Постанова Київський апеляційний суд № 752/17804/19

Справа № 752/17804/19 Головуючий в суді І інстанції Хоменко В.С. Провадження № 22ц-824/1954/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 27 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Іванової І.В. та Матвієнко Ю.О.,- розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року про передачу справи на розгляд до іншого суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року дану справу передано на розгляд за підсудністю до Нетішинського міського суду Хмельницької області на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України. Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається зокрема на те, що оскільки нею заявлена вимога про визнання недійсним зокрема договору кредиту, а договори поруки та іпотеки є похідними від основного договору, тому, на її думку, справа підсудна Голосіївському районному суду міста Києва відповідно до ч. 7 ст. 30 ЦПК України. Колегія суддів, вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, вважає необхідним її задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позов виник з приводу нерухомого майна, яке розташоване у м. Нетішин, Хмельницької області, то спір має розглядатися за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсними договори кредиту, іпотеки та поруки, укладені між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , виключити запис з державного реєстру іпотек відповідний запис, та визнати незаконним підвищення розміру процентів в односторонньому порядку та зобов`язати здійснити перерахунок за кредитним договором. Предметом іпотеки за вказаними договорами виступила квартира АДРЕСА_1 . Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року дану справу передано на розгляд за підсудністю до Нетішинського міського суду Хмельницької області на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, з тих мотивів, що позов виник з приводу нерухомого майна (а.с.50-51). Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 30 ЦПК України, у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», позови, що виникають із кредитних правовідносин, пред`являються до суду за загальними правилами підсудності. Відповідно до п. 1.3. висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, за II півріччя 2017 року, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У статті 1 Конституції, Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином вказаних вимог закону не врахував, не взяв до уваги, що позивачка заявила вимоги про визнання недійсним кредитного договору із застосуванням наслідків недійсності правочину, а договори поруки та іпотеки є похідними від вимог про визнання основного зобов`язання недійсним, тому відповідно до ч. 7 ст. 30 ЦПК України у разі об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір повинен розглядатися за місцезнаходженням АТ «Укрсоцбанк», тобто Голосіївським районним судом міста Києва. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.259, 374, 379 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2019 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: