Постанова 4857 № 140/2192/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2192/19 пров. № 857/11286/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Большакової О.О., Ніколіна В.В., за участю секретаря судових засідань Чопко Ю.Т. розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (головуючий суддя: Сорока Ю.Ю., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: ОСОБА_1 , 16.07.2019 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення № 1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Обґрунтовує позов тим, що 27.06.2019 ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення № 1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, у зв`язку із наявністю податкового боргу у позивача на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Позивач не погоджується з рішенням контролюючого органу про анулювання свідоцтва платника єдиного податку та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у позивача податковий борг відсутній, рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку винесене контролюючим органом не на підставі акту перевірки, а на підставі даних картки особового рахунку платника податку, тобто всупереч вимогам п. 299.11 ст. 299 ПК України. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року позов задоволено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що відповідно до абз. 2 п. 59.1 Податкового кодексу України, податкова вимога не надсилається, якщо загальна сума податкового боргу не перевищує шістдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У свою чергу, судом першої інстанції не враховано вказаної норми, а тому дійшов помилкового висновку, що контролюючим органом повинна була виноситись податкова вимога на суму податкового боргу 84,10 грн. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Волинській області було проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо порушень платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт перевірки № 12111 від 11.06.2019. Перевіркою встановлено, що в порушення ч. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 ПК України, абз. 3 п. 299.11 ст. 299 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання по єдиному податку в розмірі 84,10 грн. Зокрема, як вбачається із інтегрованої картки платника по єдиному податку з 19.11.2018 за ФОП ОСОБА_1 рахується податковий борг в розмірі 84,10 грн, у тому числі на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 01.01.2019 року по 01.06.2019. Цей борг виник в результаті того, що грошове зобов`язання за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за IV квартал 2017 року № 3 257 від 26.01.2018 в розмірі 2399,56 грн та терміном сплати до 19.02.2018 було погашено лише 03.08.2018, в результаті чого була нарахована пеня в розмірі 84,54 грн. за період з 21.05.2018 по 03.08.2018 . Вищезазначена пеня була погашена згідно платіжного доручення №18 від 10.08.2018 на загальну суму 10350,000 грн. Як наслідок, станом на 19.08.2018 - граничний термін для сплати грошового зобов`язання за декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за півріччя 2018 року № 15003 від 27.07.2018 (копія додана до позовної заяви) за позивачем рахувалася переплата в розмірі 7865,90 грн, тоді як сума задекларованого грошового зобов`язання згідно з вказаною декларацією становила 7950,00 грн, і відповідно утворилася недоїмка в розмірі 84,10 грн. Станом на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів з 01.01.2019 (І квартал 2019 року) та 01.06.2019 (II квартал 2019 року) дана сума заборгованості (пені) сплачена не була. У зв`язку із чим, Головним управління ДФС у Волинській області було прийнято рішення № 1101 від 27.06.2019 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2019. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки встановлення ГУ ДФС у Волинській області лише в акті камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 № 12111 від 11.06.2019, наявності недоїмки зі сплати єдиного податку в розмірі 84, 10 грн, є недостатньою підставою для винесення рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до абз. 2 п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 Податкового кодексу України). Згідно п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів (пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу. Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. З системного аналізу викладених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп, у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття ГУ ДФС у Волинській області рішення № 1101 від 27.06.2019 про анулювання ФОП ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку слугувало, те, що встановлене актом перевірки № 12111 від 11.06.2019 порушення позивачем ч. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 ПК України, абзацу 3 пункту 299.11 статті 299 ПК України, зокрема, позивачем не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання по єдиному податку в розмірі 84,10 грн, тобто у зв`язку із наявністю у ФОП ОСОБА_1 , на думку контролюючого органу податкового боргу в розмірі 84,10 грн. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. В той же час, згідно з п.59.4 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. З матеріалів справи вбачається, що станом на 19.08.2018 - граничний термін для сплати грошового зобов`язання за декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за півріччя 2018 року №15003 від 27.07.2018, за позивачем рахувалася переплата в розмірі 7 865, 90 грн., тоді як сума задекларованого грошового зобов`язання згідно з вказаною декларацією становила 7 950, 00 грн., у зв`язку із чим у ФОП ОСОБА_1 утворилася недоїмка зі сплати узгодженого податкового зобов`язання в розмірі 84, 10 грн. Проте, як встановлено судом, за результатами проведеної камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 , працівниками ГУ ДФС у Волинській області ні податкове повідомлення-рішення, ні вимога про сплату боргу не виносились та позивачу не направлялися. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Згідно з п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що станом на 19.08.2018 - граничний термін для сплати грошового зобов`язання за декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за півріччя 2018 року № 15003 від 27.07.2018, за позивачем рахувалася переплата в розмірі 7 865, 90 грн, тоді як сума задекларованого грошового зобов`язання згідно з вказаною декларацією становила 7950, 00 грн, у зв`язку із чим у ФОП ОСОБА_1 утворилася недоїмка зі сплати узгодженого податкового зобов`язання в розмірі 84, 10 грн. Суд апеляційної інстанції зазначає, що за результатами проведеної камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 , контролюючим органом ні податкове повідомлення-рішення, ні вимога про сплату боргу не виносились та позивачу не направлялися. Однак, суд апеляційної інстанції, зауважує, що положеннями ПК України, зокрема п. 59.4 ст. 59, передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки. Отже, вказаними положеннями Податкового кодексу України, спростовується покликання апелянта, що контролюючим органом не повинна була виноситись податкова вимога на суму податкового боргу 84,10 грн. Також, з огляду на суму податкового боргу 84,10 грн та вимоги п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України щодо можливості, за наявності підстав, контролюючим органом анулювати свідоцтво платника єдиного податку, суд апеляційної інстанції вважає неспівмірною застосовану санкцію до позивача, у вигляді анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Крім цього, в матеріалах справи відсутня інформація про те, що контролюючим органом повідомлялося про нарахування позивачу пені за період з 21.05.2018 по 03.08.2018 в розмірі 84,54 грн. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в оскаржувану рішенні відсутнє посилання на акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування. Суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Однак, у вказаній справі контролюючим органом не наведено достатніх підстав для застосування до позивача анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки саме винесення контролюючим органом податкової вимоги про сплату боргу є підтвердженням наявності у платника податків, податкового боргу, адже саме у зв`язку із наявністю податкового боргу законодавець пов`язує право податкового органу на прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. У відповідності до ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення судових витрат відсутні. Апеляційна скарга Головного управління ДФС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу управління Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 140/2192/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді О. О. Большакова В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 24.01.2020