Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/11093/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11093/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 09 грудня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, які призвели до включення виконавчого листа Богунського районного суду міста Житомира від 05.10.2023 року по справі №295/7999/23 замість першої до третьої черги погашення заборгованості; - зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області змінити чергу погашення заборгованості за судовим рішенням, яке набрало законної сили, та виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 05.10.2023 року по справі №295/7999/23 замість третьої включити до першої черги погашення заборгованості. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, які призвели до включення виконавчого листа Богунського районного суду міста Житомира від 05.10.2023 року по справі №295/7999/23 замість першої до третьої черги погашення заборгованості. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області змінити чергу погашення заборгованості за судовим рішенням, яке набрало законної сили, та виконавчим листом Богунського районного суду міста Житомира від 05.10.2023 року по справі №295/7999/23 і замість третьої включити до першої черги погашення заборгованості. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 02.11.2023 року надіслала до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, відповідача у справі, виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 05.10.2023 року по справі №295/7999/23 про безспірне списання коштів в сумі 56 348,06 грн. на її користь. Листом від 05.12.2023 року відповідач повідомив позивача про відсутність можливості безспірного списання коштів державного бюджету з рахунків відповідача та включення вказаного виконавчого листа до третьої черги погашення заборгованості. Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач листом від 04.04.2024 року звернувся до Відповідача з вимогою зміни черговості погашення заборгованості за вказаним виконавчим листом з третьої черги на першу. Листом від 10.05.2024 року Відповідач повідомив Позивача про відсутність підстав для такої зміни черговості погашення заборгованості за вказаним виконавчим листом з третьої черги на першу. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Спірні відносини між сторонами щодо особливостей виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", в тому числі щодо визначення черговості погашення заборгованості за виконавчими документами, врегульовані правовими нормами Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 5 червня 2012 року № 4901-VI (надалі - Закон № 4901-VI), що були чинні на день виникнення таких відносин. За приписами ст.2 цього Закону № 4901-VI Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, окрім інших, державний орган. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ст.3 цього Закону № 4901-VI). Як зазначено в п.3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4901-VI, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Як свідчать матеріали справи, згідно з рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 17.07.2023 року по справі №295/7999/23 з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області підлягають стягненню пенсійні виплати в розмірі 56 348,06 грн., які на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року у справі 240/7770/20 були нараховані ОСОБА_2 , але не виплачені по причині його смерті. Позивач вважає, що вказані кошти є пенсійними виплатами, а тому така заборгованість підлягає погашенню у першу чергу . З приводу вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За приписами статті 52 цього ж Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч.2 ст.52 Закону). У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (ч.3 ст.52 Закону). Аналогічно в ст.91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зазначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" пенсійна виплата - це також грошова виплата учасникові недержавного пенсійного забезпечення або його спадкоємцям, що здійснюється за рахунок накопичених у недержавному пенсійному фонді та облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку грошових коштів у випадках, передбачених цим Законом. Судом встановлено та визнається сторонами, що спірні кошти в розмірі 56 348,06 грн. є доплатою до пенсії ОСОБА_2 , передбачені статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які були нараховані на виконання судового рішення, але не виплачені по причині її смерті. Згідно з рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 17.07.2023 року по справі №295/7999/23 право на стягнення вказаних коштів з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Позивач набув в порядку спадкування, про що прямо зазначено в даному судовому рішенні. На переконання колегії суддів, відповідачем помилково ототожнено набуття позивачем права на виплату таких коштів в порядку спадкування із втратою таких коштів статусу пенсійних виплат, погашення заборгованості з яких здійснюються за рахунок бюджетних коштів, із спадковим майном. Правовідносини щодо правового механізму набуття майна в порядку спадкування та правовідносини щодо погашення заборгованості з виплати певних бюджетних коштів не є тотожними, а різними за статусом, порядком врегулювання. Відповідач не врахував, що в розумінні вимог статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Тобто, спірні кошти в розмірі 56 348,06 грн. є спадковим майном виключно у відносинах Позивача з ОСОБА_2 як спадкодавцем. Спірні кошти в розмірі 56 348,06 грн. у відносинах Позивача з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головним управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області не мають статусу спадкового майна, так як Позивач вказані кошти не успадковує ні від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ні від Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області. Суд зазначає, що інститут спадкування спадкодавцями визначає виключно фізичних осіб, а тому юридичні особи, в тому числі вказані суб`єкти владних повноважень, не можуть набувати статусу спадкодавців і відповідно між ними та Позивачем не можуть виникати відносини щодо набуття та передачі майна, в тому числі грошових коштів, в порядку спадкування. Спірні кошти в розмірі 56 348,06 грн. виключно мають статус бюджетних виплат у вигляді доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому заборгованість з їх вплати підлягає погашенню в першу чергу у відповідності до положень п.3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4901-VI та не залежно від статусу особи стягувача за виконавчим документом, що набула право на їх отримання за рахунок бюджетних коштів. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.