Постанова 4852 № 405/7888/19(2-а/405/189/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 405/7888/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 грудня 2019 р. (суддя Шевченко І.М.) в адміністративній справі №405/7888/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гусар Катерини Георгіївни, третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 255 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1626592 від 15.10.2019 р. Позивач також просив суд закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, відсутності доказів скоєння ним адміністративного проступку - порушення Правил дорожнього руху. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 грудня 2019 р. позов задоволено частково. Суд скасував спірну постанову. В іншій частині вимог судом відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Департаментом патрульної поліції. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що у своїй позовній заяві по даній справі позивачем було визнано, що 15.10.2019 близько 12 годин 40 хвилин він дійсно рухався по автодорозі Н-11 Дніпро - Кривий Ріг - Миколаїв через селище Миколаївка, керуючи автомобілем Subaru XV, з номерним знаком НОМЕР_1 . Наданий до суду відповідачем DVD-R диск містить у собі відеозапис та фотографію, отримані за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam № 000672, які підтверджують, що саме той транспортний засіб на якому рухався відповідач (з його ж слів) перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 38 км/год. Скаржник також зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму (тобто, основною функцією даного приладу є здійснення певних вимірювань, а здійснення фото- або відеофіксації є додатковою функцією), що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Разом з тим, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТruСаm», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України. 29 серпня 2012 фірмі Laser Technology, Inc., яка є виробником ТruСАМ, було видано Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від інших учасників процесу до суду апеляційної інстанції не надходив. У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибули. Від адвоката Кричук Ю.А. засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача. Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що 15.10.2019 інспектором роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, лейтенантом поліції Гусар К.Г. було винесено постанову серії ЕАК № 1626592 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Відповідно до вказаної постанови 15.10.2019 о 12-35 год. в с. Миколаївка по вул. Магістральна, 2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SUBARU XV 2.0, державний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 88 км/год, чим порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 38 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TruCam Lti20/20 ТС000672, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірної постанови, оскільки з наданого відповідачем диску з відеофіксацією з місця події факт вчинення адміністративного правопорушення не підтверджується. Крім того, відповідачем при винесенні постанови про адміністративне правопорушення порушено положення статті 280 КУпАП, достеменно не встановлено чи був винен позивач у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що крім постанови будь-яких інших доказів не наведено, наявність складу адміністративного правопорушення не підтверджується. Колегія суддів зазначає наступне. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідачем до суду першої інстанції на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності надано DVD-R з відеозапису нагрудної відеокамери, яка використовується на підставі статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначений відеозапис, який досліджений колегією суддів, містить відеофіксацію руху транспортного засобу - легкового автомобіля Subaru XV, з номерним знаком НОМЕР_1 15.10.2019 о « 12 год.42 хв» зі швидкістю 88 км/год. на території населеного пункту - с. Миколаївка. Відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину встановлена частиною 1 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розділом 12 Правил дорожнього руху (ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 врегульовано питання швидкості руху. Пунктом 12.4 передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018). Наданий відповідачами відеозапис події свідчить про те, що автомобіль, на якому рухався позивач, рухався зі швидкістю, яка перевищує дозволену швидкість більш, ніж на двадцять кілометрів на годину. Згідно із статтею 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, у тому числі, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 Кодексу. Частиною 2 зазначеної статті КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до частини 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови, оскільки остання винесена відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про Національну поліцію", Кодексу України про адміністративні правопорушення. Щодо належності та допустимості доказу - вимірювальної техніки - TRUCAM для вимірювання швидкості транспортних засобів та використання результатів вимірювання, як доказ вчинення адміністративного правопорушення. Колегія суддів зазначає, що оскаржене судове рішення взагалі не містить мотивування підстав для відхилення доводів відповідача, викладених по цій позовній вимогі. Не надана судом і оцінка доказів, представлених Департаментом патрульної поліції, на підтвердження правомірності використання зазначеного технічного засобу. Як вказувалось вище, спірна постанова містить посилання на засіб вимірювальної техніки - TRUCAM , яким зафіксовано правопорушення. Здійснюючи перевірку правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд повинен встановити, чи відповідають надані відповідачем докази критеріям належності, допустимості і достовірності. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 р. № ІІА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 р. № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №

193. Відповідачем суду першої інстанції надані копії: свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13777 на лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000672 (чинне до 22.11.2019), сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки, експертний висновок (а.с.34-38). Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 відповідає вимогам технічної документації, діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год. Правильність реалізації у приладі TruCam криптографічного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Колегія суддів вважає, що наведені вище докази підтверджують правомірність використання відповідачем Лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, фіксація яким швидкості руху транспортних засобів, у свою чергу, має розглядатись як належний, допустимий та достовірний доказ при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Крім того, суд першої інстанції помилково визначив клопотання позивача про закриття провадження як вимогу позовного характеру, оскільки остання не відповідає положенням статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно пункту 3 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити. Рішення Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 грудня 2019 р. в адміністративній справі №405/7888/19 - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 лютого 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук