Постанова КЦС ВС № 440/1434/16-ц

Постанова Іменем України 23 січня 2020 року м. Київ справа № 440/1434/16-ц провадження № 61-41066св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи: Буська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Лукащук Надія Олександрівна, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року у складі судді Мельник С. Р. та постанову апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., Копняк С. М., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Буська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Лукащук Н. О., в якому просив визнати недійсним договір дарування будинку та земельної ділянки, укладений 28 вересня 2007 року між його батьком ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Лукащук Н. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1336. Свої вимоги обгрунтовував тим, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка,на якій вони розташовані, на АДРЕСА_1 , належали на праві спільної сумісної власності його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча були зареєстровані на праві власності за батьком ОСОБА_3 . Вважає, що батько не мав права відчужувати за оспорюваним правочином вказане нерухоме майно, оскільки він розпорядився спільним майном подружжя без виділення цієї частки та успадкування її після смерті матері спадкоємцями першої черги за законом. Посилаючись на те, що договором дарування порушені його права як спадкоємця першої черги за законом після смерті матері, а також після смерті батька, позивач просив позовні вимоги задовольнити. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Буського районного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для визнання договору дарування недійсним, оскільки цим правочином права позивача, як спадкоємця за законом після смерті батька та матері, не порушені. Короткий зміст вимог касаційної скарги Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили всі докази, не надали належної оцінки його доводам та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Відзив/заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_5 та приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Лукащук Н. О. подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Буська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Лукащук Н. О. про визнання недійсним договору дарування. Витребувано із Буського районного суду Львівської області зазначену справу. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою та, відповідно, дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 листопада 1950 року. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті ОСОБА_4 проживала в будинку АДРЕСА_1 та була зареєстрована в ньому. Разом із нею на день її смерті проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_3 Житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Буським райвиконкомом 18 серпня 1978 року, та земельна ділянка, площею 0, 1000 га, на якій він розташований, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №3260, виданого на підставі рішення Дрогобицької міської ради від 11 вересня 1996 року № 176, належали на праві власності ОСОБА_3 Після смерті ОСОБА_4 на підставі заяви її чоловіка ОСОБА_3 від 30 липня 2002 року Буською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа та видано останньому свідоцтво про право на спадщину за законом на компенсаційні виплати за рахунок коштів Федеративної Республіки Німеччини у розмірі 306,78 євро та на прості іменні акції в кількості 2000 штук, вартістю 500,00 грн, що вкладені у відкрите акціонерне товариство «Буський Агротехсервіс», та належали померлій на підставі виписки № 25 з Реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку, виданої депозитарно-кліринговою компанією «Український реєстратор» 12 вересня 2006 року. Позивач та відповідач подали нотаріусу заяви про те, що ними пропущений шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері і вони не претендують на спадкове майно, яке залишилось після її смерті. 28 вересня 2007 року між ОСОБА_3 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдарованою) укладений договір дарування, що посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Лукащук Н. О. та зареєстрований у реєстрі за №1336, згідно з умовами якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку. На підставі зазначеного договору ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на це нерухоме майнов установленому законом порядку. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. До дня смерті ОСОБА_3 проживав та був один зареєстрований у вищезазначеному будинку. Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була заведена Буською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ОСОБА_1 від 03 вересня 2015 року. Рішенням Буського районного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень. Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтями 215, 216 ЦК України визначено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування від 28 вересня 2007 року, позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на те, що його батько ОСОБА_3 , подарувавши відповідачу житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, розпорядився спільним майном подружжя. Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_4 , яка була дружиною ОСОБА_3 , померла у 2001 року, із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини звертався її чоловік (батько позивача). ОСОБА_3 проживав разом із ОСОБА_4 на день її смерті і є таким, що прийняв спадщину. Інші спадкоємці спадщину не прийняли. У 2007 році ОСОБА_3 за життя розпорядився належним йому на праві власності майном, подарувавши його своїй доньці ОСОБА_2 . Позивачу рішенням Буського районного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову про встановлення факту прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 з тих підстав, що він цю спадщину у встановленому законом порядку не прийняв. За таких обставин, суди попередніх інстанцій правильно виходили з відсутності підстав для визнання договору дарування недійсним, оскільки оспорюваним договором права ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом після смерті батька та матері, не порушені. Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до статтей 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Буського районного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року та постанови апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Буського районного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Журавель Н. О. Антоненко М. М. Русинчук