Постанова 4870 № 907/555/14

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" січня 2020 р. Справа №907/555/14 м.Львів Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Матущака О.І. суддів: Хабіб М.І. Якімець Г.Г. сторони в судове засідання не з`явилися. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Тернопіль №252/08 від 12.08.2019 (Вх.ЗАГС №01-05/3040/19 від 14.08.2019) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2019 (суддя О.Ф. Ремецькі, повний текст ухвали складено та підписано 25.07.2019) за заявою Відкритого акціонерного товариства "Конденсатор" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чорнія М.В., м. Львів до ОСОБА_1 , м.Тернопіль про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в межах справи №907/555/14 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, м. Ужгород про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Конденсатор", м . Рахів, Закарпатська область ВСТАНОВИВ: Суть спору та фактичні обставини справи. У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №907/555/14 за заявою Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, м. Рахів про банкрутство ВАТ „Конденсатор", м. Рахів на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2014. Повідомлення про визнання ВАТ "Кондесатор" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 06.11.2014. 06.05.2019 до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява від боржника в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чорній М.В. про стягнення з колишнього ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 833 310,60 грн. під час здійснення ним процедури ліквідації за попередній період. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2019 задоволено заяву. Стягнуто з арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. на користь ВАТ "Конденсатор" грошові кошти в розмірі 833 310,60 грн. та судовий збір в дохід державного бюджету України суму 12499,66 грн. судового збору. Ухвала суду мотивована тим, що в ході здійснення ліквідаційної процедури ВАТ "Конденсатор" колишнім ліквідатором безпідставно отримано кошти у розмірі 833 310,60 грн. з ліквідаційного рахунку боржника, у тому числі грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого. При цьому, судом не затверджувалось рішення комітету кредиторів про виплату грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого і відповідне рішення комітетом кредиторів за період з 09.04.2015 по 15.08.2018 не приймалось. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. Арбітражним керуючим Гутнікевичем Л.М. подано апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу суду, в якій просить скасувати. У своїй апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні з арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. на користь ВАТ «Конденсатор» грошових коштів у розмірі 833 310, 60 грн та 12 499,66 грн. судового збору. Апелянт зазначає, що грошові кошти у розмірі 177 080,00 грн. та видача готівки по чеку с-61 в розмірі 215 000, 00 грн. спрямовані на оплату основної та додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім цього, арбітражний керуючий зазначає, що частина спірних коштів спрямована на користь колишніх працівників товариства в погашення заробітної плати. Окрім цього, арбітражний керуючий зазначає, що частина коштів була сплачена за надані послуги з охорони майна банкрута. Скаржник також вказує на неправильне застування судом першої інстанції норм матеріального права, покликаючись на те, що підставою оплати грошової винагороди та заробітної плати є ухвали господарського суду та Закон про банкрутство, а тому кошти набуто за наявності правової підстави, яка на сьогоднішній день не відпала. Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції неправомірно розраховано сплату судового збору, оскільки така повинна справлятися згідно підпункту 10 пункту 2 статті Закону України «Про судовий збір». ВАТ «Конденсатор» в особі ліквідатора Чорнія М.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що з огляду на ухвали Господарського суду у даній справі від 13.08.2015 та 15.08.2017 загальна сума до виплати арбітражному керуючому становить 75 214, 17 грн. Крім того, зазначає, що звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди не був доведений до відома кредиторів боржника та не схвалений ними; звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат подається суду на затвердження за підсумками процедур, в даному випадку - ліквідаційної, яка ще не закінчена, а відтак розгляд звіту є безпідставним та передчасним. Таким чином, апелянтом не наведено жодних обставин та не надано належних доказів, які б підтверджували законність набуття коштів в сумі 316 865, 83 грн., а тому, такі кошти набуті безпідставно. Ліквідатор також зазначає, що враховуючи те, що арбітражним керуючим Гутнікевичем Л.М. з 20.04.2016 (момент передання права власності на куплене з аукціону нерухоме майно переможцю Ворохті О.М.) до 03.12.2018 (моменту заміни ліквідатора у даній справі) Гутнікевичем Л.М. не вчинялися жодні дії з метою проведення ліквідаційної процедури, що свідчить про відсутність підстав для стягнення грошової винагороди в його користь. Щодо видачі готівки з каси банку для виплати заробітної плати колишнім працівникам у розмірі 151 800, 00 грн., то ним вказано, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2019 затверджено реєстр вимог кредиторів, якою не включено до реєстру вимог кредиторів колишні працівники ВАТ «Конденсатор», а також, що ним не безпідставно, а виконавцям за цивільно-правовими угодами сплачено суму 94 154, 36 грн., оскільки згідно укладених угод така сума становила 45 105, 40 грн. Також ліквідатор стверджує, що апелянтом не долучено до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували витрати скаржника в розмірі 127 800, 00 грн. з призначенням «інші витрати». Апелянтом було подано пояснення з додатковими доказами, розгляд якого був відкладений. При цьому, ліквідатор у своїй заяві заперечив щодо долучення додаткових доказів,з огляду на те,що апелянтом не надано обґрунтувань неможливості подання таких до суду першої інстанції. Розглянувши подані пояснення про долучення додаткових доказів, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до частин 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Так, у поданому клопотанні заявником не зазначено, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання доказів, не обґрунтовано та належним чином не доведено неможливість подання зазначених доказів до суду першої інстанції. З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні вищезазначеного пояснення про долучення додаткових доказів. Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було. Сторони в судове засідання 16.01.2020 не з`явилися, однак апелянт подав клопотання про відкладення розгляду справи, а ліквідатор про розгляд справи без його участі. З огляду на те, що розгляд справи неодноразово відкладався, строки для відкладення розгляду справи відсутні, сторони надали свої доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги у попередніх судових засіданнях, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання. Оцінка суду. Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство). Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Як встановлено місцевим господарським судом, ліквідатору боржника - арбітражному керуючому Чорнію М.В. після призначення його судом у справі про банкрутство та отримання 28.01.2019 року у Філії Закарпатське ОУ АТ "Ощадбанк" м. Ужгород копії електронного файла-відповіді щодо взяття на облік/знятгя з обліку рахунку платника податків в органах державної податкової служби від 28.01.2019 та виписку від 24.01.2019 за період з 10.06.2014 по 30.11.2018 по рахунку № НОМЕР_1 належному банкруту, стало відомо, що зазначений вище рахунок банкрута закрито 16.08.2018, а за період з 09.04.2015 по 15.08.2018 арбітражним керуючим Гутнікевичем Л.М. було знято/перераховано грошові кошти з наступними призначеннями: 1. господарські витрати в розмірі - 161 630,60 грн.; 2. оплата послуг арбітражного керуючого в розмірі - 177 080,00 грн.; З. Оплата за послуги щодо проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічних паспортів ФОП Манзюк в розмірі - 50 000,00 грн.; 4. готівка з каси банку, згідно реєстру вимог кредиторів перед працівниками в розмірі - 151 800,00 грн.; 5. видача готівки по чеку с-61 згідно рішення суду в розмірі - 215 000,00 грн.; 6. інші витрати - 127 800,00 грн.; 7. бухгалтерські послуги ТОВ "Прагматикгруп" в розмірі - 25 000,00 грн. 8. упорядкування архівних документів згідно цивільно-правового договору №2 ФОП Томащук М.В. в розмірі - 30 000,00 грн. Враховуючи те, що ліквідатору не передано жодних документів, на підставі яких, арбітражним керуючим Гутнікевичем Л.М. здійснено усі вище зазначені операції, ліквідатором на його адресу направлено відповідний запит від 01.02.2019 за №02-01/2122, відповіді на який не отримано. 3 метою досудового врегулювання спору, протокольним рішенням №2 від 28.02.2019 засідання комітету кредиторів у справі №907/555/14, вирішено повторно звернутись до арбітражного керуючого Гутнікевич Л.М. з вимогою про надання документів на підставі яких, останнім було проведено вищезазначені операції з грошовими коштами належними підприємству банкруту. Крім того повідомити арбітражного керуючого Гутнікевич Л.М., що у випадку ненадання відповіді на повторну вимогу протягом семи днів з моменту її отримання, ліквідатор буде звертатись до Господарського суду Закарпатської області з заявою про стягнення з нього безпідставно набутих коштів. Як підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог вищезазначеного протокольного рішення комітету кредиторів ліквідатором на адресу арбітражного керуючого Гутнікевич Л.М. направлено повторну вимогу від 05.03.2019 за №02-01/2239, яку особисто отримано Гутнікевичем Л.М. 12.03.2019, однак на день подачі заяви жодної відповіді та документів ліквідатору не надано. Ліквідатор вважає, що оскільки відсутні будь-які документи, які б підтверджували правомірність зняття арбітражним керуючим Гутнікевич Л.