Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/9891/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 р.Справа № 520/9891/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калитки О. М., Суддів: Рєзнікової С.С. , Старосуда М.І. , за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., місце складання м. Харків, повний текст складено 07.11.19 року по справі № 520/9891/19 за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№54)", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДФС у Харківській області: - вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, від 09.07.2019 №Ю- 00000951307 Головного управління ДФС у Харківській області на суму 855661,83 грн; - рішення № 00015941307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.07.2019 Головного управління ДФС у Харківській області на суму 427830,91 грн; - рішення №00015951307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.07.2019 Головного управління ДФС у Харківській області на суму 1877,93 грн; - рішення №00015961307 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 09.07.2019 Головного управління ДФС у Харківській області на суму 255,00 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 520/9891/19 адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішень - залишено без розгляду. Позивач не погодився із ухвалою суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява без поважних причин подана після закінчення строку звернення до суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до пункту 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Згідно з абзаців 4, 5, 6 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Відповідно до абзацу 9 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Матеріалами справи встановлено, що позивач скористався правом адміністративного оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 09.07.2019 №Ю-00000951307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.07.2019 № 00015941307, № 00015951307 та № 00015961307. За результатами розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 21.08.2019 № 40296/6/99-99-11-05-02-25, яке направлена на адресу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№54)". З копії рішення Державної фіскальної служби України від 21.08.2019 № 40296/6/99-99-11-05-02-25 вбачається, що 27 серпня 2019 року зазначене рішення отримано Державною установою "Качанівська виправна колонія № 54". При цьому, відповідно до резолюції 27.08.2019 вказане рішення передано Рощупкіній В.Г. , яка є представником Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)" та ОСОБА_2 для підготовки матеріалів до суду. Крім того, у позовній заяві позивач самостійно зазначив, що 27.08.2019 за вхідним № 38 Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№54)" отримало від Державної фіскальної служби України рішення про результати розгляду скарги від 21.08.2019 № 40296/6/99-99-11-05-02-25. Щодо доводів апеляційної скарги щодо застосування строку звернення до адміністративного суду згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку. Аналогічну позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 по справі №480/106/19 (адміністративне провадження №К/9901/16500/19) Отже, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", строк звернення до адміністративного суду визначений приписами пункту 56.18 статті 56, статті 102 Податкового кодексу України не застосовується, Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №802/983/18-а, від 17.07.2019 у справі №0740/1050/18. Таким чином, позивач пропустив передбачений законом строк для звернення за судовим захистом свого порушеного права та не вказав поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм процесуального права - неправильним. При цьому, колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, тому підстави для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 520/9891/19 відсутні. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)" залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року по справі № 520/9891/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова М.І. Старосуд Повний текст постанови складено 27.01.2020 року