухвали повернулась на адресу суду з відміткою «Укрпошта» «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». Додатково копія ухвали від 17.12.2019 була направлена на електронну пошту ПП «Донбас Пром Холдинг», яка зазначена в апеляційній скарзі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте, електронне відправлення не було доставлено адресату у зв`язку з тим, що користувача не знайдено, про що свідчить відповідний акт Східного апеляційного господарського суду №13-35/454 від 24.12.2019. Також, Східним апеляційним господарським судом було здійснено спробу повідомлення відповідача за номерами телефонів (НОМЕР_2, НОМЕР_3), вказаними в апеляційній скарзі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак за вказаними номерами ніхто не відповідав, про що складено відповідний акт від 27.12.2019. Будь яких інших засобів зв`язку з відповідачем матеріали справи не містять. Враховуючи положення п. 5 ч 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Колегія суддів зазначає, що сам лише факт не отримання відповідачем копії ухвали, яку суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надіслав за належною адресою, не спростовує факту вчинення належних заходів щодо повідомлення сторони судом про час та місце розгляду справи. Суд апеляційної інстанції також враховує висновки ЄСПЛ, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»). Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. За приписами статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.12.2019. Таким чином, судом вжиті належні та достатні заходи щодо повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а не отримання ними кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за їх адресами, зумовлено лише суб`єктивною поведінкою сторін. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. 07.04.2011 відповідач підписав заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої ПП "Донбас пром Холдинг" приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір). На підтвердження зазначених вище обставин, позивач надав копії відповідної заяви, довідку про розмір встановлених кредитних лімітів та витяг з "Умов та правил надання банківських послуг". Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту, банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. За умовами пункту 3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Пункт 3.18.1.6. Умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту провадиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтерент клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.18.1.8. Умов). Згідно п.3.18.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі. У відповідності до розділу 3.18.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків: За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1 Умов). При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулення (п.3.18.4.1.2 Умов). У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, з який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.3 Умов). Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.3.18.4.1.1.4 Умов). Пунктом 3.18.4.4 Умов передбачено, що клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов). Згідно 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.1.8.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п.3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. У відповідності до п.3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п.п.3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коди відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом. Пунктом 3.18.6.1. Умов встановлено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами. Згідно довідки позивача про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/190807071903 від 07.08.2019, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме: 07.04.2011 - 1400 грн., 23.05.2011 - 0 грн., 04.03.2013 - 1000 грн., 21.06.2013 - 10000 грн., 26.07.2013 - 12000 грн., 21.08.2013 - 14000 грн., 16.10.2013 - 29000 грн., 27.01.2014 - 19000 грн., 01.03.2014 - 19000 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 у справі №908/5588/14 з відповідача стягнуто на користь позивача 19000 грн. боргу, 6587,94 грн. борг по процентам за користування кредитом, 2963,80грн пені, 1797,17 грн. борг по комісії за користування кредитом. Вказане рішення суду, як стверджує позивач, не виконано. Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 146816,08 грн., з яких 47288,89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 93078,19 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 6449,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, що виникла в результаті невиконання умов договору №Б/Н від 07.04.2011 та з урахуванням рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 у справі №908/5588/14. Суд першої інстанції, вказавши на необґрунтованість позовних вимог, відмовив у задоволенні позову. При цьому місцевий господарський суд послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17. Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За приписами ст. 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Колегія суддів приходить до висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані першому відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату, зокрема, відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту та комісії за користуванням кредитом, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Колегія суддів, зважаючи на те, що: - у заяві позичальника про відкриття рахунку та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг процентна ставка не зазначена; - у заяві, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; - зміст і форма роздруківки із сайту позивача з Витягом Умов повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може постійно вносити відповідні зміни до Умов; - витяг з Умов не містить підпису відповідача та не може бути розцінений як частина кредитного договору, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, пені за неналежне виконання умов договору та комісії за користування кредитом. Апеляційний господарський суд також звертає увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. При цьому Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17). Згідно частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи скаржника про те, що правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 не підлягає врахуванню при вирішенні даного спору з огляду на те, що предметом дослідження у ній був споживчий кредит в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів»- колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки при вирішенні спору у справі № 342/180/17 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок для відповідної категорії спорів щодо оцінки правил та тарифів надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, як підстави виникнення зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Крім того, аналогічну правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 було застосовано Верховним Судом у складів колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постановах від 30.09.2019 у справі №916/2755/18 та від 01.11.2019 у справі №910/13940/18. Також не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 у справі №908/5588/14, яким встановлено факт невиконання відповідачем Умов та правил надання банківських послуг та стягнуто з відповідача на користь позивача 19000 грн. боргу, 6587,94 грн. боргу по процентам за користування кредитом, 2963,80 грн, пені, 1797,17 грн. боргу по комісії за користування кредитом, оскільки з даного рішення не вбачається які саме «Умови та правила надання банківських послуг» були предметом дослідження у справі №908/5588/14 та чи не змінювалися вони в наступному, з урахуванням того, що предметом спору у даній справі є заборгованість за інший період. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019 у справі №905/1550/19 - без змін. Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019 у справі №905/1550/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28.01.2020 Головуючий суддя О.О. Крестьянінов Суддя В.О. Фоміна Суддя О.В. Шевель