Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/755/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/220/20 Справа № 206/755/18 Суддя у 1-й інстанції - Маштак К. С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, на заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2018 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство Експрес Дніпровської міської ради про виселення особи, що самовільно зайняла жиле приміщення, - ВСТАНОВИЛА: В лютому 2018 року до Самарського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство Експрес Дніпровської міської ради про виселення особи, що самовільно зайняла жиле приміщення. Заочним рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство Експрес Дніпровської міської ради про виселення особи, що самовільно зайняла жиле приміщення відмовлено. В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада просить скасувати заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2018 року по цивільній справі №206/755/18 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради в повному обсязі. Відзивів на апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2018 року від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1976 від 16.05.2005 "Про прийняття житлових будинків до комунальної власності територіальної громади міста на баланс МК ЖЕП "ЕКСПРЕС", було вирішено затвердити акти від 14.04.2005 року про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста житлових будинків та прийняти на баланс МК ЖЕП "ЕКСПРЕС" житлові будинки, згідно додатку №1, в якому міститься інформація про буд. АДРЕСА_1 мав оформити та зареєструвати свідоцтва про право власності (а.с.6-9). Комісією, яка створена на підставі рішення міськвиконкому № 1149 від 17.08.95 року було складено акт приймання - передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність, зі змісту якої вбачається, що вказаною комісією було проведено обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , здійснено передачу виконкому міської ради документацію (технічний паспорт на будинок, плани поверхів, схеми, домові книги, та інше). Вказаний акт, в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.95 року №891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій" не містить дати його затвердження та складання (обстеження) (а.с.16-18). Відповідно до відомостей про вільний житловий фонд повторного заселення, підписаний в.о. директором КП "Експрес" Шевченко Є.Г. та в.о. головного бухгалтера ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_3 з 01.06.2005 року самовільно зайнята (а.с.19). На підтвердження самовільного зайняття відповідачем вказаної квартири, представником позивача було долучено відповідний акт складений 03.08.2017 року, згідно змісту якого вбачається, що вказана квартира (№ 5) зайнята квартиронаймачем вказаного будинку, який проживає у квартирі АДРЕСА_4 (а.с.20). Крім того, згідно із довідки, наданої Відділом адресно-довідкової роботи ГУДМСУ в Дніпропетровській області, відповідач, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.29). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин викладених у позовній заяві, а саме, відсутні акти від 14.04.2005 року про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста житлових будинків, затверджені уповноваженою особою та свідоцтва про право власності, оформлені та зареєстровані у КП "ДМБТІ", які підтверджують передання у власність позивача квартири АДРЕСА_3 , згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1976 від 16.05.2005 року. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи. Дніпровська міська рада не довела належними доказами, що саме відповідач ОСОБА_1 зайняв спірні житлові приміщення самоправно, заселившись до них без відповідних правових підстав. Окрім того, долучений до позовної заяви акт від 03.08.2017 року, складений комісією КП ЕкспресДМР містить суперечливу інформацію, а саме, зазначено, що відповідач ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_4 , вказаного будинку, тоді як Дніпровська міська рада просить у позовній заяві виселити відповідача з квартири АДРЕСА_6 (а.с.20). Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції за вказаних в апеляційній скарзі доводів. Тому, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення. Заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2018 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича