Постанова 4855 № 320/4543/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4543/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Леонтович А.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 22 лютого 2021 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» про стягнення податкового боргу, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2020 року, Головне управління Державної податкової служби у Київській області (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» (далі - відповідач), в якому просить суд: - стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Приватне акціонерне товариство «Березанський комбікормовий завод» (код ЄДРПОУ 04529944) 242 862, 90 грн., в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість у відповідача виникла у зв`язку з несплатою ним грошового зобов`язання, борг є узгодженим, проте самостійно Приватним акціонерний товариством «Березанський комбікормовий завод» (далі також - Товариство) не сплачений. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено. Стягнено з рахунків у банках, що обслуговують Приватне акціонерне товариство «Березанський комбікормовий завод» (код ЄДРПОУ 04529944) 242 862, 90 грн., в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що Приватне акціонерне товариство «Березанський комбікормовий завод» (код ЄДПОУ: 04529944; місцезнаходження: Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, буд. 12), зареєстровано з 03.04.1997 як юридична особа, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №13521020000000000 (а.с.5). 02.12.2010 податковим органом виставлено ВАТ «Березанський комбікормовий завод» податкову вимогу №49 на загальну суму 39341, 48 грн. (а.с.37). Відповідачем подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 від 16.05.2018 на суму 35260, 00 грн., травень 2018 від 19.06.2018 на суму 4413, 00 грн., червень 2018 від 17.07.2018 на суму 29030, 00 грн., липень 2018 від 16.08.2018 на суму 17199, 00 грн., серпень 2018 від 14.09.2018 на суму 31471, 00 грн., листопад 2018 від 18.12.2018 на суму 29322,00 грн. (а.с.21-28). 21.02.2019 ГУ ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість ПРАТ «Березанський комбікормовий завод», за наслідками якої складено акт №352/10-36-51/4529944, яким встановлено порушення правил сплати сум грошового зобов`язання за податковими деклараціями за квітень 2016, травень 2016, січень2016, вересень 2017, січень 2018, лютий 2018, березень 2018, листопад 2018 (а.с.31). Вказаний акт направлявся контролюючим органом на адресу Товариства, та вручений за довіреністю 28.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0830101241117 (а.с.32). На підставі акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0022645105 від 12.03.2019, яким нараховано грошове зобов`язання єдиного податку в сумі 60056, 35 грн. та штраф в розмірі 20% у сумі 12011, 00 грн., яке направлялося разом із розрахунком штрафних санкцій на адресу Товариства та вручено за довіреністю 19.03.2019 (а.с.29, 30). 23.09.2019 ГУ ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість ПРАТ «Березанський комбікормовий завод», за наслідками якої складено акт №409/10-36-51/4529944, яким встановлено порушення правил сплати сум грошового зобов`язання за податковими деклараціями березень 2018, за травень 2018, квітень 2018, який направлявся на адресу Товариства (а.с.35, 36). На підставі акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0111785104 від 21.10.2019 яким нараховано грошове зобов`язання єдиного податку в сумі 37654, 00 грн. та штраф в розмірі 20% у сумі 7533, 80 грн., яке направлялося разом із розрахунком штрафних санкцій на адресу Товариства (а.с.33, 34). Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин та подання позовної заяви). Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, в разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цьогоКодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, встановлено, що якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення. Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Пунктом 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 №610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (абзац перший). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац третій). Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України). Відповідно абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Окрім зазначеного, колегія судів звертає увагу на те, що згідно з пп. 15.1 -15.2 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. Як встановлено матеріалами справи, відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість шляхом подання до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2016, травень 2016, січень2016, вересень 2017, січень 2018, лютий 2018, березень 2018, листопад 2018 березень 2018, за травень 2018, квітень 2018. У зв`язку із встановленим під час перевірки порушення правил сплати (перерахування) зазначених вище податкових декларацій з податку на додану вартість контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0111785104 від 21.10.2019, №0022645105 від 12.03.2019. Також, на підставі статті 129 Податкового кодексу України за затримку сплати узгоджених грошових зобов`язань відповідачу податковим органом було нараховано пеню в розмірі 14960, 48 грн. Згідно з п. 58.1 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. Положенням пункту 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Вказані податкові повідомлення-рішення надсилались за місцезнаходженням відповідача та вручені вручені за довіреністю, що підтверджується матеріалами справи. Відтак, в силу положень статті 56 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 242 862, 90 грн., є узгодженим. Заборгованість у розмірі 242 862, 90 грн. Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» також підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків та розрахунком боргу. Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Отже, у випадку визначення податкового (грошового) зобов`язання органом ДПС граничним днем сплати буде десятий календарний день, що настає за днем отримання платником відповідного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов`язання, а також грошові зобов`язання, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях, які не були оскаржені в установленому законом порядку, є узгодженими податковими зобов`язаннями, які у зв`язку із несплатою у встановлені терміни перетворюються у податковий борг. Згідно постанови від 04.12.2018 у справі №806/4015/15 (78425969) Верховний Суд дійшов правового висновку про відсутність обов`язку в контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється. Податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №К/9901/8600/18 №826/18379/14. Висновок якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України). Будь-які докази, сплати самостійно податкового боргу, та/або оскарження податкових повідомлень-рішень №0111785104 від 21.10.2019, №0022645105 від 12.03.2019 в матеріалах справи відсутні. Щодо посилання відповідача щодо оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення №0022645105 від 21.10.2019, колегія суддів зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції та не бере до уваги зазначені вище посилання, оскільки Товариство жодних доказів на підтвердження зазначеного, суду не надало. Надані відповідачем виписки з рахунків та платіжні доручення, не підтверджують своєчасну сплату податку на додану вартість Товариством за квітень 2016, травень 2016, січень2016, вересень 2017, січень 2018, лютий 2018, березень 2018, листопад 2018, березень 2018, за травень 2018, квітень 2018. Позов про стягнення коштів за податковим боргом подано після спливу 60 календарних днів з дня надіслання відповідачу податкової вимоги. Щодо способу захисту права на стягнення податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України). Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України). Відповідно абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, суд вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу. Оскільки, відповідачем не надано суду доказів добровільної сплати суми узгодженого грошового зобов`язання, або адміністративного чи судового його оскарження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, О.М. Кузьмишина