Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3991/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2020 р. Справа № 440/3991/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.11.19 року по справі № 440/3991/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення компенсації, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд: - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 компенсацію частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 60356,84 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося з вини відповідача. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2014 року у справі №554/5143/14-а та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі №554/5143/14-а, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, починаючи з 01 січня 2014 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 16 липня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2014 року у справі №554/5143/14-а та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі №554/5143/14-а, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, починаючи з 01 січня 2014 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 16 липня 2019 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2014 року у справі №554/5143/14-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату відповідно ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2014 року по 06.06.2014 року державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахування проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судовий збір віднесено на рахунок держави. (а.с. 16). Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі №554/5143/14-а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06.06.2014 року по справі № 554/5143/14-а змінено шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин постанови посилання на ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та кінцеву дату періоду, за який пенсія позивача підлягає перерахунку (06.06.2014 року) (а.с. 17-19). Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На виконання вказаних судових рішень в листопаді 2014 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 (а.с. 37, 38), та 16.07.2019 виплачено позивачу недоплачену суму пенсії в розмірі 41748,41 грн., що підтверджується випискою за картковим рахунком клієнта за період з 01.07.2019-17.07.2019 (а.с. 12). 19 серпня 2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою (а.с. 13), у якій просив провести розрахунок, нарахування компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії згідно судового рішення за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року по день фактичної виплати, а саме по 16.07.2019, та виплатити нараховану компенсацію відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 03.09.2019 №41/К-3.21 (а.с. 14) позивача повідомлено, що перерахунок пенсії проведено в порядку, встановленому судовим рішенням, в межах зобов`язань, покладених на управління Фонду. Сума перерахованої на виконання судового рішення пенсії носить разових характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Не погодившись з відмовою в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159). Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналогічні норми містяться і в Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001. Так, відповідно до п. 2, 3, 4 вказаного Порядку, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що дія згаданих нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та вони мають застосовуватись у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Тобто, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2014 року у справі №554/5143/14-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату відповідно ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2014 року по 06.06.2014 року державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахування проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судовий збір віднесено на рахунок держави. (а.с. 16). Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі №554/5143/14-а Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06.06.2014 року по справі № 554/5143/14-а змінено шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин постанови посилання на ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та кінцеву дату періоду, за який пенсія позивача підлягає перерахунку (06.06.2014 року). (а.с. 17-19). Отже, у спірних правовідносинах мало місце несвоєчасна сплата позивачеві пенсії з вини відповідача у період з 01.01.2014 по 02.08.2014. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено право позивача на отримання компенсації. Втім, фактично на виконання вказаних вище судових рішень перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 здійснено в листопаді 2014 року (а.с. 37, 38), а виплату недоплаченої суми пенсії в розмірі 41748,41 грн. здійснено лише 16.07.2019 (а.с. 12). Таким чином, за наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, передбачену Законом України Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Доводи відповідача, що ним своєчасно виплачено пенсію на виконання рішення суду є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ. Також колегія суддів зазначає, що дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13. Вирішуючи питання щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 60356,84 грн., колегія суддів зазначає, що питання щодо визначення суми виплат не належить до компетенції суду, а тому останній лише констатує право позивача на отримання суми встановленої пенсії за минулий час. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, відповідачем у порушення вимог статті 19 Конституції України, Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та приписів Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2014 року у справі №554/5143/14-а та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі №554/5143/14-а, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, починаючи з 01 січня 2014 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 16 липня 2019 року. Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2014 року у справі №554/5143/14-а та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі №554/5143/14-а, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, починаючи з 01 січня 2014 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 16 липня 2019 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2014 року у справі №554/5143/14-а та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі №554/5143/14-а, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, починаючи з 01 січня 2014 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 16 липня 2019 року. Щодо заявленого позивачем клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області подати в установлений строк термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З аналізу наведеної норми законодавства можна дійти висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є правом, а не обов`язком суду. Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки у суду немає підстав вважати, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, яке, після набрання ним законної сили, є обов`язковим до виконання. Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 по справі № 440/3991/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.С. Рєзнікова Судді(підпис) (підпис) В.В. Старостін А.О. Бегунц