Постанова 4857 № 140/3829/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3829/19 пров. № А/857/5949/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя першої інстанції Костюкевич С.Ф., м. Луцьк, повний текст складено 24.02.2021), В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 №0014801302 та №0014781302, вимоги про сплату боргу від 08.08.2019 №Ф-0014711302 та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.08.2019 №0014701302. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги від 08.08.2019 №Ф-0014711302 та рішення від 08.08.2019 №0014701302 залишено без розгляду. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 08.08.2019 №0014801302 та №0014781302. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у зв`язку з передчасністю висновків суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду з позовом. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин його пропуску. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій залишено без розгляду. Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що згідно рішення від 28.10.2019 № 7183/6/99-00-08-05-04 про результати розгляду скарги, ДПС України в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 № 0014801302, № 0014721302, № 0014781302, № 0014731302 скасувала податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 08.08.2019 № 0014721302 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30637,66 грн. та штрафних санкцій у розмірі 7659,42 грн., № 0014731302 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 2553,14 грн. та штрафних санкцій у розмірі 638,29 грн., в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін. Податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 № 0014781302, № 0014801302 були залишені без змін. Державна податкова служба України вказала, що зазначене рішення врахувати до рішення ДПС від 30.09.2019 № 3878/6/99-00-08-06-01. Отже, рішенням від 28.10.2019 було скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 року № 0014721302 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30637,66 грн. та штрафних санкцій у розмірі 7659,42 грн., № 0014731302 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 2553,14 грн. та штрафних санкцій у розмірі 638,29 грн., так як сума акцизного податку не є доходом позивача, що в свою чергу впливає на суму донарахованого ЄСВ, яка передбачена вимогою ГУ ДФС у Волинській області від 08.08.2019 № Ф- 0014711302, а саме про сплату недоїмки в розмірі 22% за 2016 рік в сумі 37 446,03 грн. Рішення ДПС про результати розгляду скарги від 30.09.2019 № 3878/6/99-00-08-06-01 та рішення ДПС про результати розгляду скарги від 28.10.2019 № 7183/6/99-00-08-05-04 враховують одне одне. 12.12.2019 позивач отримав нові податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 № 0005021302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем по податку на доходи фізичних осіб та№ 0004951302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір. Таким чином, вважає, що позовна заява до суду була подана 23 грудня 2019 року, тобто в строк, який встановлений ст. 122 КАС України, без пропущення строків звернення до адміністративного суду. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на його офіційну електронну адресу, судова повістка одержана відповідачем 05.04.2021 о 10:42 год, що підтверджено звітом про доставку електронного листа. У судовому засіданні позивач та його представник Супрунюк С.М. підтримали вимоги апеляційної скарги та надали пояснення, аналогічні викладеним в ній. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI. Спірні вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення були отримані позивачем 19.08.2019. 28.08.2019 року позивач оскаржив в тому числі вимогу та рішення до вищестоящого контролюючого органу. Рішенням Державної податкової служби України від 30.09.2019 № 3878/6/99-00-08- 06-01 про результати розгляду скарги, ДПС України в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 року № Ф-0014711302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2019 року № 0014701302, скаргу позивача залишено без задоволення. 03.10.2019 позивачем отримано рішення Державної податкової служби України від 30.09.2019 №3878/6/99-00-08-06-01. Згідно рішення від 28.10.2019 № 7183/6/99-00-08-05-04 про результати розгляду скарги, ДПС України в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 № 0014801302, № 0014721302, № 0014781302, № 0014731302 - скасувала податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 08.08.2019 № 0014721302 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30637,66 гривень та штрафних санкцій у розмірі 7659,42 гривень, № 0014731302 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 2553,14 гривні та штрафних санкцій у розмірі 638,29 гривень, в інших частинах зазначені ППР залишено без змін. Державна податкова служба України вказала, що зазначене рішення врахувати до рішення ДПС від 30.09.2019 № 3878/6/99-00- 08-06-01. Рішення ДПС про результати розгляду скарги від 28.10.2019 № 7183/6/99-00-08-05-04 позивач отримав 01 листопада 2019 року. Позивач з даним позовом звернувся до суду 23 грудня 2019 року, тобто, з порушенням десятиденного строку звернення для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення. При цьому судом не взято до уваги посилання позивача, що причиною пропуску строку звернення до суду, який встановлений Законом №2664-VI стало очікування отримання остаточного рішення відповідача на його скаргу, оскільки наведене твердження не є обставиною поважності пропуску спеціального строку для звернення до адміністративного суду в частині оскарження вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, ніж той, що визначений ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, а відтак підлягає застосуванню спеціальний строк. Таким чином, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнано неповажними, позов залишено без розгляду. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Предметом спору за даним позовом є, зокрема, вимога від 08.08.2019 №Ф-0014711302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.08.2019 №0014701302 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до абзацу четвертого-шостого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Згідно абзаців восьмого, дев`ятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. За змістом преамбули Закону № 2464-VI цей Закон може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може визначати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску. Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску. Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI. Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 25.02.2021 у справі № 580/3469/19. При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами у такій категорії справ і у випадку, якщо вимога не була оскаржена в адміністративному порядку. Суд апеляційної інстанції зауважує що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 26.04.2021.