Постанова Харківський апеляційний суд № 640/16248/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2019 року м. Харків Справа № 639/7493/16-ц Провадження № 22-ц/818/5488/19 Провадження № 22-ц/818/5772/19 Апеляційний суд Харківської області в складі: головуючого - Бровченко І.О., суддів: Бурлака І.В., Колтунова А.І., за участю секретаря - Прокопчук І.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач - комунального підприємства «Жилкомсервіс», відповідач - Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги комунального підприємства «Жилкомсервіс» та представника ОСОБА_1 адвоката Крячко Олега Володимировича на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2019 року та апеляційну скаргу комунального підприємства «Жилкомсервіс» на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року у складі судді Труханович В.В., ВСТАНОВИВ: У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до комунального підприємства «Жилкомсервіс», Департаменту житлового господарства Харківської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якій просив суд: Визнати неправомірною бездіяльність комунального підприємства «Жилкомсервіс» по незабезпеченню належного утримання та своєчасного проведення капітального ремонту одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 Визнати неправомірною бездіяльність Департаменту житлового господарства Харківської міської ради по не включенню до титульних списків на проведення капітального ремонту одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 Стягнути з комунального підприємства «Жилкомсервіс» та Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 500 000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 250 000,00 грн, а також судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 липня 2002 року № 6-02-221979 позивач набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 47,8 кв.м. Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Позивач зареєстрований та постійно проживає в даній квартирі з 09 грудня 1983 року. Згідно відповіді Департаменту житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 01 квітня 2013 року, житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Харкова і на балансі комунального підприємства «Жилкомсервіс». За інформацією Департаменту житлового господарства Харківської міської ради і КП «Жилкомсервіс» рішенням Жовтневого РВК від 18 жовтня1983 року № 176-7 квартира № 6 була визнана старою із загальним фізичним зносом 71,5%. Будинок досі перебуває в дуже поганому стані і стан його конструкцій погіршується, з приводу чого позивач неодноразово звертався до державних органів і органів місцевого самоврядування, а також до балансоутримувача - КП «Жилкомсервіс». На замовлення Департаменту житлового господарства ТОВ «Харківреконструкція» було розроблено технічний висновок про стан будівельних конструкцій будинку АДРЕСА_1 . Було встановлено, що одноповерховий житловий будинок АДРЕСА_5 до 1917 року АДРЕСА_1 . На відстані 1,6-1,5 м. від торця будівлі розташовані металеві гаражі, збудовані в 90-х роках заводом «Світло шахтаря», а до кутової частини будинку примикають цегляні гаражі мешканців розташованого поруч житлового будинку. Територія навколо будівлі не має благоустрою. Між торцем житлового будинку та гаражем постійно накопичується вода, оскільки уклін даху гаражів спрямований у бік житлового будинку. З боку входу до квартири є пониження рельєфу. Відмостка навколо будинку та гаражів відсутня. Будинок є малоцінним. Планувальні і конструктивні рішення не відповідають діючим будівельним, санітарним і протипожежним нормам. 06 квітня 2016 року постійно діючою комісією по обстеженню санітарно-технічного стану житлового фонду комунальної власності було проведено обстеження стану вказаного будинку. Було встановлено, зокрема, що цегляна кладка стін місцями пошкоджена, є відхилення від вертикалі, в приміщенні кухні має місце просідання напільного покриття. Однак, на свої заяви про проведення ремонту позивач неодноразово отримував відповіді від органів місцевого самоврядування про те, що для приведення будинку в належний стан необхідно великі фінансові кошти, які перевищують балансову вартість будинку, а тому витрата коштів з міського бюджету на проведення таких ремонтних робіт недоцільна та економічно необґрунтована. Роботи з ремонту будинку АДРЕСА_1 , незважаючи на заяви позивача, не були включені до титульних списків планово-ремонтних робіт на 2015 та 2016 роки. Листом від 29 червня 2016 року КП «Жилкомсервіс» також відмовився проводити ремонт будинку, мотивуючи це тим, що в силу норм Закону України «Про об`єднання співвласників і багатоквартирного будинку», Закону України « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках», ст. 382 ЦК України, ст. 322 ЦК України, ст. 151 Житлового Кодексу України власник будинку АДРЕСА_5 ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 зобов`язаний забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна будинку. Таким чином, на