Постанова 4857 № 300/2032/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2032/20 пров. № А/857/1776/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 20.11.2020р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 14.08.2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС в Івано-Франківській обл. наступні податкові повідомлення-рішення: № 0002083306 від 23.01.2020р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ на 49847 грн. 64 коп., з яких 39878 грн. 14 коп. за основним платежем та 9969 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002103306 від 23.01.2020р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 4153 грн. 97 коп., з яких 3323 грн. 18 коп. за основним платежем та 830 грн. 79 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; судові витрати покласти на відповідача (а.с.2-5). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а.с.20-21). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2020р. у задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.61-68). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.74-76). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом не взято до уваги доводи позивача про те, що матеріалами перевірки та судової справи не встановлено день отримання позивачем повідомлення та наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки, що передбачено приписами ст.42 Податкового кодексу /ПК/ України. Також поштове повідомлення про неможливість вручення кореспонденції адресату повернулося до відправника після початку проведення перевірки. За таких обставин саме день повернення до відповідача вказаних документів слід вважати днем вручення позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки. Звідси, фактичне вручення позивачу кореспонденції після початку перевірки позбавило платника податків можливості реалізації прав платника податків. Отже, Акт перевірки № 330/09-19-33-06/ НОМЕР_1 від 03.12.2019р. є доказом, який здобутий з порушенням вимог закону, через що не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися правомірними. Окрім цього, відповідачем під час визначення розміру додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом не враховані положення п.165.1.55 ПК України в частині визначення суми доходу, яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного податкового року. Відтак, відповідачем неправильно визначено розмір оподатковуваного доходу з ПДФО та військового збору, що призвело до завищення розміру грошового зобов`язань та штрафних санкцій. Звідси, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними в частині включення 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати до розміру ПДФО, військового збору, що вплинуло на розмір штрафних санкцій. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено за правилами письмового провадження згідно вимог ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 (позичальник) та АТ «Індустріально-експортний банк» було укладено кредитний договір № 654/07ФК від 14.11.2007р., відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 20000 доларів CША для придбання нерухомого майна (а.с.16-17). 02.06.2016р. між ПАТ «Креді Агріколь Банк» (який є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ «Індустріально-експортний банк») та позивачем укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 (про часткове прощення боргу) до кредитного договору № 654/07ФК від 14.11.2007р., згідно з якою боржнику кредитором було здійснено анулювання (прощення) боргу в розмірі 8827,35 доларів США (а.с.15). Положенням п.3 наведеного договору визначено, що при прощенні боргу в позичальника у випадках, визначених ПК України, виникає оподаткований дохід, через що позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів податковому органу ОСОБА_1 за 2016 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 221545 грн. 21 коп. від ПАТ «Креді Агріколь Банк» у вигляді прощення боргу за кредитним договором. З метою підтвердження наявної інформації ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. було скеровано до ПАТ «Креді Агріколь Банк» запит № 158/10/09-19-33-01-18 від 17.09.2019р. щодо надання інформації та документального підтвердження факту отримання фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 доходу за ознакою

126. Листом ПАТ «Креді Агріколь Банк» № 10451/3329 від 01.10.2019р. підтверджено отримання доходів фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 доходу за ознакою 126 в розмірі 221545 грн. 21 коп. у вигляді прощення боргу за кредитним договором (а.с.37). Упродовж 20.11.2019р.-26.11.2019р. відповідачем ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено Акт перевірки № 330/09-19-33-06/ НОМЕР_1 від 03.12.2019р. (а.с.6-12). Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема: пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 ПК України, зокрема, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків за 2016 рік не включений дохід у розмірі 221545 грн. 21 коп., отриманий ним як додаткове благо, у вигляді основної суми боргу (кредиту) позивача, прощеного (анульованого) ПАТ «Креді Агріколь Банк» за його самостійним рішенням відповідно до договору про часткове прощення боргу за кредитним договором, внаслідок чого занижено ПДФО за 2018 рік на суму 39878 грн. 14 коп.; пп.1.2, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір в сумі 3323 грн. 18 коп. На підставі висновків перевірки відповідачем винесені наступні податкові повідомлення рішення: № 0002083306 від 23.01.2020р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО на 49847 грн. 64 коп., з яких 39878 грн. 14 коп. за основним платежем та 9969 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002103306 від 23.01.2020р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 4153 грн. 97 коп., з яких 3323 грн. 18 коп. за основним платежем та 830 грн. 79 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13-14). Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що прощена (анульована) основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором у розмірі 221545 грн. 21 коп. не є доходом, який отриманий платником податків як додаткове благо та про поширення на анульовану банком суму положень п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є помилковими. Зокрема, під час судового розгляду було встановлено, що прощена сума складається з тіла кредиту, а штрафи і пеня до цієї суми не входять. При цьому, пункт 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню, та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої. Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів зміни умов кредитного договору (зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), а відтак п.8 підрозділ 1 розділу XX ПК України не може бути застосований до спірних правовідносин. Також позивачем невірно тлумачиться норма пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, при цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням у разі, якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Таким чином, якщо прощена (анульована) сума боргу платника перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, така підлягає оподаткуванню як дохід платника податку, отриманий як додаткове благо. Зменшення чи звільнення платника від сплати податку на 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати жодною нормою ПК України не передбачено. Також з урахуваннями приписів ст.42 ПК України позивач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про проведення щодо нього невиїзної позапланової документальної перевірки, при цьому будь-яких ознак протиправності у діях відповідача в частині проведення перевірки суд не вбачав. Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є вірними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке. Фактичною підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про те, що оскільки кредитором (банком) здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), з метою оподаткування така сума анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного оподатковуваного доходу і є підставою для подання декларації про майновий стан та сплати військового збору. Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пп.163.1.1 та 163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абз.2 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015р.) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Законом України № 321-VIII від 09.04.2015р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» положення якого набрали чинності 07.05.2015р., підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо. За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018р. у справі № 826/6896/17, від 01.10.2019р. у справі № 826/4578/17, від 29.01.2019р. у справі № 821/707/17. При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство чітко визначало, що сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014р. не є додатковим благом, у силу визначеного п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України правового врегулювання, однак необхідною передумовою є саме зміна валюти кредитування. Доказів того, що така умова мала місце, або що позивачу відмовлено банком у застосуванні такої умови сторонами не надано, а судом їх не встановлено. Таким чином, сума прощеної позивачу основної заборгованості за кредитом у розмірі 221545 грн. 21 коп. є доходом платника податку в повному обсязі та підлягає оподаткуванню як ПДФО, так і військовим збором. З огляду на встановлені судом обставини, підтвердження нарахування сум ПДФО та військового збору саме за прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту), відсутності доказів зміни валюти за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що такий борг набуває статусу додаткового блага та відповідно до вимог пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп.167.2 - 167.6 ст.167 Кодексу). Також доходи, визначені ст.163 ПК України, є об`єктом оподаткування військовим збором (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України (пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України). Водночас, відповідно до пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп.165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п.165.1 ст.165 Кодексу. Також у розглядуваному випадку кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тому з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України та оподатковується ПДФО і військовим збором. Окрім цього, згідно договору про внесення змін та доповнень № 1 від 02.06.2016р. (про часткове прощення боргу) до кредитного договору № 654/07ФК від 14.11.2007р., укладеного між позивачем та ПAT «Креді Агріколь Банк», враховуючи погашення позичальником заборгованості за кредитом у розмірі не менше 50 % від суми заборгованості по кредиту, що становить 8827,35 доларів США, банк у відповідності до ст.605 Цивільного кодексу України припинив зобов`язання позичальника щодо погашення кредиту в розмірі 50 відсотків від суми заборгованості по кредиту, що становить 8827,35 доларів США шляхом прощення боргу позичальнику. Підпунктами 1.1 та 1.2 вказаного договору визначено, що штрафи, нараховані відповідно до кредитного договору та несплачені на момент укладення угоди скасовуються, а пеня становить 1 гривню, яка підлягає сплаті позичальником. Також під час проведення перевірки відповідачем було достовірно з`ясовано склад суми прощеного боргу за кредитом: вказана сума складає половину від суми боргу за кредитом, при цьому усі штрафи скасовуються, а пеня становить 1 грн., яка не входить до складу прощеного боргу. Стосовно покликань апелянта на те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, колегія суддів керується наступним. В поданій скарзі апелянт вказує на те, що відповідачем неправильно визначено розмір додаткового блага в частині визначення суми доходу, що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016р. Між тим, встановлена пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України умова невключення до загального місячного (річного) доходу платника основної суми боргу (кредиту) останнього, прощеного кредитором у сумі 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати підлягає застосуванню виключно у разі прощення (анулювання) кредитором такого боргу у загальному розмірі, який не перевищує встановлені законодавцем 50 відсотків мінімальної заробітної плати. В розглядуваному випадку, як вірно вказав суд першої інстанції, доводи позивача ґрунтуються на довільному тлумаченні змісту правової норми, при цьому ОСОБА_1 не взято до уваги приписів пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, якими встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням у разі, якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Таким чином, якщо прощена (анульована) сума боргу платника перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, така підлягає оподаткуванню як дохід платника податку, отриманий як додаткове благо. Зменшення, чи звільнення платника від сплати податку на 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати нормами ПК України не передбачено. Щодо дотримання відповідачем порядку проведення спірної перевірки колегія суддів наголошує на такому. Згідно наявних матеріалів справи повідомлення № 36 від 21.10.2019р. про проведення перевірки, повідомлення про запрошення № 36 від 21.10.2019р. та копія наказу № 235 від 18.10.2019р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 направлені позивачу 21.10.2019р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, наявною в інформаційних базах даних ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. та згідно даних Відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській обл. ( АДРЕСА_1 ) (а.