Постанова 4873 № 910/1051/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" січня 2020 р. Справа№ 910/1051/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Разіної Т.І. Тищенко А.І. секретар судового засідання: Білоус О.О. за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 14.01.2020, розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 (повний текст складено 28.10.2019) у справі №910/1051/19 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення 54 186,42 грн та визнання такими, що не підлягають виконанню доручення на зворотне стягнення та зустрічним позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» про стягнення 59 252,55 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Державне підприємство «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» (далі, позивач за первісним позовом або Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі, відповідач за первісним позовом або Банк) про стягнення 54 186 грн 42 коп. та визнання незаконними, такими, що не підлягають виконанню, доручення (повідомлення про утримання коштів) на зворотне стягнення суми в загальному розмірі 66 273 грн 45 коп. Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банком були порушені умови укладеного із Підприємством Договору еквайрингу №09/05-04-02/985. Позивач за первісним позовом зазначає, що в період з грудня 2017 року по квітень 2018 року було здійснено бронювання готельних номерів з платформи компанії Booking.com на загальну суму 120 460,05 грн та відповідачем за первісним позовом списані кошти в загальному розмірі 77 048,49 грн як гарантія оплати бронювання. У подальшому відповідач за первісним позовом виставив Підприємству повідомлення про утримання коштів (зворотнє списання коштів) на загальну суму 66 273,42 грн та здійснив зворотнє списання коштів з рахунку позивача за первісним позовом на суму 17 944,63 грн у зв`язку з визнанням вказаних операцій банками-емітентами платіжних карток осіб, що здійснювали бронювання, шахрайськими, опротестування держателями БПК вказаних операцій. Позивач за первісним позовом вказує, що у відповідача не було правових підстав здійснювати утримання таких коштів, оскільки такі кошти могли бути повернуті лише позивачем за первісним позовом, а відтак відповідач за первісним позовом самовільно списав кошти та виставив повідомлення про утримання коштів, внаслідок чого позивачу за первісним позовом завдано збитки в розмірі 54 186,42 грн. (120 460,05 грн - 66 273,42 грн). Водночас, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» про стягнення з останнього 59 252,55 грн заборгованості за Договором еквайрингу №09/05-04-02/985. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 29.12.2017 по 24.04.2018 за допомогою POS-терміналу, розміщеного за адресою надання послуг, позивачем за первісним позовом було здійснено 7 трансакцій з використанням реквізитів 5-ти платіжних карток, емітованих різними банками, на загальну суму 77 048,49 грн. Вказані операції в подальшому були визнані банками-емітентами платіжних карток та/або міжнародними платіжними системами як шахрайські, такі що є недійсними або стосовно яких надійшло опротестування держателя банківської платіжної картки, в зв`язку з чим Банком, внаслідок повернення грошових коштів банкам-емітентам БПК, було утримано (списано) з рахунку відповідача за первісним позовом кошти в розмірі 17 795,94 грн. Сума неутриманих грошових коштів складає 59 252,55 грн, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з зустрічним позовом у даній справі. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Провадження у справі за зустрічним позовом в частині стягнення 38 941,06 грн закрито. Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 20 311 (двадцять тисяч триста одинадцять) грн. 49 коп - суму боргу та 1921 (тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп - витрати по сплаті судового збору. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову, суд зазначив, що операції за період з 29.12.2017 по 24.04.2018 по платіжному терміналу позивача за первісним позовом на загальну суму 77 048,49 грн були заявлені банками емітентами «THE BANK OF NEW YORK», США та «DEUTSCHE BANK», Німеччина, як такі, що є шахрайськими/спірними операціями та операціями, за якими надійшло опротестування держателя платіжної картки, а тому, враховуючи положення пунктів 5.4., 6.1., 8.1. Договору еквайрингу та Додаткових угод до нього, правила МПС, Банк правомірно здійснив утримання із сум, що належали до перерахування на користь Торговця, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом суми неправомірно утриманих коштів. У задоволенні позовних вимог Підприємства про визнання незаконними, такими, що не підлягають виконанню, повідомлень про утримання коштів №97-5/3333 від 14.06.2018, №97-5/5313 від 20.09.2018, №97-5/4662 від 15.08.2018 відмовлено з огляду на встановлення судом факту правомірності утримання коштів відповідачем за первісним позовом. Водночас, частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд встановив, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Банк здійснив зворотнє списання із Підприємства коштів на загальну суму 56 737,00 грн. За висновками суду, оскільки операції за період з 29.12.2017 по 24.04.2018 по платіжному терміналу Торговця (кліше №6943724) на загальну суму 77 048,49 грн були заявлені банками емітентами «THE BANK OF NEW YORK», США та «DEUTSCHE BANK», Німеччина, як такі, що є шахрайськими/спірними операціями та операціями, за якими надійшло опротестування держателя платіжної картки, Банк правомірно здійснив утримання із сум, що належали до перерахування на користь Торговця, на загальну суму 56 737,00 грн. Сума коштів в розмірі 20 311,49 грн (77 048,49 грн - 56 737,00 грн), яка повинна була бути відшкодована відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом, не була утримана Банком, в зв`язку з чим підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом. Водночас, оскільки грошові кошти в розмірі 38 941,06 грн були утримані позивачем за первісним позовом під час розгляду даної справи, провадження у справі в частині стягнення 38 941,06 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, 19.11.2019 (про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті) Державне підприємство «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19 та постановите нове, яким задовольнити первісний позов. Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача за первісним позовом зводяться до того, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову, не надав належної оцінки умовам пунктів 2.7., 6.1.-6.6. Договору та дійшов помилкового висновку про те, що Банк наділений правом на зворотнє списання коштів з рахунку Підприємства, що надійшли позивачу за первісним позовом через платформу компанії Booking.com після бронювання готельних номерів. Позивач за первісним позовом наголошує, що пунктом 6.1. Договору передбачено списання коштів лише на користь Підприємства, а не з нього. Скаржник стверджує, що відповідні кошти могли бути повернуті лише Підприємством чи тільки за певною процедурою, за якою розслідування проводиться за участю сторін та з наданням всіх документів, які підтверджують шахрайську операцію, тобто за прописаною у договорі процедурою і протягом 180 днів. Але в будь-якому випадку списанню коштів повинно було передувати дослідження всіх обставин та документів за участю позивача за первісним позовом, а не самостійне рішення відповідача за первісним позовом. До апеляційної скарги додане також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19. Узагальнені доводи та заперечення відповідача за первісним позовом 19.12.2019 від Банку через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Підприємства, у якому відповідач за первісним позовом просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач за первісним позовом наголосив, що умовами укладеного сторонами Договору передбачене безумовне право Банку здійснювати списання коштів з рахунку позивача за первісним позовом, зокрема, у випадку визнання операцій шахрайськими та надходження опротестування держателя БПК платіжної системи або банку-емітента. Апеляційна скарга, як стверджує Банк, ґрунтується на викривленому тлумаченні скаржником умов пункту 6.1. Договору. