Постанова Харківський апеляційний суд № 643/8244/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «17» грудня 2019 року м. Харків справа № 643/8244/19-ц провадження № 22ц/818/6087/19 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Бровченка І.О., Колтунової А.І. за участю секретаря - Колосовської А.Р. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора (П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора), Харківська міська рада розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2019 року в складі судді Крівцова Д.А. в с т а н о в и в: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада про встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючих документів, яку в подальшому уточнила. Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , у зв`язку з чим відкрилась спадщина на належну йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 грудня 1998 року квартиру АДРЕСА_1 . Зазначила, що шлюб між її батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано 31 серпня 1988 року, та її рідний брат ОСОБА_7 подав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, отже, вона є єдиним спадкоємцем після смерті батька. Вказала, що у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріус позбавлений можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину, оскільки має місце різниця у її прізвищі та прізвищі батька, а саме: її прізвище « ОСОБА_1 », а в померлого батька « ОСОБА_5». Зазначила, що в деяких документах прізвище ОСОБА_5 записано як « ОСОБА_5», зокрема, в його свідоцтві про народження, свідоцтві про право власності на житло, в її свідоцтві про народження. Разом із тим, в свідоцтві про розірвання шлюбу між батьками, в заяві батька про видачу паспорту, в свідоцтві про його смерть прізвище батька зазначено як « ОСОБА_5». Вказала, що у свідоцтві про право власності на житло на вищевказану квартиру від 17 грудня 1998 року прізвище померлого також вказано як « ОСОБА_5», на що він під час його оформлення не звернув уваги, оскільки мав паспорт СРСР, оформлений російською мовою. Зазначила, що різниця в написанні прізвищ виникла після заміни радянського паспорту батька на паспорт громадянина України, а також у зв`язку з написанням прізвища українською мовою, що призвело до появи в прізвищі літери «є». Вказала, що їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, оскільки нею не доведено родинний зв`язок з померлим батьком, крім того, у свідоцтві про право на житло допущена помилка у прізвищі батька та вказано « ОСОБА_5», замість прізвища за паспортом - «ОСОБА_5». Зазначила, що наявність помилки у свідоцтві про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , перешкоджає їй скористатись правом на спадкування, тоді як наявність у неї оригіналу правовстановлюючого документу на право власності на житло та інших документів, що належали померлому, підтверджує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_5 є однією і тією ж особою, та вона є його рідною дочкою. Вказала, що привести свідоцтво про право власності на квартиру у відповідність паспорту батька неможливо у зв`язку з його смертю. Просила встановити факт того, що вона є рідною дочкою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт належності правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 , що видано на ім`я ОСОБА_5 , таким, що належить ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 - задоволено; встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові; встановлено факт належності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові, наступного правовстановлюючого документу: свідоцтва про право власності на житло від 11 грудня 1998 року, реєстраційний № НОМЕР_4 виданого на ім`я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з рішенням суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вважала, що встановлений судом факт родинних відносин між померлою особою та заявником може вплинути на майнові права Харківської міської ради, зокрема, щодо визнання квартири відумерлою спадщиною та передачі її до комунальної власності територіальної громади м. Харкова; що у справі наявний спір про право, який можливо вирішити тільки в порядку позовного провадження, тому суд зобов`язаний був залишити позовну заяву без розгляду і роз`яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах; що в матеріалах справи немає відомостей від органів реєстрації актів цивільного стану щодо встановлення неправильності записів у відповідних актових записах про народження та смерть, а також доказів неможливості одержання заявником або відновлення документів, що посвідчують відповідні факти; що відсутні належні та допустимі докази, що заявник зверталась до Державної архівної служби України щодо встановлення родового та родинного зв`язку шляхом подання генеалогічного запиту. 12 грудня 2019 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вважала рішення суду - законним, а апеляційну скаргу - необгрунтованою При цьому посилалася на те, що в цій справі не вирішувалося питання щодо наявності у неї права на спадкування, оскільки вона є спадкоємцем першої черги, а вирішувалось питання щодо належності правовстановлюючого документа її батьку. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки відсутній спір про право, а доводи заяви є обґрунтованими та доведені належними і допустимими доказами. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , складеного російською мовою, батьками « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , є « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 » (а. с. 7). На ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Гродно, видано паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 . Російською мовою ім`я заявника зазначено як « ОСОБА_1 » (а. с. 4-5). Як вбачається зі свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 , складеного російською мовою, батьками « ОСОБА_5 », що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Томськ РФСР, є « ОСОБА_17 » та « ОСОБА_18 » (а. с. 8). 31 серпня 1988 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 9). Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11 грудня 1998 року, реєстраційний № НОМЕР_4 ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 10-11). Як вбачається з копії заяви про видачу паспорта від 19 листопада 1999 року вона складена ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем м. Томськ, розлученим, який проживає за вищевказаною адресою (а. с. 12). З довідки про реєстрацію місця проживання особи від 15 липня 2019 року вбачається, що за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 45). З витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб та про смерть від 23 січня 2019 року вбачається, що 26 вересня 2008 року ОСОБА_5 шлюб з ОСОБА_21 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 71-72, 73). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. помер (а. с. 13). З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54838867 від 23 січня 2019 року та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №57118081 від 06 серпня 2019 року вбачається, що після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 року П`ятою (колишня Одинадцята) Харківською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 76/2019 (а. с. 14, 57-59). З копії вказаної спадкової справи № 76/2019 вбачається, що 23 січня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 (а. с. 60). Також, 23 січня 2019 року ОСОБА_7 подано заяву про відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_5 на користь дочки померлого ОСОБА_1 (а. с. 61). Інших заяв про прийняття або про відмову від спадщини від спадкоємців не надходило, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а. с. 56). У суді першої інстації заявниця ОСОБА_1 , допитана за її згодою в якості свідка, підтвердила, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її батьком, та йому належало свідоцтво про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначила, що у ОСОБА_5 , крім неї, є також син, який відмовився від спадщини на її користь. Свідок ОСОБА_25 , допитана судом першої інстанції у якості свідка, пояснила, що є матір`ю ОСОБА_1 ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був її колишнім чоловіком. Останні 15 років він проживав один у квартирі, яка належала йому на праві власності, яку йому виділив райвідділ, та він її приватизував. Прізвище колишнього чоловіка є « ОСОБА_5 ». Вони з дочкою та сином займались його похованням. ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка, пояснив, що ОСОБА_1 є його сестрою, а ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був його батьком. Батько на момент смерті проживав у квартирі, що належала йому на праві приватної власності, та була виділена йому райвідділом, в якому він працював. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька він відмовився від спадщини на користь своєї сестри. Прізвище батька « ОСОБА_5», у свідоцтві про право власності помилково вказано « ОСОБА_5». Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. За змістом пунктів 1 та 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи: про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо. Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки. Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом). Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Мотивуючи заяву про встановлення фактів, ОСОБА_1 вказувала, що встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_5 та належності йому правовстановлюючого документа на квартиру необхідно їй для оформлення права на спадщину, оскільки в прізвищі її батька зазначено « ОСОБА_5», а її прізвище « ОСОБА_1 ». Як вбачається з матеріалів справи після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу та ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інших заяв про прийняття спадщини не надходило. Свідоцтво про народження ОСОБА_1 складено російською мовою, та батьком у ньому вказаний « ОСОБА_5 ». Зі свідоцтва про право власності на житло від 11 грудня 1998 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , вбачається, що її власником є ОСОБА_5 . Водночас, у свідоцтві про смерть прізвище померлого вказано як ОСОБА_5 Виходячи з оцінки сукупності зібраних у справі доказів, враховуючи наявність у ОСОБА_1 документів ОСОБА_5 , в яких його ім`я, по батькові, дата та місце народження повністю збігаються, а у прізвищі має місце різниця лише у одній літері, що пов`язана з його перекладом з російської мови, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_1 та йому належить свідоцтво про право власності на житло від 11 грудня 1998 року, таким, що відповідає обставинам справи. Доказів на спростування зазначеного висновку Харківською міською радою не надано. Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради, що встановлений судом факт родинних відносин між померлою особою та заявником може вплинути на майнові права Харківської міської ради, зокрема, щодо визнання квартири відумерлою спадщиною та передачі її до комунальної власності територіальної громади м. Харкова; що у справі наявний спір про право, який можливо вирішити тільки в порядку позовного провадження, тому суд зобов`язаний був залишити позовну заяву без розгляду і роз`яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах, судова колегія вважає безпідставними, виходячи з наступного. Частиною четвертою статті 315 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно із частинами першою та другою статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Згідно зі статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Матеріали справи свідчать про те, що Харківська міська рада заперечує проти заявлених ОСОБА_1 вимог та не визнає за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , вказуючи, що претендує на спадкове майно в порядку статті 1277 ЦК України. Однак, як вбачається з встановлених судом обставин справи, Харківською міською радою заяви про визнання спадщини після смерті ОСОБА_5 відумерлою не подавалося, рішення судом з цього приводу не ухвалювалось. Крім того, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час розгляду справи з дня його смерті ще не минув річний строк, необхідний для виникнення у органу місцевого самоврядування обов`язку звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою. При цьому, у цій справі йдеться лише про наявність чи відсутність факту родинних відносин заявника зі спадкодавцем та належності йому правовстановлюючого документа, оскільки інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після ОСОБА_5 , не встановлено, а спір про право між ОСОБА_1 та Харківською міською радою на даному етапі відсутній. Встановлення вказаних фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору. Будь-які вимоги щодо наявності у заявника права на спадкування після смерті батька або про визнання за нею права власності на спадкове майно не були предметом розгляду суду у даній справі. На підставі викладеного, колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи Харківської міської ради, що у справі вбачається спір про право. Посилання Харківської міської ради в апеляційній скарзі щодо відсутності в матеріалах справи відомостей від органів реєстрації актів цивільного стану про встановлення неправильності записів у відповідних актових записах про народження та смерть, а також доказів неможливості одержання заявником або відновлення документів, що посвідчують відповідні факти; відсутності належних та допустимих доказів, що заявник зверталась до Державної архівної служби України щодо встановлення родового та родинного зв`язку шляхом подання генеалогічного запиту, судова колегія також вважає необґрунтованими, оскільки документи, що підтверджують родинний зв`язок ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а також правовстановлюючий документ ОСОБА_5 на квартиру, не були втрачені, у них лише містяться розбіжності у одній літері у прізвищі ОСОБА_5 , а внести до них відповідні виправлення в позасудовому порядку не вбачається можливим у зв`язку з його смертю. Вимоги ЦПК України не передбачають обмежень у засобах доказування, якими можуть бути підтверджені вимоги заяви про встановлення факту, тому зазначені обставини за наявності у матеріалах справи належних доказів в обґрунтування заяви не є підставами для відмови у її задоволенні. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представниця пояснили, що іншого шляху встановити належність правовстановлюючого документа батьку у ОСОБА_1 немає. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга Харківської міської ради задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді І.О. Бровченко А.І. Колтунова Повний текст постанови складено 23 грудня 2019 року.