М. грошових коштів в розмірі 833 310,60 грн., арбітражний керуючий, користуючись своїм службовим становищем, без достатньої правової підстави у період з 09.04.2015 по 15.08.2018 зняв/перерахував з рахунку банкрута № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 833 310,60 грн., що підтверджується випискою по рахунку ВАТ "Конденсатор" в Філії Закарпатське ОУ АТ "Ощадбанк". Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим е сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Зобов`язання із безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Необхідно зазначити, що згідно норм Закону про банкрутство, зокрема ст. 114, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника. Через арбітражного керуючого здійснюється зв`язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа. Відтак саме з цього моменту арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом, серед яких, проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута; формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ведення реєстру вимог кредиторів тощо. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника. Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що арбітражним керуючим Гутнікевичем Л.М. не доведено, що у ході здійснення ліквідаційної процедури ВАТ "Конденсатор" колишнім ліквідатором безпідставно отримано кошти у розмірі 833 310,60 грн. з ліквідаційного рахунку боржника, у тому числі грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого. Колегія суддів враховує, що у матеріалах справи відсутні відомості про рішення комітету кредиторів та відповідно рішення господарського суду щодо виплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за період з 09.04.2015 по 15.08.2018. Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями ліквідатора про відсутність в реєстрі вимог кредиторів внесеної суми заробітної плати у розмірі 151 800, 00 грн. колишнім працівникам ВАТ «Конденсатор». Окрім цього, з аналізу циільно-правових угод, укладених арбітражним керуючим, суд погоджується з посиланнями ліквідатора про безпідставність виплаченої виконавцям за вказаними угодами суму 94 154, 36 грн., оскільки згідно укладених угод така сума становила 45 105, 40 грн. Також арбітражним керуючим не доведено витрати у розмірі 127 800, 00 грн. з призначенням «інші витрати». Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Враховуючи те, що зазначені грошові кошти належать до майна підприємства банкрута та відповідно підлягають включенню до ліквідаційної маси підприємства, що в подальшому дозволить здійснити погашення вимог кредиторів в порядку та відповідно до вимог ст. 45 Закону, отримані арбітражним керуючим Гутнікевичем Л.М. з рахунку підприємства, підлягають поверненню ВАТ "Конденсатор" в повному обсязі на загальних підставах, як набуті за рахунок банкрута без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Отже, грошові кошти у розмірі 833 310,60 грн., що належать ВАТ "Конденсатор" та мають бути повернуті арбітражним керуючим Гутнікевичем Л.М., повинні включатися до ліквідаційної маси банкрута. Враховуючи відсутність правих підстав для отримання арбітражним керуючим Гутнікевичем Л.М. з ліквідаційного рахунку ВАТ "Конденсатор" грошових коштів у розмірі 833 310,60 грн, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обгрунтованість вимог ВАТ "Конденсатор" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чорнія М.В. до арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. про стягнення суми 833 310,60 грн. та задоволення їх у повному обсязі. Водночас щодо покликань апелянта на неправомірне стягнення з нього судового збору у розмірі 12 499,66 грн, колегія суддів зазначає таке. З огляду на те, що подана заява розглядається в межах справи про банкрутство, сплата судового збору розраховується не як з вимог майнового характеру у позовному провадженні, а виходячи зі ставки, передбаченої у справах про банкрутство. Відповідно до п-п 10 п. 2 ст. Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви про спростування майнових дій боржника у справі про банкрутство, становить 2 розміри мінімально заробітної плати, яка станом на момент подання заяви до суду першої інстанції становила 3 842 грн. Враховуючи те, що місцевим господарським судом стягнуто судовий збір у більшому розмірі, аніж належить, у цій частині ухвала суду підлягає частковому скасуванню та стягненню з арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 3 842 грн. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом. Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2019 у справі № 907/555/14 скасувати частково. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути судовий збір у розмірі 3 842, 00 грн. з арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. (вул. Пирогова 11, каб. 5, м. Тернопіль) в дохід державного бюджету. В решті ухвалу суду залишити без змін. Господарському суду Закарпатської області видати наказ на виконання даної постанови.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Кодексом України з питань банкрутства. Справу повернути до місцевого господарського суду. Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.01.2020 Головуючий суддя О.І. Матущак Судді М.І. Хабіб Г.Г.Якімець