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» у справі №910/1051/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Разіної Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2019 у справі №910/1051/19 поновлено Державному підприємству «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19 на час апеляційного провадження. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19 на 14.01.2020. У зв`язку із перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці в період з 08.01.2020 по 21.01.2020, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/111/20 від 13.01.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 справу №910/1051/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Тищенко А.І. Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19 до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Тищенко А.І.; розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 14.01.2020. У судовому засіданні 14.01.2020 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників сторін У судове засідання, призначене на 14.01.2020, з`явилися представники позивача та відповідача за первісним позовом. Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14.01.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19 та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити. Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14.01.2020 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили оскаржене рішення суду про відмову у задоволенні первісного позову залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 14.12.2007 між Банком (Еквайр) та Підприємством (Торговець) укладено Договір еквайрингу №09/05-04-02/985 (далі, Договір). Відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. Договору Торговець зобов`язується приймати до оплати платіжні картки (ПК) Платіжних систем, перелік яких визначений у Додатку №2 до Договору, а Еквайр зобов`язується забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування Торговця та проведення розрахунків за операціями, які здійснені між Торговцем та держателями з використанням ПК. Відповідно до умов Договору Торговцю (Позивачу) Банком надано POS-термінал (кліше 6943724) для здійснення операцій з використанням платіжних карток. У Додатку №2 до Договору наведено Перелік платіжних систем і БПК, що приймаються до оплати Торговцем, та ставки комісії, що утримується Еквайром із суми відшкодування на користь Торговця за операціями з використання БПК. 14.12.2007 сторонами Договору підписані Додаткові угоди №1 та №2 до Договору еквайрінгу. Відповідно до пункту 1.1. Додаткової угоди №2 Торговець бере на себе зобов`язання приймати в оплату за товари (роботи, послуги) банківські платіжні картки (БПК) платіжних систем за схемою МОТО-трансакцій. МОТО-трансакція - операція із застосуванням інформації про БПК та держателя БПК (без наявності БПК/присутності держателя БПК у Торговця), що здійснюється в місці реалізації товарів (робіт, послуг) Торговця, з метою оплати вартості товару (роботи/послуги). Операція здійснюється в ручному режимі із використанням POS-термінала/імпринтера та за допомою факсимільного/електронного повідомлення. Згідно пункту 1.1. Додаткової Угоди №1 Торговець має право здійснювати процедуру Предавторизації та приймати в оплату за товари, роботи чи послуги банківські платіжні картки (БПК) платіжних систем, визначених у Додатку №2 до Договору еквайрингу. Предавторизація - операція резеруванння суми коштів на картковому рахунку клієнта-держателя БПК у місцях реалізації товарів, робіт чи послуг торговця за допомогою POS-термінала. Операця передбачає блокування прогнозованої вартості товарів (робіт, послуг) на рахунку держателя БПК, до здійснення всіх розрахунків із торговцем. Предавторизація може бути здійснена у звичайному режимі або ручному режимі. 25.11.2014 між Банком та Підприємством укладено Договір банківського рахунку НОМЕР_2, згідно пункту 2.1. якого на умовах цього договору банк відкриває клієнту (Підприємству) один або декілька рахунків та здійснює розрахунково-касове обслуговування. Номер та валюта рахунку зазначаються в заяві про відкриття поточного рахунку, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Листом №15-4\40-48 від 29.02.2016 Підприємство повідомило Банк, що з 23 лютого 2016 року відкрило новий рахунок у Банку та просило всі платежі за Договором еквайрингу №09/05-04-02/985 від 14.12.2007, кліше платіжного терміналу 6943724, проводити на новий рахунок: НОМЕР_1 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 01 грудня 2015 року між позивачем за первісним позовом та компанією нерезидентом «Booking.com b.v.» укладено Договір про надання послуг онлайн-бронювання готельних номерів третіми особами (далі - «гості») з представленням готельного об`єкту позивача на своєму сайті/додатках, у відповідності до якого позивач за первісним позовом зобов`язувався прийняти та надати розміщення осіб згідно бронювань, здійснених на платформі компанії «Booking.com b.v.». При здійсненні бронювання за допомогою Платформ укладається прямий контракт (і, отже, виникають правові відносини) винятково між Готельним об`єктом і Гостем (пункт 2.5.2. Договору про надання послуг онлайн-бронювання готельних номерів). За змістом пункту 2.7.1. Договору про надання послуг онлайн-бронювання готельних номерів гарантія бронювання ґрунтується на реквізитах кредитної картки, вказаних Гостем чи іншою особою, відповідальною за бронювання. Як вбачається з матеріалів первісної позовної заяви, 28.12.2017 з платформи компанії Booking.com позивачем за первісним позовом отримано бронювання громадянином ОСОБА_2 на загальну вартість 19 319,28 грн, відповідачем було списано як гарантія оплати бронювання кошти в розмірі 2501,88 грн; 22.01.2018 з платформи компанії Booking.com позивачем за первісним позовом отримано бронювання громадянином ОСОБА_5 на загальну суму 34 867,32 грн, відповідачем було списано як гарантія оплати бронювання кошти в розмірі 8 273,16 грн; 11.02.2018 з платформи компанії Booking.com позивачем за первісним позовом отримано бронювання громадянином ОСОБА_3 на загальну вартість 13 238,00 грн, 13.02.2018 позивачем за первісним позовом отримано бронювання громадянином ОСОБА_3 на загальну вартість 14 094,39 грн; 17.02.2018 з платформи компанії Booking.com позивачем за первісним позовом отримано бронювання громадянином ОСОБА_1 на загальну вартість 22 699,60 грн; 10.03.2018 з платформи компанії Booking.com позивачем за первісним позовом отримано бронювання громадянином ОСОБА_1 на загальну вартість 2 269,96 грн; 24.04.2018 з платформи компанії Booking.com позивачем за первісним позовом отримано бронювання громадянином ОСОБА_4 на загальну вартість 13 971,50 грн. Загальна вартість вищевказаних бронювань 120 460,05 грн. У період з 29.12.2017 по 24.04.2018 за допомогою POS-терміналу, розміщеного за адресою надання послуг позивачем, методом ручного вводу було здійснено 7 трансакцій з використанням реквізитів 5-ти платіжних карток, емітованих різними банками. Рахунком, за яким проводяться розрахунки за операціями, здійсненими Торговцем та держателем платіжних карток, сторонами, з огляду на вищевказаний лист Підприємства на адресу Банку №15-4\40-48 від 29.02.2016 та Договір банківського рахунку від 25.11.2014, було визначено поточний рахунок Підприємства НОМЕР_1, на який зараховувалася різниця між сумами операцій, здійснених держателем платіжних карток та комісією Банку. Вищевказані операції, проведені у період з 29.12.2017 по 24.04.2018, по платіжному терміналу Торговця (кліше 6943724) торгового підприємства HOTEL RECEPTION; Kyiv UA 33/OF22.CHOKOLOVSKYY BLV., що належить Торговцю, були заявлені банками-емітентами («DEUTSCHE BANK», Німеччина та «THE BANK OF NEW YORK.», США) БПК та/або міжнародними платіжними системами як шахрайські (операції від 29.12.2017, 11.02.2018, 13.02.2018, 24.04.2018), та операції, стосовно яких надійшло опротестування держателя БПК (операції від 27.01.2018 та від 10.03.2018), що підтверджується Довідкою Українського процесингового центру (УПЦ) №159/2-01-010 від 20.06.2019. 16.04.2018 з рахунку Банку, відкритого у «DEUTSCHE BANK», Німеччина для проведення розрахунків з платіжною системою MasterCard, було списано зворотній платіж (Chargeback) по платіжному терміналу кліше ТП №6943724 торгового підприємства HOTEL RECEPTION, що належить Торговцю, на загальну суму 847,35 євро, який містив два зворотні платежі, що в гривневому еквіваленті на час здійснення операцій складали 13 238,00 грн та 14 094,39 грн відповідно. Зворотні платежі були заявлені банком-емітентом «DEUTSCHE BANK», Німеччина, та присвоєно відповідні коди - 4837 - No Cardholder Authorization - операції, що містять ознаки шахрайства згідно правил МПС MasterCard. Згідно правил МПС операції по коду 4837 - No Cardholder Authorization підлягають опротестуванню Банком-емітентом/держателем БПК. Банк-емітент списує відповідну суму опротестованої операції у вигляді зворотнього платежу з рахунку Банку. Банком, у свою чергу, 22.05.2018 було надіслано до Торговця Запит №24285-24286, вих. №97-5/2839 від 22.05.2018 про необхідність надання документів, що підтверджують отримання держателем картки замовлених товарів/послуг. Оскільки Торговцем не було надано достатніх, належних доказів/підтверджуючих документів щодо легітимності проведених операцій на суми 13 238,00 грн та 14 094,39 грн, Банк 14.06.2018 направив Торговцю повідомлення про утримання коштів вих. №97-5/3333 від 14.06.2018. 15.06.2018 та 19.06.2019 з рахунку Торговця було утримано кошти в розмірі 7020,90 грн за рахунок інших надходжень. 20.06.2018 з рахунку Банку, відкритого у «DEUTSCHE BANK», Німеччина, для проведення розрахунків з платіжною системою MasterCard, було списано зворотній платіж (Chargeback) по платіжному терміналу кліше ТП №6943724 торгового підприємства HOTEL RECEPTION, що належить Торговцю на загальну суму 779,36 євро (еквівалент суми 24 969,56 грн), який містив два зворотні платежі, що в гривневому еквіваленті на час здійснення операцій складали 2 269,96 грн та 22 699,60 грн. Зворотні платежі (Chargeback) були заявлені банком-емітентом «DEUTSCHE BANK», Німеччина, та присвоєно відповідні коди - 4853 - Cardholder Dispute Chargeback - операції, що містять ознаки шахрайства (послуги не отримані Клієнтом) згідно правил МПС MasterCard. Згідно правил МПС операції по коду 4853 - Cardholder Dispute Chargeback підлягають опротестуванню Банком-емітентом/держателем БПК. Банком 30.07.2018 було надіслано до Торговця Запит №25923-25924, вих. №97-5/4283 від 30.07.2018 про необхідність надання підтверджуючих документів, що підтверджують правомірність проведеної трансакції та надання послуг Клієнту (форму бронювання, реєстраційну картку Клієнта, пояснення політики відміни готелю, чеки ПОС-терміналу та копію імпринту картки). Оскільки Торговцем не було надано достатніх, належних доказів/підтверджуючих документів щодо легітимності проведених операцій на відповідні суми 2 269,96 грн та 22 699,60 грн Банком 20.09.2018 направлено Торговцю повідомлення про утримання коштів вих.№97-5/5313 від 20.09.2018. 01.05.2018 з рахунку Банку, відкритого у «THE BANK OF NEW YORK.», США для проведення розрахунків з платіжною системою Visa Int, було списано зворотній платіж (Chargeback) по платіжному терміналу кліше ТП №6943724 торгового підприємства HOTEL RECEPTION, що належить Торговцю, на суму 543,13 дол США, що в гривневому еквіваленті на час здійснення операції складало 13 971,50 грн. Зворотні платежі (Chargeback) були заявлені банком-емітентом «THE BANK OF NEW YORK.», США, та присвоєно відповідні коди - 10.3 - Fraud - Card Present Environment - шахрайство згідно правил МПС Visa. Банком було надіслано до Торговця Запит №23977, вих.№97-5/2487 від 05.05.2018 про необхідність надання підтверджуючих документів трансакції (форму бронювання, реєстраційну картку клієнта, пояснення політики відміни готелю, чеком ПОС-терміналу та копію імпринту картки). Оскільки Торговцем не було надано достатніх, належних доказів/підтверджуючих документів щодо проведеної операції на суму 13 971,50 грн, Банк 15.08.2018 направив Торговцю повідомлення про утримання коштів (зворотнього платежу) вих. № 97-5/4662 від 15.08.2018. Отже, матеріалами справи підтверджується, що Банком було утримано з рахунку Торговця суму зворотніх платежів за опротестованими держателями банківських платіжних карток та банком-емітентом операціями в розмірах 2 501,88 грн по трансакції, проведеній 