Постанова 4801 № 145/1252/19

Справа № 145/1252/19 Провадження № 22-ц/801/178/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 рокуСправа № 145/1252/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С.Г., Оніщука В.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 145/606/2019 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Ратушняка І. О., в залі суду, повне судове рішення складено 07 листопада 2019 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. Позов обґрунтовано тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому народилися сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Відповідно до рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2017 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на синів у твердій грошовій сумі по 550 грн щомісячно на кожну дитину. Вона працює у ТОВ «Шторм» та отримує мінімальну заробітну плату. Посилаючись на те, що визначений судом розмір аліментів не дозволяє забезпечити матеріально дітей всім необхідним, а відповідач на даний час працює за кордоном, інших утриманців не має, просила суд змінити порядок стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 550 грн на кожну дитину на 1/3 частку від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2019 року позов задоволено. Змінено розмір аліментів, визначених рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2017 року, які підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 550 грн на кожну дитину щомісячно на 1/3 частку заробітку (доходу) відповідача на двох дітей, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання про судовий збір. Ухвалюючи рішення, суд, виходячи зі змісту статей 181, 182 та 192 СК України, дійшов висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Розмір аліментів, що стягується з відповідача є незначним та не забезпечує належний рівень матеріального утримання дітей, а визначення аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходів) на обох дітей, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, встановить справедливий баланс між захистом прав дітей та обов?язком відповідача по сплаті аліментів. При цьому суд врахував, що відповідач хоча й офіційно не працевлаштований, проте отримує дохід від тимчасових підробітків, розмір якого суду останній не повідомив. Також судом враховано відсутність у відповідача інших утриманців. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями Вінницького апеляційного суду від 13 грудня 2019 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання позивачем відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 січня 2020 року справу призначено до розгляду на 23 січня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позову за відсутності підстав для збільшення розміру аліментів, зокрема шляхом зміни способу їх стягнення. Указує, що підвищення законодавчо встановленого мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, а може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем. Крім того, встановивши в судовому рішенні наявність заборгованості відповідача по сплаті аліментів, суд не врахував, що така заборгованість виникла не з його вини, а у наслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків державним виконавцем. Також посилався на те, що місцевим судом залишено поза увагою те, що у матеріалах справи відсутні докази про наявність у нього регулярного заробітку. При розгляді справи суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного по суті рішення. У мотивувальній частині судового рішення суд зазначив про визнання позову відповідачем, що не відповідає дійсності. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 указувала на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норму матеріального права, як підлягала застосуванню. Також зазначала про необґрунтованість мотивів відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову. Одночасно з відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій просила стягнути з відповідача витрати, понесені нею на правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи в розмірі 1 000 грн. На адресу суду від відповідача надійшли клопотання з доповненнями щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем, оскільки така сума не відповідає складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг, у зв?язку з чим у стягненні таких витрат просив відмовити. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі по 550 грн на місяць на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Неповнолітні діти проживають разом з матір?ю та знаходяться на її утриманні (а. с. 66). ОСОБА_1 працює в ТОВ «Шторм» в м. Вінниці, займає посаду менеджера з адміністративної діяльності, її середньомісячна заробітна плата складає близько 4 270 грн, що підтверджується довідкою від 28 жовтня 2019 року (а. с. 67). Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2018 року по 2 квартал 2019 року інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня (а. с. 63). Згідно з наданим державним виконавцем розрахунком заборгованості по аліментам ОСОБА_2 щомісячно сплачував аліменти у розмірі 1 100 грн на двох дітей, з вересня 2018 року ця сума збільшилася пропорційно до збільшення прожиткового мінімуму для дітей такого віку. Заборгованість по аліментам, що виникла, ОСОБА_2 сплатив лише у жовтні 2019 року (а.с. 64). Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до статтей 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною другою статті 182 СК України в редакції Закону України № 2037-VIII від 17 травня 2017 року встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно із статтею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Відповідно до пункту 17 цієї постанови за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом. У правовій позиції Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі за № 6-143цс13 колегія суддів дійшла висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отримувати підвищений розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Законом України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року внесені зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років на даний час становить 2 118 грн, з 01 грудня 2019 року - 2 218 грн. Колегія судів враховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення дитини обома батьками, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зміни розміру та способу стягнення аліментів, присуджених з відповідача. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши наявність підстав для зміни розміру і способу стягнення аліментів, обґрунтовано змінив розмір і спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2017 року до 1/3 частки доходу відповідача на двох дітей, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, що є необхідним для їфізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дітей. Такий розмір аліментів, на думку колегії суддів, буде відповідати інтересам дітей, враховуючи, що зросли споживчі ціни на продовольчі товари, одяг та комунальні послуги, а також те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, що можливо віднести до інших випадків, про що йдеться у статті 192 СК України. Суд також врахував стан здоров?я відповідача та відсутність у нього інших утриманців. Доводи заявника не спростовують наявність у нього заробітку та висновків суду про необхідність та наявність законних підстав для зміни розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, а зводяться до незгоди з прийнятим судом рішенням. При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Висновки суду першої інстанцій відповідають принципу справедливості та забезпечують ефективне поновлення порушеного права позивача та малолітніх дітей. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою частиною судових витрат по справі. Статтею 137 ЦПК передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. До матеріалів справи на підтвердження повноважень представника долучено копію договору про надання правової допомоги від 27 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Шабатурою О. А., а також копію ордера, виданого адвокатом Шабатурою О. А. на право представляти інтереси ОСОБА_1 у судах усіх інстанцій (а. с. 133-140). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У даному випадку позивачем та його представником не надано суду доказів понесення таких витрат, а тому у стягненні витрат на правничу допомогу слід відмовити. У частині розподілу судових витрат по сплаті судового збору слід врахувати, що оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати по сплаті судового за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок відповідача. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2019 року без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги віднести за рахунок ОСОБА_2 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий С. К. Медвецький Судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук