Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 214/7392/19 (2-а/214/273/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 січня 2020 року м. Дніпросправа № 214/7392/19 (2-а/214/273/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Козацького Володимира Володимировича на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 11 грудня 2019 р. (суддя Попов В.В.) в адміністративній справі №214/7392/19 (2-а/214/273/19) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Козацького Володимира Володимировича про визнання дій незаконними та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Козацького В.В. щодо складання постанови серії ЕАК №1543827, скасувати постанову серії ЕАК №1543827 від 21 вересня 2019 р. про накладення на нього адміністративного стягнення за частиною 1 статті 121 КУпАП. В обґрунтування позову вказував, що вказана постанова є незаконною, оскільки при наїзді на вибоїну в автомобілі дійсно перестала працювати ліва фара в режимі ближнього світла, а позаяк у нього не було змінної робочої лампи, він був змушений обрати найкоротший шлях до місця стоянки, рухатись по найосвітлюваній ділянці дороги та виконати приписи підпунктів 9.9 і 9.11 Правил дорожнього руху. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 грудня 2019 р. позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕАК №1543827 від 21.09.2019 року поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Козацького В.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, закрито. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку поліцейським взводу №2 роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Козацьким В.В. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1543827 від 21 вересня 2019 р. винесено відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 р. № 1395 та КУпАП. Позивачу було роз`яснено його права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, право, порядок та строки оскарження постанови відповідно до статей 287 - 289 КУпАП. Це підтверджується записом з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського. На автомобілі позивача під час руху не було ввімкнено аварійно світлову сигналізацію, що підтверджується відеозаписом з автомобільного відеореєстратора «Факт правопорушення». Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно складеної відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення, позивач, 21 вересня 2019 р., о 21 год. 04 хв., керував автомобілем марки «Daewoo Lanos», н/з НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Волгоградська, 11 в м. Кривому Розі, в темну пору доби з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла, чим порушив вимоги п. 31.4.3 «в» Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим зазначеною постановою у справі про адміністративне правопорушення його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.6). Судом першої інстанції було переглянуто носій відеоінформації, долучений відповідачем до відзиву на позов, за результатами чого встановлено, що позивач дійсно керував автомобілем в темну пору доби з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла. Окрім того, судом також було встановлено, що відповідачем не було надано можливості позивачу усунути виявлену несправність самостійно. Суд першої інстанції дійшов висновку про скасування спірної постанови ЕАК №1543827, оскільки відповідачем всупереч положень КУпАП не проведено всіх дій щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до статей 278, 279 КУпАП та порушені права позивача, передбачені статтями 251, 280 КУпАП. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим. Так, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, у тому числі, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 121 Кодексу. Частиною 2 зазначеної статті КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до частини 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Обставина керування ОСОБА_1 21 вересня 2019 р. автомобілем марки «Daewoo Lanos», н/з НОМЕР_1 в темну пору доби з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла встановлена судом першої інстанції та не заперечується позивачем. Згідно п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Пунктом 31.4 Правил дорожнього руху передбачено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. Згідно п. 9.9 Правил на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація. Якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар (п.9.11 Правил). Позивач зазначив в позовній заяві про те, що, керуючи зазначеним транспортним засобом, при наїзді на вибоїну, дійсно перестала працювати ліва фара. За відсутності змінної робочої фари, він змушений був обрати найкоротший та найбезпечніший шлях до місяця стоянки. Проте, позивач не повідомив інших учасників дорожнього руху про експлуатацію ним технічно несправного транспортного засобу, не ввімкнувши аварійну сигналізацію. Суд першої інстанції в оскарженому рішенні вказав на те, що відповідачем не встановлено обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність позивача, не враховано те, що неполадка транспортного засобу виникла під час руху автомобіля, що будь-якої шкоди правопорушенням не заподіяно, будь-яких негативних наслідків не наступило. Крім того, відповідачем не вирішено питання про можливість звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності внаслідок малозначності вчиненогоправопорушення. Колегія суддів вважає, що оскільки Правилами дорожнього руху заборонена експлуатація транспортного засобу з непрацюючою лівою фарою, недотримання цієї вимоги не може свідчити про малозначність правопорушення. Крім того, саме задля запобігання настанню негативних наслідків, заподіянню шкоди іншим учасникам дорожнього руху, Правила і зобов`язують водія ввімкнути аварійну сигналізацію, що не було здійснено позивачем. Жодних пояснень щодо невиконання вимог п. 9.9 Правил дорожнього руху позивачем не надано; судом першої інстанції ця обставина залишена поза увагою. Принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Колегія суддів вважає, що відповідачем доведена правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 340 грн., відповідно до санкції частини першої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд першої інстанції в мотивувальній частині оскарженого рішення помилково послався на частину 6 статті 121 КУпАП, яка до спірних правовідносин застосуванню не підлягає. Крім того, висновок суду про ненадання відповідачем можливості позивачу усунути виявлену несправність взагалі не грунтується на жодних доказах, оскільки сам позивач вказував на відсутніст у нього змінної лампи фари, тому він був вимушений продовжити рух. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. Колегія суддів дійшла висновку, що спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята у відповідності до визначених Кодексом адміністративного судочинства України критеріям, тому є правомірною і скасуванню не підлягає. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача про складанню спірної поставнови. Колегія суддів зазначає, що перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо прийнятті спірного рішення здійснюється судом в межах перевірки самого спірного рішення, у тому числі, на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, серед яких і прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Оскільки позивачем не було повідомлено про наявність законних підстав, які виключають можливість прийняття відповідачем спірної постанови, у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Козацького Володимира Володимировича - задовольнити. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 11 грудня 2019 р. в адміністративній справі №214/7392/19 (2-а/214/273/19) - скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Козацького Володимира Володимировича про визнання дій незаконними та скасування постанови - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 21 січня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий