Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/2348/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2348/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту: 23 вересня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 03 січня 2012 р. по справі № 2-а/1006/215/2012; зобов`язання виконати постанову Бородянського районного суду Київської області від 03 січня 2012 р. по справі № 2-а/1006/215/2012. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач (Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до абз. 2, п. п.1, п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Апелянт зауважує, що у Законі України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено на 2019 рік 600, 00 млн гривень. На сьогоднішній день на виконанні у відповідача знаходяться рішення судів на суму понад 303136349, 15 грн, що надійшли та зареєстровані раніше рішення Бородянського районного суду Київської області від 03.01.2012 по справі № 2-а-7762/11, та які відносяться до першої черги погашення заборгованості. В частині неможливості застосування тримісячного строку для виконання судового рішення апелянт зазначив, що неодноразово звертався з листами до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040. Крім того, враховуючи недостатність бюджетних коштів за програмою КПКВК 3504040, Казначейством направлялися до Міністерства фінансів України бюджетні запити до проектів державного бюджету на 2019 рік з пропозиціями збільшити бюджетні призначення за цією програмою. Проте, відповідні зміни наразі не прийняті, а наявність заборгованості з виконання судових рішень підтверджена державою у Законі України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», тому обставини наявності такої заборгованості не підлягають доказуванню, так як є загальновідомими. Питання передбачення коштів на певну мету у законі про Державний бюджет України віднесено виключно до прерогативи Верховної Ради України, а не Казначейства. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 06.12.2019 р. за вх. № 44454, у якому позивач зауважує, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для невиконання рішення суду, що набрало законної сили. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Бородянського районного суду Київської області у справі № 2-а-7762/11 від 03 січня 2012 р. зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок та виплату з урахуванням виплачених коштів пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувавши з 16 жовтня 2010 року по 22 липня 2011 року щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, - у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни - в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Постанову суду звернуто до негайного виконання в межах суми виплати пенсії за один місяць. 24 січня 2018 р. листом управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області № Г-48/022 позивача повідомлено, що згідно повідомлення управління ПФУ у Богуславському районні Київської області, на виконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 03 січня 2012 р. № 2-а-7762/11 нараховано суму коштів у розмірі 10939 грн 75 коп. Крім того, цим листом повідомлено позивача, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 р. № 440 вищезазначений виконавчий документ буде передано до Головного управління державної казначейської служби України в Київській області згідно акту приймання-передавання за IV квартал 2018 р. (перша черга). У зв`язку з цим у подальшому з питань виконання зазначеного виконавчого документа позивачу рекомендовано звернутись до Головного управління державної казначейської служби України в Київській області. 22 листопада 2018 р. листом Головного територіального управління юстиції у Київській області № 21423-2-25/2 позивача повідомлено про внесення рішення до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою за номер ЄДРВП - 57758397, характер стягнення - перша черга. Крім того, позивача повідомлено, що після надходження суми заборгованості пакет документів буде переданий до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області. 20 грудня 2018 р. позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області із заявою про виконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 03 січня 2012 р. В цій заяві позивач просив повідомити про хід виконання судового рішення. 05 лютого 2019 р. позивач повторно звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області із заявою про виконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 03 січня 2012 р. У цій заяві позивач з метою виконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 3 січня 2012 р. направив на адресу відповідача реквізити свого банківського рахунку. Листом відповідача від 16 квітня 2019 р. № 13-11-06/2331 позивача повідомлено, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області відповідно до Порядку погашення заборгованості рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, що визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, інвентаризації та погашення заборгованості за ними, прийнято документи щодо позивача згідно з актом приймання-передавання за 4 квартал 2018 року, а саме документи по виконанню постанови Бородянського районного суду Київської області від 03 січня 2012 року по справі № 2-а-7762/11 на суму 10939 грн 75 коп. по заборгованості управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області. Цим листом позивача повідомлено, що погашення заборгованості за судовими рішеннями здійснюється в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою (КПКВ 3504040 - Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою), які виконуються згідно з Порядком виконання рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Mіністрів України від 03 серпня 2011 р. №

845. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на поточний рік за програмою передбачено 600 млн грн. На виконанні за програмою знаходяться рішення судів на суму 727,68 млн грн, що надійшли та зареєстровані раніше від рішення суду у справі позивача. У зв`язку з цим, безспірне списання коштів відповідно до рішення суду буде проводитися в порядку черговості, з урахуванням надходжень бюджетних коштів за Програмою після виконання рішень судів, що надійшли раніше зазначеного рішення суду. Згідно з наданими відповідачем відомостями дата надходження виконавчих документів щодо позивача - 30 січня 2019 р. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до ст 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. № 4901-VI (далі - Закон № 4901) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Частиною 1 ст. 3 Закону № 4901 передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 3 Закону № 4901 стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 Закону № 4901 перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Вказана норма відповідає критеріям якісного закону та є імперативною. Як свідчать матеріали справи, у відповідачів протягом трьох місяців до дня звернення позивача з позовом не виникало необхідності у отриманні додаткових документів для перерахування коштів стягувачу. Натомість, факт недотримання положень ч. 4 ст. 3 Закону № 4901 визнається самим апелянтом, що свідчить про відсутність необхідності ставити під сумнів правильність дослідження судом першої інстанції доказів. Незгода органу казначейства з судовим рішенням зводиться до обставин залежності цього органу від бюджетного фінансування. З даного приводу колегія суддів зауважує, що обов`язок з перерахування коштів стягувачу покладено Урядом саме на органи казначейства, а тому доводи апелянта про вплив законодавчого органу на можливість виконання цього обов`язку не спростовують факт невиконання відповідачем своїх повноважень. При цьому, колегія суддів зауважує, що єдиною ознакою відсутності бездіяльності є перерахування коштів позивачу. Усі інші доводи про причини неможливості вчинити вказані дії не можуть спонукати суд до висновку про відсутність такої бездіяльності. Натомість, ця бездіяльність в межах даної справи є фактом, що не заперечується жодною зі сторін. У пунктах 52-54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, від 15 жовтня 2009 р.) ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. З огляду на наведене, колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо того, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 23.01.2020 р.)