29.12.2017; 8 273,16 грн та 7 020,90 грн по трансакції, проведеній 27.01.2018, тобто загалом 17 795,94 грн. Матеріалами справи також підтверджується, що після відкриття провадження у даній справі позивачем за зустрічним позовом було утримано з відповідача за зустрічним позовом грошові кошти в розмірі 13 971,50 грн, що підтверджується меморіальним ордером №1 від 03.10.2019 та грошові кошти в розмірі 24 969,56 грн, що підтверджується меморіальним ордером №1 від 15.10.2019. Таким чином, загальний розмір утриманих коштів станом на дату прийняття рішення складав 56 737,00 грн. Звертаючись до суду із первісним позовом у даній справі, Підприємство зазначає, що у відповідача не має правових підстав здійснювати утримання вказаних коштів, оскільки такі кошти можуть бути повернуті лише самим позивачем за первісним позовом і тільки за встановленою Договором еквайрингу процедурою. У результаті цього, як зазначає позивач за первісним позовом, Підприємству спричинена шкода у сумі 120 460,05 грн. (сума, яку повинні були сплатити позивачу за первісним позовом через Банк замовники). Таким чином, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з Банку грошові кошти в розмірі 54 186,42 грн. (різницю між 120 460,05 грн (загальною сумою бронювань) та 66 273,42 грн - сумою, на яку Банком виставлені повідомлення про утримання коштів), які ним кваліфікуються як шкода (збитки), та визнати такими, що не підлягають виконанню - незаконними доручення (повідомлення про утримання коштів) на зворотнє стягнення відповідачем з позивача суми в загальному розмірі 66 273,42 грн, а саме: повідомлення про утримання коштів на суми 13 238,00 грн та 14 094,39 грн (копія листа відповідача №97-5/3333 від 14.06.2018); повідомлення про утримання коштів на суми 22 699,60 грн та 2 269,96 грн (копія листа відповідача №97-5/5313 від 20.09.2018); повідомлення про утримання коштів на суму 13 971,50 грн. (копія листа відповідача №97-5/4662 від 15.08.2018). Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Так, згідно умов пунктів 6.1.1. - 6.1.6. укладеного між сторонами спору Договору еквайрингу Торговець (Позивач) доручає Еквайру здійснювати списання/призупинення з поточних або наступних відшкодувань/платежів сум операцій на користь Торговця за настання наступних умов: 6.1.1. Операція проведена Торговцем із порушенням вимог цього Договору та/або Інструкції по обслуговуванню держателів платіжних карток та Додатків до неї, в тому числі, в разі визнання операції недійсною відповідно до п. 8.1 цього Договору; 6.1.2. За проведеною Торговцем операцією надійшло опротестування держателя БПК платіжної системи або банку-емітента; 6.1.3. Платіжною системою присвоєно Торговцю статус підвищеного ризику (Нigh risk merchant); 6.1.4. Операція, здійснена в місці реалізації товарів (робіт, послуг) Торговця, визнана платіжною системою/банком-емітентом як шахрайська; 6.1.5. Невірні суми операції були перераховані на користь Торговця через помилку Еквайра або через помилку платіжної системи/банка-емітента; 6.1.6. Повні суми кредитових зарахувань, є результатом операцій повернення коштів держателю БПК. Відповідно до пункту 8.1.12. Договору еквайрингу операція визнається недійсною у випадку, коли держатель БПК оскаржує операцію, яка оплачена за допомогою БПК, а Торговець не в змозі надати документи, що підтверджують протилежне (наприклад - документ, підписаний власником БПК, що засвідчує факт оплати товару (надання робіт, послуг). У відповідності з Правилами міжнародних платіжних систем з Торговця можуть бути стягнуті кошти в сумах здійснених між Торговцем та держателями БПК операціями, опротестованими держателями БПК або Банком-еквайром, або визнаними шахрайськими. Зазначені кошти списуються Платіжними системами з Еквайра та повинні бути відшкодовані Еквайру Торговцем. Згідно пункту 5.4. Договору банківського рахунку НОМЕР_2 від 25.11.2014 Банк здійснює примусове списання (стягнення) коштів з Рахунків у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договірне списання коштів з Рахунків, якщо право на договірне списання передбачене цим та/або іншими договорами між Банком та Клієнтом. З