Постанова 4857 № 1.380.2019.002271

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002271 пров. № 857/11684/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Гнідець Р.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (суддя - Кузан Р.І., час ухвалення - 16:30, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 02.09.2019 року), в адміністративній справі №1.380.2019.002271 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив: У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Львівській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Львівській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.04.2019 року, винесені на підставі акту перевірки від 15.03.2019 року №428/50.13-10/2323614313: - №0004441311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 126718,88 грн., у тому числі 101375,10 грн. за податковими зобов`язаннями та 25343,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0004451311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір у розмірі 10559,91 грн., у тому числі 8447,93 грн. за податковими зобов`язаннями та 2111,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Відповідач ГУ ДФС у Львівській області позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю. З цим рішенням суду першої інстанції від 21.08.2019 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що являються безпідставними висновки відповідача ГУ ДФС у Львівській області, які відображені в акті перевірки №428/50.13-10/2323614313 від 15.03.2019р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р.», відповідно до якого ОСОБА_1 за 2017 р. отримав дохід від ПАТ «Укрсиббанк» у вигляді прощеного (анульованого) боргу (тіла кредиту) на суму заборгованості за кредитом 563194,99 грн., в результаті чого занизив податок на доходи фізичних осіб у розмірі 101375,10 грн. та військовий збір у розмірі 8447,93 грн.. Звертає увагу апелянт на те, що при перевірці відповідач безпідставно використав лист ПАТ «Укрсиббанк» від 15.06.2017р. №24-2-03-04/116 щодо анулювання (прощення) боргу за кредитним договором, оскільки позивач фактично не отримував жодного блага (прибутку), а сума сплачених ним зобов`язань перед банком в перерахунку в гривню, значно перевищує суму отриманого ним кредиту. Крім цього, вказує апелянт, що листа Банку від 15.06.2017р. №24-2-03-04/116 щодо анулювання (прощення) боргу позивач не отримував. Також зазначає апелянт, що банком при наданні податкових розрахунків до фіскальної служби не були враховані вимоги пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, оскільки, ці положення слід застосовувати для кредитів в іноземній валюті вцілому, а не лише для кредитів, які були переведені у гривневі. Вказує апелянт на те, що курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Тому, на думку апелянта суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19.04.2019 року. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 21.08.2019 р. та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Відповідач ГУ ДПС у Львівській області (як правонаступник ГУ ДФС у Львівській області) апеляційної скарги не визнав, у суді апеляційної інстанції подав відзив, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін. Позивач (апелянт) ОСОБА_1 та його представник в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 22.01.2020 року судом апеляційної інстанції отримано клопотання представника позивача - адвоката Івасюти Л.В. про відкладення апеляційного розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в цей день представника в іншому процесі у кримінальній справі в Галицькому районному суді міста Львова. Протокольною ухвалою суду від 22.01.2020 року судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні вказаного клопотання представника позивача, у зв`язку із його необґрунтованістю та неповажністю наведених причин неявки в засідання суду, з врахуванням того, що до вказаного клопотання не додано будь-яких доказів, які б підтверджували участь представника позивача у кримінальній справі в Галицькому районному суді міста Львова на 22.01.2020 року, та підтверджували об`єктивну неможливість представника позивача чи самого позивача, з`явитись в засідання суду апеляційної інстанції на визначену дату. Також колегією суддів враховано, що позивач належним чином та своєчасно (ще 30.12.2019 року - згідно поштового повідомлення про вручення №7900728281800) був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду цієї справи на 22.01.2020 року. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності позивача (його представника). Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.07.2007 року між АТ «УкрСиббанк» та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11184474000, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 55500 дол. США терміном на 10 років. 15.06.2017 року листом-повідомленням №24-2-03-04/116 Банк повідомив позивача про прийняття рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11184474000 від 19.07.2007 р., а саме: основного боргу (кредиту) в сумі 21648,88 доларів США, що станом на 15.06.2017 р. по курсу НБУ складає 563194,99 грн. та процентів в сумі 517,68 доларів США, що складає 13467,43 грн. по курсу НБУ станом на 15.06.2017 р.. Зазначено, що відповідно до пп.«д» 164.2.17 п.162.2 ст.164 ПК України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу, відобразити його в річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (а.с. 12, 139). 27.04.2018 р. позивачем подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій сума анульованої заборгованості не відображена в розділі «доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» (а.с. 41-42). 25.09.2018 року ПАТ «УкрСиббанк» листом №14-2-02/39098 повідомлено ГУ ДФС у Львівській області, зокрема, про те, що сума анульованого позивачу ОСОБА_1 боргу (кредиту) включена банком до податкового розрахунку за формою 1 ДФ в другому кварталі 2017 року (а.с. 39-40). Також встановлено, що в період з 05.03.2019 р. по 12.03.2019 р. відповідачем ГУ ДФС у Львівській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р.. За наслідками цієї перевірки складено Акт №428/50.13-10/2323614313 від 15.03.2019 року, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: - абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України, із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в загальній сумі 101375,10 грн.; - пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VIII, в результаті чого донараховано військового збору за 2017 рік на загальну суму 8447,93 грн. (а.с. 65-69, 58). 