думку позивача, тривале не проведення балансоутримувачем ремонту конструктивних елементів будинку, в якому знаходиться квартира, що належить позивачу, не включення цього будинку на протязі багатьох років в титульні списки на проведення такого ремонту призвели до значних збитків. На момент подання позову позивач визначає розмір збитків, тобто витрат, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням свого майна, а також витрат, які він вже зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, орієнтовно у розмірі 500 000, 00 грн. Крім того, позивач зазнав моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях у зв`язку з тим, що будинок, в якому знаходиться належна йому квартира, протягом тривалого часу залишається без ремонту та у антисанітарному стані, не дивлячись на звернення позивача. Погіршення стану житла призвело до погіршення стану здоров`я позивача. Адже були порушені його звичайні умови життя. Моральну шкоду позивач оцінює у 250 000, 00 грн. Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до КП «Жилкомсервіс», Департаменту житлового господарства Харківської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність КП «Жилкомсервіс» по незабезпеченню належного утримання та своєчасного проведення капітального ремонту одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 . Визнано неправомірною бездіяльність КП «Жилкомсервіс» та Департаменту житлового господарства Харківської міської ради по не включенню до титульних списків на проведення капітального ремонту одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 . Стягнуто з КП «Жилкомсервіс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Стягнуто з Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з КП «Жилкомсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 4952 грн. Стягнуто з Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 4952 грн. У задоволені іншої частини заяви відмовлено. На зазначене судове рішення КП «Жилкомсервіс» та представником ОСОБА_1 адвокатом Крячко О.В. подано апеляційні скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з комунального підприємства «Жилкомсервіс» та Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на його користь матеріальну шкоду (збитки) в повному обсязі. Змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, стягнувши з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 250000 грн. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2019 року залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що для визначення розміру завданої матеріальної шкоди та вартості ремонтно-будівельних робіт необхідно надати експертам проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт (або реконструкцію) будівлі. Але будівля, на капітальний ремонт (реконструкцію) якої необхідно виготовити проектно-кошторисну документацію, позивачу не належить, тому він не має правових підстав звертатись за її виготовленням до відповідних організацій. Позивач позбавлений можливості виготовлення проектно-кошторисної документації на житловий будинок, оскільки будинок знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс», замовником і організатором на проведення поточного та капітального ремонтів, технічного оснащення, реконструкції житлового фонду, що належить до комунальної власності, є Департамент житлового господарства Харківської міської ради, що є відповідачем по справі. Згідно листа КП «Харківський архітектурно-проектний центр» від 14 березня 2019 року розробка і виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт (реконструкцію) одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 неможлива у зв`язку з відсутністю права власності у замовника. Разом із тим, Департамент житлового господарства Харківської міської ради зазначив, що для приведення будинку в належний технічний стан потрібні значні фінансові кошти, які перевищать балансову вартість будинку. Житловий будинок має балансову вартість у розмірі 115480, 30 грн. Відповідач у своєму відзиві наполягає, що витрати на ремонт будинку перевищують його балансову вартість. З огляду на це, розмір заподіяної шкоди за неможливості його встановити іншим шляхом підтверджується в розмірі балансової вартості даного будинку, тобто 115480, 30 грн. Суду були надані медичні документи щодо стану здоров`я, відповідно до яких він не може самостійно пересуватись та обслуговувати себе, є інвалідом 2-ї групи по бронхіальний астмі з 1986 року, інвалідом по психічному захворюванню з 1996 року. Усі ці фактори підсилюють моральні страждання, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов в цій частині у повному обсязі, вважає, що є підстави для стягнення моральної шкоди в заявленому розмірі 250 000 грн. КП «Жилкомсервіс» в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог до КП «Жилкомсервіс» та відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що КП «Жилкомсервіс» не є належним відповідачем у справі. Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Харківської міської ради житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності Харківської міської ради. Зазначає, що спірний одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з однієї квартири АДРЕСА_2 перебуває у власності Харківської АДРЕСА_6 , а одна АДРЕСА_2 , із якої складається одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не встановив точки поділу власності між позивачем і Харківською міською громадою, не указав які конструктиви будинку відносяться до власності позивача. Також вказує, що баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем з управління будинком, спорудою або групою будинків у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова, а не з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, забезпечення та проведення управителем поточного та капітального ремонту приміщень житлових будинків та конструктивних елементів не передбачено. Фінансування капітального ремонту проводиться з бюджету та виконується працівниками Департаменту житлового господарства згідно проекту та кошторису. Таким чином, обов`язок по проведенню капітального ремонту за рахунок бюджетних коштів лежить на власникові будинку. Департамент житлового господарства Харківської міської ради організовує та здійснює функції замовника на проведення поточного та капітального ремонту, що належить до комунальної власності, контролює їх виконання. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами комунального підприємства «Жилкомсервіс» та представника ОСОБА_1 адвоката Крячко О.В. на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Жилкомсервіс», департаменту житлового господарства Харківської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди. 04 листопада 2019 року до Харківського апеляційного суду КП «Жилкомсервіс» подало доповнену апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року про стягнення з КП «Жилкомсервіс» суми 4952, 00 грн витрат на проведення експертизи. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою комунального підприємства «Жилкомсервіс» на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Жилкомсервіс», департаменту житлового господарства Харківської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року закінчено підготовку апеляційного розгляду цивільної за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Жилкомсервіс», департаменту житлового господарства Харківської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Призначено цивільну справу до розгляду судом апеляційної інстанції в судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду на 11 год. 00 хв. 10 грудня 2019 року. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено учасників справи. 18 листопада 2019 року представником ОСОБА_1 адвокатом Крячко О.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу КП «Жилкомсервіс» залишити без задоволення. Позивач є власником квартири, але не є власником будинку, який перебуває у власності територіальної громади м. Харкова та на балансі КП «Жилкомсервіс». Він як управитель не забезпечив належне утримання та своєчасне проведення капітального ремонту спірного будинку, таким чином, неналежним чином виконував свої обов`язки, що спричинило шкоду майну позивача. 27 листопада 2019 року представником ОСОБА_1 адвокатом Крячко О.В. подано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення від 21 жовтня 2-19 року, в якому просив апеляційну скаргу КП «Жилкомсервіс» залишити без задоволення, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року без змін. Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд доходить наступних висновків. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині визнання неправомірною бездіяльності комунального підприємства «Жилкомсервіс» по незабезпеченню належного утримання та своєчасного проведення капітального ремонту одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 та визнання неправомірною бездіяльності Комунального підприємства «Жилкомсервіс» та Департаменту житлового господарства Харківської міської ради по не включенню до титульних списків на проведення капітального ремонту одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.Позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому було завдано матеріальної шкоди, а також те, що висновком комісійної будівельно-технічної та оціночно будівельної експертизи № 11272/12723 від 08 червня 2018 року, яка була проведене в рамках розгляду вказаної цивільної справи було встановлено, що визначити розмір, завданої внаслідок дії вищезазначених причин, матеріальної шкоди житловому будинку АДРЕСА_7 не надається можливим, то суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди. Враховуючи те, що у судовому засіданні було встановлено, що квартира, яка належить на праві власності позивачу по справі, перебуває у ветхому стані та не придатна для нормального та безпечного для здоров`я проживання, а відповідачі не здійснюють жодних дій щодо ремонту квартири, то суд оцінив моральну шкоду завдану позивачеві у розмірі 10 000, 00 грн, яка і підлягає стягненню в рівних долях з відповідачів по справі. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з КП «Жилкомсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 4952 грн. Стягнуто з Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 4952 грн. У задоволені іншої частини заяви відмовлено. Такі висновки суду першої інстанції в оскарженій частині судового рішення не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, щовідповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 липня 2002 року № 6-02-221979 позивач набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 47,8 кв.м. Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». (т. 1, а.с. 12) Право власності на вказану квартиру зареєстроване КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 11 липня 2002 року та вписано в реєстрову книгу за № П-6-15582. Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 20 червня 2002 року квартира розташована на 1-му поверсі 1-поверхового будинку і складається з 2-х кімнат житловою площею 9, 8 кв.м. та 19, 0 кв.м., кухні площею 12, 5 кв.м., коридору площею 2, 5 кв.м., кладової 4, 0 кв.м. Матеріали зовнішніх стін цегла, матеріал перекриття дерево. (т. 1, а.с. 13-14). Житловий будинок АДРЕСА_7 складається з квартири АДРЕСА_2 . На замовлення Департаменту житлового господарства ТОВ «Харківреконструкція» було розроблено технічний висновок про стан будівельних конструкцій будинку АДРЕСА_1 . Вказаний висновок було розроблено в серпні 2011 року. Ним встановлено, що одноповерховий житловий будинок АДРЕСА_5 до 1917 АДРЕСА_1 . На. відстані 1,6-1,5 м. від торця будівлі розташовані металеві гаражі, збудовані в 90-х роках заводом «Світло шахтаря», а до кутової частини будинку примикають цегляні гаражі мешканців розташованого поруч житлового будинку. Територія навколо будівлі не має благоустрою. Між торцем житлового будинку та гаражем постійно накопичується вода, оскільки уклін даху гаражів спрямований у бік житлового будинку. З боку входу до квартири є пониження рельєфу. Відмостка навколо будинку та гаражів відсутня. Будинок є малоцінним. Планувальні і конструктивні рішення не відповідають діючим будівельним, санітарним і протипожежним нормам. (т. 1, а.с. 17-20). В 2011 році з метою проведення підтримуючого ремонту, був виконаний поточний ремонт фасаду будинку. (т. 1, а.с. 25) За інформацією Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 04 березня 2016 року і КП «Жилкомсервіс» від 15 липня 2016 року, рішенням ОСОБА_2 від 18 жовтня 1983 року № 176-7 квартира № 6 була визнана ветхою із загальним фізичним зносом 71,5%. (т.1, а.с. 22) Враховуючи те, що будинок перебуває у ветхому стані, мешканцям будинку нараховується пільга за квартирною платою у розмірі 50 %. (т.1, а.с. 23) Відповідно до відповіді Департаменту житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 18 жовтня 2016 року, з 2007 року по теперішній час капітальний ремонт будинку АДРЕСА_5 не проводився. (т. 1, а.с. 44) 06 квітня 2016 року постійно діючою комісією по обстеженню санітарно-технічного стану житлового фонду комунальної власності було проведено обстеження стану вказаного будинку. Було встановлено, зокрема, що цегляна кладка стін місцями пошкоджена, є відхилення від вертикалі, в приміщенні кухні має місце просідання напільного покриття. Комісією було зроблено висновок, що для визначення технічного стану будівельних конструкцій будови, в якій знаходиться квартира АДРЕСА_8 необхідне виготовлення технічного висновку спеціалізованої проектної документації, яка має ліцензію на проведення даного виду робіт. (т. 1 , а.с. 21) Як вбачається з висновку про технічний стан житлового будинку по АДРЕСА_1 , складеного КП «Харківспецбуд» 01.07.2015 року, на підставі проведеного дослідження та згідно положень висновку ТОВ «Харківреконструкція» від 2011 р. спеціалістами КП «Харківспецбуд» були розроблені наступні рекомендації: 1.Здійснити вертикальне планування з відводом води від будови з облаштуванням відмостки навколо будівлі завширшки 1,2 м.;

2. Виступаючі ділянки цегляної відкладки торцевої частини перекласти, розібрану ділянку дерев`яної стіни відновити;

3. Існуючу обшивку стін руберойдом зняти;

4. Прогнивші ділянки дерев`яного перекриття замінити на нові;

5. Фронтон с торцевої частини виконати з вогнетривких матеріалів. (т. 1, а.с. 113-118). Відповідно до висновку комісійної будівельно-технічної та оціночно будівельної експертизи № 11272/12723 від 08 червня 2018 року, яка була проведене в рамках розгляду вказаної цивільної справи:

1. Ступінь фізичного зношення житлового будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , на момент проведення обстеження - 70%, технічний стан оцінюється як - ветхий. Стан земельної ділянки, на якій розташовано будинок, характеризується як не упорядкований, захаращений, з відсутністю елементів благоустрою та несприятливим впливом суміжних територій. Житловий будинок АДРЕСА_7 не відноситься до "4" категорії техстану - аварійний.

2. Планувальні і конструктивні рішення щодо житлового будинку АДРЕСА_7 частково не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

3. В ході експлуатації будинку вимоги Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затв. наказом Держкомітету України з питань ЖКГ від 17.05.2005 № 76, зареєстр. в МЮ України 25.08.2005 за № 927/11207 щодо своєчасності, повноти його профілактичного та технічного обслуговування, а також граничні строки невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилого будинку не дотримано.

4. Пошкодження елементів конструкцій, інженерних мереж житлового будинку АДРЕСА_1 викликані комплексом причин.

5. Надано перелік пошкоджень конструктивних елементів житлового будинку АДРЕСА_7 . Зазначено комплекс причин внаслідок яких вони виникли, в тому числі від дії зовнішніх факторів, зокрема механічного впливу, підмиву, планування та просідання ґрунту на суміжних територіях, відокремити які не уявляється можливим.

6. Відповідність санітарних умов в квартирі АДРЕСА_9 , що належить ОСОБА_1 , вимогам чинного законодавства та визначення причинного зв`язку між виявленими пошкодженнями елементів, конструкцій, інженерних мереж вказаного будинку та відхиленнями санітарних умов в квартирі від вимог чинного законодавства не входить до компетенції експерта з будівельно-технічних досліджень.

7. Визначити розмір, завданої внаслідок дії вищезазначених причин, матеріальної коди житловому будинку АДРЕСА_7 не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні.

8. Надано перелік ремонтно-відбудовчих робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень та для приведення житлового будинку АДРЕСА_7 до нормального експлуатаційного стану. Встановити вартість ремонтно-відбудовчих робіт з урахуванням будівельних матеріалів не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні. (т. 1, а.с. 215-269) Як вбачається з відповіді Департаменту житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 01 квітня 2013 року, житловий будинок АДРЕСА_1 в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та на балансі КП «Жилкомсервіс». (т.1, а.с. 16) Згідно відповіді Департаменту житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 12 жовтня 2016 року титульні списки ремонтних робіт формуються КП «Жилкомсервіс» та погоджуються з районною адміністрацією за місцем знаходження житлового фонду. (т. 1, а.с. 43) За правилами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Наведене свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Порядок забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законом; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Згідно із ч. 6 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Відповідно до пунктів 1, 3-5, 8 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно пунктів 1-3, 6 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов`язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» було створено у відповідності до рішення 4 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 26 липня 2006 року № 69/06. Відповідно до рішення Харківської міської ради від 26 липня 2006 року № 69/06 управління житловим господарством здійснює КП «Жилкомсервіс». Статутом КП «Жилкомсервіс» від 10 серпня 2006 року визначено, що засновником підприємства є Харківська міська рада, власником майна підприємства являється територіальна громада міста Харкова в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Підприємство створено з метою здійснення функцій утримання на балансі, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна, забезпечення підготовки житлового фонду до експлуатації в весняно-літній та осінньо-зимовий періоди; предметом діяльності підприємства є управління, методичне керівництво і контроль за своєчасним відбором житлових будинків, які потребують поточного і капітального ремонту, оформлення замовлень або виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення капітального і планово-попереджувального поточного ремонтів житлових будинків. Підприємство має право здійснювати функції утримання на балансі житлових будинків, споруд та іншого майна, переданих йому за договором з власником та управляти цим майном; здійснювати функції замовника на послуги по утриманню житлового фонду, який знаходиться на балансі підприємства. Підприємство безпосередньо підпорядковано управлінню житлового господарства Департаменту житлово-комунального господарства та енергетики Харківської міської ради. У своїй діяльності підприємство керується Конституцією України, Законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями Харківської міської ради та виконавчого комітету Харківської міської ради, розпорядженнями Харківського міського голови, іншими нормативними актами та цим Статутом. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 20 грудня 2006 року № 1186, визначено виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова з управління будинком, спорудою або групою будинків - КП «Жилкомсервіс», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - житлово-експлуатаційні підприємства комунальної власності територіальної громади міста Харкова відповідно до рішення від 07 вересня 2005 року. 01 січня 2007 року набрав чинності публічний Договір про надання житлово-комунальних послуг між КП «Жилкомсервіс» та споживачами (власниками житлових і нежитлових приміщень), які знаходяться на балансі територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. Також зазначеним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради комунальне підприємство «Жилкомсервіс» визначено балансоутримувачем та управителем житлового фонду територіальної громади м. Харкова. Отже, комунальне підприємство «Жилкомсервіс» є балансоутримувачем, виконавцем послуг з управління будинком, в якому знаходиться квартира позивача, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова». Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків полягають в балансоутриманні, укладанні договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо. Разом із цим, слід врахувати, що знаходження майна на балансі не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем з управління будинком, спорудою або групою будинків у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова, а не з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідно до статей 176, 178 ЖК України, Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, пункту 1.2.6 Примірного переліку послуг з утримання будинків та споруд, при будинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, власник житлового будинку (балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа) несе відповідальність перед власником квартири в разі незадовільного утримання будинку або ненадання в повному обсязі послуг, відповідно до законодавства. Пунктом 1.1. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 25 квітня 2005 № 60, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 року за № 541/10821 порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг розроблено відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до Порядку органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці таких житлово-комунальних послуг: з управління будинком, спорудою або групою будинків; з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій; з ремонту приміщень, будинків, споруд, передбачених пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 1.5 Порядку визначено, що виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у пункті 1.1 Порядку, може бути суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов`язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно з п. 4.1, п. 4.3 Порядку виконавцем послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд може бути суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є виконання ремонтних робіт, які передбачають заміну та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкцію, відновлення несучої спроможності несучих елементів, конструкцій тощо, який має право виконувати такі роботи та може забезпечити виконання обов`язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". З виконавцем послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд укладається відповідний договір згідно з вимогами статей 21, 25, 26, 28, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та цивільного законодавства. Відповідно до положень Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 02.02.2009 № 13, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2009 року за № 377/16393, чинних на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи, у процесі організації належної експлуатації та утримання об`єкта відповідно до його цільового призначення особа, що здійснює управління будинком, також забезпечує здійснення:диспетчерського обслуговування об`єкта; аварійного обслуговування об`єкта відповідно до стандартів, нормативів, норм, порядків і правил; контролю за експлуатацією і утриманням об`єкта; контролю за дотриманням правил користування приміщеннями житлових будинків;заходів щодо підготовки об`єкта до сезонних умов експлуатації; заходів з попередження надзвичайних ситуацій; заходів щодо дотримання правил протипожежної безпеки; заходів щодо енергозбереження відповідно до погодженого із замовником плану; ведення баз даних щодо стану об`єкта. Особа, що здійснює управління будинком, здійснює організацію забезпечення мешканців об`єкта послугами згідно з укладеними договорами: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;комунальними; з ремонту приміщень, будинків, споруд. Особа, що здійснює управління будинком, веде облік власників, співвласників (у тому числі тих, які у будинку не проживають), наймачів та орендарів житлових і нежитлових приміщень об`єкта. (Пункти 3.8-3.10). Крім того, додатком 1 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради до рішення виконавчого комітетуХарківської міської ради від 20 грудня 2011 року № 893 Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова визначено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мінімально необхідних для забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання та перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку, підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем, а саме Прибирання прибудинкової території, Технічне обслуговування ліфтів, Обслуговування систем диспетчеризації, Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення, Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації, Обслуговування димових та вентиляційних каналів, Технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, Освітлення місць загального користування, Енергопостачання ліфтів. При цьому пунктом 4 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2011 року № 893 визначено комунальному підприємству «Жилкомсервіс» здійснювати: нарахування сум оплати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у залежності від їх фактичного надання; перерахунок розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі. Отже, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Таким чином, особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є, в тому числі, і балансоутримувач, який залежно від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником (частина шоста статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60, у відповідності до пункту 1.6 якого, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно. Згідно пункту 1.9 указаного наказу від 25 квітня 2005 року № 60, виконавці житлово-комунальних послуг є відповідальними за ненадання або неякісне надання відповідних послуг згідно з укладеними договорами та законодавством. Викладеними положеннями законодавства не передбачено покладення безпосередньо на балансоутримувача та управителя обов`язків з поточного та капітального ремонту житлових будинків. Таким чином, управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору; а утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Як балансоутримувач будинку КП «Жилкомсервіс» утримує на балансі відповідне майно, а також здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законом; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Як було встановлено, КП «Жилкомсервіс» було визначено виконавцем послуг з управління будинком, а не з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. При цьому правилами управління будинком передбачено забезпечення мешканців об`єкта послугами згідно з укладеними договорами: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;комунальними; з ремонту приміщень, будинків, споруд. Отже, обов`язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій покладений на суб`єктів господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу, - виконавця послуг. Статтею 1.3 статуту КП «Жилкомсервіс» встановлено, що засновником підприємства є Харківська міська рада. Відповідно до п. 2.4 статуту КП «Жилкомсервіс» підприємство не відповідає по зобов`язаннях Харківської міської ради та її виконавчих органів, в сферу управління яких воно входить, а останні не відповідають по зобов`язаннях підприємства. Статтями 30, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах). Фінансування капітального ремонту проводиться з бюджету та виконується працівниками Департаменту житлового господарства згідно проекту та кошторису. Департамент житлового господарства Харківської міської ради організовує та здійснює функції замовника на проведення поточного та капітального ремонту, що належить до комунальної власності, контролює їх виконання. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.(Ст. 322 ЦК України). Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Крім того, ст. 151 Житлового кодексу України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Як свідчать матеріали справи, одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з із однієї квартири АДРЕСА_2 перебуває у власності Харківської міської ради, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 47,8 кв.м. відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 липня 2002 року № 6-02-221979. Право власності на вказану квартиру зареєстроване КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 11 липня 2002 року та вписано в реєстрову книгу за № П-6-15582. Відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 20 червня 2002 року квартира розташована на 1-му поверсі 1-поверхового будинку і складається з 2-х кімнат житловою площею 9, 8 кв.м. та 19, 0 кв.м., кухні площею 12, 5 кв.м., коридору площею 2, 5 кв.м., кладової 4, 0 кв.м. Матеріали зовнішніх стін цегла, матеріал перекриття дерево. (т. 1, а.с. 13-14). Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 01 квітня 2013 року № 06/240/0/180-1308.3914680/0129-13 житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності Харківської міської ради та на балансі КП «Жилкомсервіс». (т. 1, а.с. 16). Таким чином, обов`язок по проведенню поточного і капітального ремонту, утримання в порядку придомової території лежить також і на власникові квартири (будинку). Оскільки ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 , з якої і складається одноквартирний житловий будинок, він є власником допоміжних приміщень, технічного обладнання, конструктивів, елементів зовнішнього благоустрою будинку і також зобов`язаний брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, проведенні поточного капітального ремонту будинку. Також суд враховує ті обставини, що для сім`ї Грачових із 5 осіб (він, дружина, 3 дітей) була запланована, в порядку відселення з ветхого будинку, 3-х кімнатна ізольована квартира АДРЕСА_10 зазначений АДРЕСА_11 (квартиру АДРЕСА_2 ) планувалося знести або перевести в нежитловий фонд. Перед оформленням ордера ОСОБА_1 розірвав шлюб зі своєю дружиною і був виключений (знято з квартирного обліку) з її облікової квартирної справи. При отриманні житлової площі в 1990 році ОСОБА_1 та його колишня дружина ОСОБА_3 не перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в м. Харкові, у зв`язку з чим в даний час виконавчий комітет міської ради не має законних підстав розглядати питання надання їм іншої житлової площі. Таким чином, зазначену 3-х кімнатну ізольовану квартиру отримала ОСОБА_4 на себе та 3-х дітей. Після приватизації цієї старої квартири в ній знову зареєструвалися всі вже відселені громадяни. Стосовно не включення до титульних списків на проведення капітального ремонту одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , то такі висновки спростовуються матеріалами справи, оскільки КП «Жилкомсервіс» в 2011 році включило до титульного списку поточного ремонту на 2011 рік ремонт стін фасаду будинку АДРЕСА_1 . В 2011 році з метою проведення підтримуючого ремонту, був виконаний поточний ремонт фасаду будинку. Таким чином, порушень чи невиконання КП «Жилкомсервіс» обов`язків, що призвело до спричинення матеріальних збитків ОСОБА_1 , судом не встановлено. Враховуючи встановлені вище обставини, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірною бездіяльність КП «Жилкомсервіс» по незабезпеченню належного утримання та своєчасного проведення капітального ремонту одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 та по не включенню до титульних списків на проведення капітального ремонту одноповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 . Стосовно вимог ОСОБА_1 про стягнення з комунального підприємства «Жилкомсервіс» матеріальної шкоди (збитки) у розмірі 500 000, 00 грн, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного Кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. За положеннями ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України. У ст. 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, яка полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, або у зменшенні майнової сфери потерпілого; протиправна поведінка (дія, бездіяльність) заподіювана шкоди, що означає порушення особою вимог правової норми; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина, яка може проявлятися у формі умислу та/або необережності. Таким чином, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з висновком комісійної будівельно-технічної та оціночно - будівельної експертизи № 11272/12723 від 08 червня 2018 року, визначити розмір, завданої внаслідок дії вищезазначених причин, матеріальної коди житловому будинку АДРЕСА_7 не надається можливим. Суд, враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди, беручи до уваги, що висновком комісійної будівельно-технічної та оціночно - будівельної експертизи № 11272/12723 від 08 червня 2018 року, було встановлено, що визначити розмір, завданої внаслідок дії вищезазначених причин, матеріальної коди житловому будинку АДРЕСА_7 не надається можливим, підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди відсутні. Щодо вимог про стягнення з КП «Жилкомсервіс» моральної шкоди, суд виходить з наступного. Відповідно до положень ст. ст. 32, 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав та законних інтересів. Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Зазначений перелік дій, внаслідок яких особа може зазнавати моральної шкоди, безперечно не є виключним та не перелічує всі випадки, коли особі завдається моральна шкода. Отже, правильним є визначення моральної шкоди, яке надається п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Отже, розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних особі у кожному конкретному випадку. Стаття 1167 ЦК встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної (немайнової) шкоди, причинного зв`язку та вини завдавача. При цьому треба враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить та інші обставини. Оскільки неправомірності дій КП «Жилкомсервіс», причинного зв`язку між протиправними діями і негативними наслідками, моральної (немайнової) шкоди, та вини завдавача, судом не встановлено, в частині стягнення моральної шкоди з КП «Жилкомсервіс» слід відмовити. Статтею 8 1 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами». Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 376 ЦПК України). Вищенаведені обставини дають підстави суду дійти висновку про те, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2019 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року необхідно змінити. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства «Жилкомсервіс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди та розподілу судових витрат відмовити. Рішення суду в частині позовних вимог до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради судом апеляційної інстанції не переглядалось. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1,ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.(Ч. 6 ст. 141 ЦПК України). З урахуванням того, що суд дійшов висновку, що задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства «Жилкомсервіс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід відмовити, позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, судові витрати комунального підприємства «Жилкомсервіс» у розмірі 5186, 70 грн необхідно компенсувати за рахунок держави. Керуючись статтями 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд:

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Крячко Олега Володимировича задовольнити частково. Апеляційній скарги комунального підприємства «Жилкомсервіс» задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2019 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року змінити. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства «Жилкомсервіс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди та розподілу судових витрат відмовити. Судові витрати комунального підприємства «Жилкомсервіс» у розмірі 5186, 70 грн компенсувати за рахунок держави. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повне судове рішення складено 18 грудня 2019 року. Головуючий - І.О. Бровченко Судді : І.В. Бурлака А.І. Колтунова