с.32-36, 38). Однак, рекомендований лист із повідомленням про вручення (7601863746484), яким позивачу направлялися вищевказані документи, повернувся на адресу ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.36). Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Стаття 42 ПК України передбачає умови, за дотримання яких кореспонденція від контролюючого органу до платника податків вважається належним чином надісланою, а саме: якщо кореспонденцію надіслано за належною адресою платника податків, якою є його місцезнаходження та податкова адреса; якщо поштове відправлення оформлено шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення. Абзацом 6 п.42.4 ст.42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що чинним ПК України передбачено альтернативні шляхи направлення документів платнику податків податковим органом, а саме: або засобами електронного зв`язку, або засобами поштового зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику. При цьому наведені правові норми не містять обов`язку для контролюючого органу щодо послідовного використання наведених засобів надіслання документів платнику з метою використання усіх можливих, з огляду на що відповідні доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими. Стаття 42 ПК України не передбачає умови та обов`язку контролюючого органу слідкувати за правильністю та належністю вручення його поштового відправлення, адже такий обов`язок на ньому лежав би за умови якби він особисто здійснював вручення такого запиту платнику податків, а не скористався послугами поштового зв`язку. Згідно з п.79.3 ст.79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова. Відповідно до абз.2 п.78.4 ст.78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Статтею 78 ПК України передбачені підстави для проведення документальної позапланової перевірки. За правилами п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Аналіз наведених норм свідчить про те, що документи податкового органу повинні бути надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання таких документів податкове законодавство не містить. Власне надіслання у розумінні вищевказаних норм передбачає направлення адресатові (платникові) документів з повідомленням про вручення. Тобто, для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, яка не впливає на обов`язок платника надати відповідь на запит або на можливість проведення перевірки. Правильність такого тлумачення підтверджується тим, що ПК України розрізняє поняття «надіслання» (п.59.1) та «отримання» (п.56.18) без їх ототожнення. Колегія суддів враховує, що норми ПК України чітко визначили категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків документів. В той же час, жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення скерованих платнику податків документів, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення таких документів. При вирішенні спорів щодо правомірності проведення перевірок (в тому числі документальних позапланових невиїзних), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано копії наказу про проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки, в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи. Позивачем не спростовано доводи податкового органу стосовно надіслання вказаних документів в порядку, встановленому законом. Враховуючи зазначене правове регулювання, досліджені докази, колегія суддів визнає, що вказані документи надіслані в порядку встановленому ПК України, що свідчить про наявність підстав для проведення перевірки. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в державних реєстрах. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Отже, з урахуваннями приписів ст.42 ПК України, позивач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про проведення щодо нього невиїзної позапланової документальної перевірки. З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянта з приводу початку проведення відповідачем перевірки за день до повернення на адресу останнього такого поштового відправлення. Відтак, будь-яких ознак протиправності у діях відповідача в частині проведення перевірки не встановлено, при цьому складений акт перевірки є належними і достовірним доказом по справі. Із урахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.179.1, 179.7 ст.179 ПК України, позивач, будучи платником ПДФО, зобов`язаний був подати податковому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 221545 грн. 21 коп. (наведена сума складається з основної суми боргу по кредиту, що є доходом і додатковим благом, і не включає відсотків, процентів, штрафів та пені), отриманий від ПAT «Креді Агріколь Банк» внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості за кредитним договором № 654/07ФК від 14.11.2007р., та відповідно сплатити ПДФО та військовий збір. Пунктом 123.1 ст.123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. За таких обставин відповідачем згідно спірних податкових повідомлень-рішень правомірно донараховано позивачу: 39878 грн. 14 коп. ПДФО та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9969 грн. 50 коп.; 3323 грн. 18 коп. військового збору та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 830 грн. 79 коп. Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179, пп.1.2, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 . З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2020р. в адміністративній справі № 300/2032/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 19.05.2021р.