наведених вище положень Договору еквайрингу та Договору банківського рахунку вбачається, що Банк має право на відшкодування коштів, які списані Платіжними системами з Еквайра у зв`язку з проведенням Торговцями операцій, які в подальшому за Правилами МПС визнані Шахрайськими, Недійсними та Кредитовими операціями, і такі кошти повинні бути відшкодовані Еквайру саме Торговцем. При цьому Банк, як Еквайр за Договором, має право утримати на свою користь грошові кошти в розмірі таких зобов`язань (або у сумах еквівалентних їх розміру) з поточних або наступних відшкодувань/платежів сум операцій на користь Торговця, або шляхом договірного списання списати вказані кошти з будь-якого рахунку Торговця, відкритого у Банку. Відповідно до пункту 2.7. Додаткової угоди №2 від 14.12.2007 до Договору еквайрингу торговець доручає еквайру в безумовному порядку протягом 180 календарних дня з дня проведення операції утримувати із наступних надходжень на рахунок торговця суми коштів для повернення їх держателю банківської платіжної картки у випадку відмови держателя банківської платіжної картки оплачувати придбані товари (роботи, послуги) при списанні цих сум платіжними системами. Як вірно встановлено судом першої інстанції, операції за період з 29.12.2017 по 24.04.2018 по платіжному терміналу позивача за первісним позовом на загальну суму 77 048,49 грн. були заявлені банками емітентами «THE BANK OF NEW YORK», США та «DEUTSCHE BANK», Німеччина як такі, що є шахрайськими/спірними операціями та операціями, за якими надійшло опротестування держателя платіжної картки. При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції Банком до матеріалів справи були долучені нотаріально засвідчені переклади на українську мову витягу з Правил Міжнародних платіжних систем Mastercard «Правила відшкодування коштів за спірними операціями», витягу з Правил Міжнародної платіжної системи Visa «Базові правила Visa та Правила щодо продуктів та послуг Visa» (пункти 1.11.1.1., 11.1.27.1., 11.7.). Вказані Правила Міжнародних платіжних систем підтверджують наявність підстав для заявлення спірних трансакцій як шахрайських банками-емітентами платіжних карток до МПС та безакцептного списання коштів з Банку (як банку-еквайра) в процедурі оскарження (Chargeback) по операціях, здійснених через термінал позивача за первісним позовом. Таким чином, Банк, керуючись наведеними вище положеннями Договору еквайрингу та Додаткових угод до нього, правилами МПС правомірно здійснив утримання із сум, що належали до перерахування на користь Торговця, були списані з Банку згідно Правил МПС по проведених Позивачем шахрайських/спірних/недійсних операціях на загальну суму 56 737,00 грн., та законно виставив позивачу за первісним позовом повідомлення про утримання коштів на загальну суму 66 273,42 грн. Заявлена позивачем за первісним позовом до стягнення з відповідача сума у розмірі 54 186,42 грн (різниця між 120 460,05 грн. (сума, на яку здійснено бронювання готельних номерів) та 66 273,42 грн (сума, на яку Банком виставлені повідомлення про утримання коштів), з огляду на зміст первісного позову, фактично кваліфікується позивачем за первісним позовом як понесені ним збитки у вигляді упущеної вигоди (кошти, які б мали бути перераховані Підприємству як повна вартість проживання клієнтів за здійсненими бронюваннями). Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 225 Господарського кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Однак, з огляду на вищевстановлені обставини справи та встановлений судом факт правомірності утримання Банком із сум, що належали до перерахування на користь Торговця, у суду відсутні підстави для стягнення з Банку коштів у сумі 54 186,42 грн, оскільки Підприємством не доведений склад цивільного правопорушення, необхідний для застосування такої міри відповідальності як стягнення із Банку збитків у заявленому розмірі. При цьому, колегія суддів наголошує, що умовами Договору еквайрингу не передбачено обов`язку Банку (Еквайра) відшкодовувати Торговцю понесені ним збитки внаслідок визнання шахрайськими/недійсними проведених ним операцій, а у відповідності до умов пункту 2.7.3. Договору про надання послуг від 01 грудня 2015 року, укладеного між позивачем за первісним позовом та компанією нерезидентом «Booking.com b.v.», саме позивач за первісним позовом несе відповідальність за оплату гостем проживання, за не заїзд чи скасування бронювання. Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову Підприємству в задоволенні первісних позовних вимог у даній справі. Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову позивачем за первісним позовом не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції, враховуючи встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, в цій частині не переглядається. Мотиви відхилення аргументів, викладених позивачем за первісним позовом в апеляційній скарзі В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що пунктом 6.1. Договору передбачено списання коштів лише на користь Підприємства, а не з нього. Оцінюючи такі доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що останні ґрунтуються на вільному тлумачення скаржником умов вказаного пункту Договору. Так, пунктом 6.1. Договору передбачено, що «…Торговець (позивач за первісним позовом) доручає Еквайру (відповідачу за первісним позовом) здійснювати списання/призупинення з поточних або наступних відшкодувань/платежів сум операцій на користь Торговця за настання наступних умов:…». Вказані умови договору фактично є умовами договірного списання коштів з рахунків позивача за первісним позовом без його згоди, у випадках, узгоджених сторонами у Договорі. Відповідно до пункту 1.38 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Отже, у пункті 6.1. Договору еквайрингу мова йде саме про договірне списання коштів з рахунків позивача за первісним позовом при настанні умов, вказаних у підпунктах 6.1.1.-6.1.6., а не про їх зарахування на рахунок Підприємства. Також скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що Банком не було проведено розслідування щодо визнання операцій шахрайськими протягом 180 днів, підтверджуючі документи Банком Підприємству не надсилалися. Однак, як встановлено судом, відповідно до пункту 2.7. Додаткової угоди №2 від 14.12.2007 до Договору еквайрінгу Торговець доручає Еквайру в безумовному порядку протягом 180 календарних дня з дня проведення операції, утримувати із наступних надходжень на рахунок торговця суми коштів для повернення їх держателю банківської платіжної картки у випадку відмови держателя банківської платіжної картки оплачувати придбані товари (роботи, послуги) при списанні цих сум платіжними системами. Таким чином, сторонами договору Банку надано безумовне право на списання коштів у випадку повернення коштів держателю банківської платіжної картки, одночасно з цим, матеріалами справи підтверджується звернення Банка до Торговця з метою надання підтверджуючих документів на надання послуг, а також факт направлення повідомлення про утримання грошових коштів у зв`язку з їх поверненням власникам платіжних карток через банки-емітенти. Водночас, як вірно наголосив суд першої інстанції, умовами укладеного Договору еквайрингу не передбачений обов`язок Банку здійснювати перевірку операцій у випадку визнання банками-емітентами операцій як шахрайських чи отримання опротестування держателя БПК. Таким чином, наведені скаржником в обґрунтування апеляційної скарги доводи, є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісних позовних вимог. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Вирішуючи спір по суті заявлених первісних позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги позивача за первісним позовом не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість первісних позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду у відповідній частині. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача за первісним позовом є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за первісним позовом. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі №910/1051/19 залишити без змін. Матеріали справи №910/1051/19 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.01.2020. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді Т.І. Разіна А.І. Тищенко