05.04.2019 року ОСОБА_1 подано ГУ ДФС у Львівській області заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.03.2019р. №428/50.13-10/2323614313, за результатами розгляду якого 17.04.2019 року Комісією прийнято рішення про правомірність висновків акту перевірки (а.с. 15). На підставі вказаного вище Акта перевірки від 15.03.2019 року відповідачем ГУ ДФС у Львівській області винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 19.04.2019 року: - №0004441311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 126718,88 грн., у тому числі 101375,10 грн. за податковими зобов`язаннями та 25343,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0004451311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір у розмірі 10559,91 грн., у тому числі 8447,93 грн. за податковими зобов`язаннями та 2111,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 13, 14). Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України). Так, відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент. Платниками військового збору також є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України (підпункт 1.1 пункт 16-1 підрозділу 10 ПК України). Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Пункт 164.1 статті 164 ПК України передбачає, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Абзацом «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Тобто, однією із основних умов, які дозволяють віднести суму прощеного (анульованого) боргу за кредитом до додаткового блага і відповідно до оподатковуваного доходу платника податку, являється факт прощення такого боргу до закінчення строку позовної давності. Судом першої інстанції також вірно зазначено, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом укладення із кредитором відповідного договору, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Відповідний правовий висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 826/16188/16. Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. При списанні заборгованості у вигляді тіла кредиту особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів в силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Основна сума кредиту (тіло кредиту), що в подальшому анульована (прощена) банківською установою, вважається доходом платника податків у розумінні вимог податкового законодавства, який підлягає оподаткуванню на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. З матеріалів справи, а саме зі змісту Акту перевірки від 15.03.2019 р., видно, що підставою для винесення відносно позивача спірних податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 р. стали висновки відповідача про те, що ОСОБА_1 за 2017 рік отримав дохід від ПАТ «УкрСиббанк» у вигляді прощеного (анульованого) боргу на суму заборгованості за кредитом 563194,99 грн., і не сплатив податок на доходи фізичних осіб на суму 101375,10 грн. та військовий збір на суму 8447,93 грн.. З цього приводу судом першої інстанції вірно встановлено та враховано, що ПАТ «УкрСиббанк» 15.06.2017 року листом №24-2-03-04/116 повідомив позивача про анулювання кредитної заборгованості за Кредитним договором №111184474000 від 19.07.2007р., а саме: суми основного боргу (кредиту) 21648,88 доларів США, що складає 563194,99 грн. по курсу НБУ станом на 15.06.2017р. та суми процентів 517,68 доларів США, що складає 13467,43 грн. по курсу НБУ станом на 15.06.2017р.. Анульована сума заборгованості відображена банком, як податковим агентом, в податковому розрахунку за формою 1ДФ за 2017 рік. Окрім цього, ОСОБА_1 повідомлено про те, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Колегія суддів враховує, що доводи апелянта про те, що ним не було отримано листа-повідомлення Банку від 15.06.2017р. №24-2-03-04/116, спростовуються відміткою ОСОБА_1 на копії цього повідомлення про анулювання боргу про те, що оригінал він отримав 15.06.2017 р. (а.с. 139). Таким чином, Банком були дотримані вимоги пп.«д» пп.164.2.17 п.164,2 ст.164 ПК України щодо повідомлення платника податку - боржника про суму анулювання (прощення) заборгованості та про обов`язок сплатити податок з доходів фізичних осіб прощеної основної заборгованості за кредитами і відобразити такий дохід у річній податковій декларації. Також колегія суддів враховує, що 27.04.2018 р. позивачем подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій сума анульованої заборгованості не відображена в розділі «доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу». Абзацом «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України встановлено, що платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу, тобто до 01.05.2018 року. Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Згідно підпункту 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.1 статті 123 ПК України). Колегією суддів також взято до уваги наявну в матеріалах справи копію розрахунку донарахованих сум платежів та фінансових санкцій за актом перевірки ОСОБА_1 , яка надана відповідачем (а.с. 58). З огляду на підтвердження в ході розгляду справи факту невідображення позивачем у податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2017 році суми анульованої заборгованості, безпідставності несплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 101375,10 грн. та військового збору на суму 8447,93 грн., та обґрунтованості застосування у зв`язку з цим штрафних санкцій у розмірі 25343,78 грн. та 2111,98 грн. відповідно, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019р. та відсутність підстав для їх скасування. Відносно покликання апелянта щодо застосування п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то колегія суддів вважає таке покликання безпідставним, оскільки у розглядуваній справі ідеться про анулювання (прощення) основної суми боргу, а не суми в розмірі різниці при зміні валюти зобов`язання. Зокрема, пунктом 8 підрозділ 1 розділу XX ПК України передбачено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Колегія суддів звертає увагу на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб та військового збору, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. Тому, колегія суддів зазначає, що пункт 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню. Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 01.10.2019 р. (справа №826/4578/17) та від 23.08.2019 року (справа №825/599/17). Отже, оскільки, у матеріалах розглядуваної справи відсутні докази зміни умов кредитного договору №111184474000 від 19.07.2007 року щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX ПК України не може бути застосовано до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року в адміністративній справі №1.380.2019.002271 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України. Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 27.01.2020 року