Постанова 4851 № 520/5891/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 р.Справа № 520/5891/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник відповідача Ігнатенко В.І. представник позивача Дробчак Л.В. позивач Савельєв Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.10.19 року по справі № 520/5891/19 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб у Державній службі України з надзвичайних ситуацій третя особа Державна служба України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, 3-тя особа: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом № 35 від 28.12.2018, в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи, показаннями свідків та не узгоджуються із нормами матеріального права. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 18 серпня 2003 року ОСОБА_1 проходить службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій на посадах атестованого складу. На виконання наказів Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 03.07.2014 № 355 та Головного управління ДСНС України у Луганській області від 04.07.2014 № 177 позивач приймав участь у роботі транзитного пункту зустрічі внутрішньо переміщених осіб у складі групи розміщення та здійснював інші гуманітарні функції щодо порятунку та захисту цивільного населення. З 04.07.2014 по 12.11.2014 позивач здійснював виконання завдань за призначенням під час проведення антитерористичної операції на території Луганської області, брав участь в роботі Регіонального міжвідомчого координаційного штабу з питань соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованих територій та зони проведення антитерористичної операції, транзитного пункту зустрічі внутрішньо переміщених осіб у м. Сватово Луганської області, надавач населенню допомогу, спрямовану на збереження життя під час бойових дій. 26 лютого 2016 року рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій позивача було визнано учасником бойових дій і видано посвідчення серії НОМЕР_1 . Рішенням Комісії № 35 від 28.12.2018 позивача було позбавлено статусу учасника бойових дій з підстав подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності рішення, оформленого протоколом № 35 від 28.12.2018, в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року в редакції чинній на час визнання позивача учасником бойових дій (Далі - Закон №3551) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Відповідно до ст. 5 Закону №3551 учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Згідно абз. 1 пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551 учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Відповідно до абз. 2 пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551 порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Так, пунктом 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 в редакції, чинній на час визнання позивача учасником бойових дій (Далі - Порядок) визначено, що статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ (п. 3 Порядку № 413) Абзацем 1 пункту 4 Порядку передбачено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення). Відповідно до положень пункту 5 Порядку № 413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається, зокрема, комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС. У свою чергу, пунктом 6 Порядку № 413 передбачено, що комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання. Пунктом 1 розділу I Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 14.11.2016 року (Далі - Положення) визначено, що Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України утворюється відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014. Згідно пункту 7 розділу ІІ Положення Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення; надання недостовірних даних про особу; виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції. За пунктом 2 розділу ІІ Положення Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності підстав; приймати рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС. З матеріалів справи судом встановлено, що рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій 26.02.2016 року (витяг з протоколу від 26.02.2016 № 17) приймалося Комісією на підставі довідки про безпосередню участь (виданої на підставі наказу керівника АТЦ від 18.11.2014 № 043Т, наказу ДСНС від 03.07.2014 № 355, наказу керівника Регіонального міжвідомчого координаційного штабу начальника Сватівського міськрайонного сектора ГУ ДСНС України у Луганській області від 08.08.2014 № 1); інформаційної довідки від 19.10.2015 (щодо трьох епізодів надання населенню допомоги, спрямованої на збереження життя під час бойових дій, а саме: 15.08.2014 у складі евакуаційної групи брав участь в евакуації переселенців з тимчасово окупованої території, в період проведення активних бойових дій в ході проведення антитерористичної операції на території Луганської області, а саме з м. Щастя, при проведенні заходів до транзитного пункту у м. Сватове було супроводжено 18 осіб; 29.08.2014 у складі евакуаційної групи брав участь в евакуації переселенців з тимчасово окупованої території, в період проведення активних бойових дій в ході проведення антитерористичної операції на території Луганської області, а саме з м. Щастя Луганської області, при проведенні заходів до транзитного пункту у м. Сватове були евакуйовані 7 осіб у тому числі 4 дитини; 04.09.2014 у складі евакуаційної групи брав участь в евакуації переселенців з тимчасово окупованої території, в період проведення активних бойових дій в ході проведення антитерористичної операції на території Луганської області, а саме з м. Щастя Луганської області, при проведенні заходів до транзитного пункту у м. Сватове були евакуйовані 24 осіб у тому числі 7 дитини; наказу керівника Регіонального міжвідомчого координаційного штабу начальника Сватівського міськрайонного сектора ГУ ДСНС України у Луганській області від 08.08.2014 № 1; наказу керівника Регіонального міжвідомчого координаційного штабу начальника Сватівського міськрайонного сектора ГУ ДСНС України у Луганській області від 15.08.2014 № 5; наказу керівника Регіонального міжвідомчого координаційного штабу начальника Сватівського міськрайонного сектора ГУ ДСНС України у Луганській області від 29.08.2014 № 11; наказу керівника Регіонального міжвідомчого координаційного штабу начальника Сватівського міськрайонного сектора ГУ ДСНС України у Луганській області від 04.09.2014 № 17; акту за результатами проведеної 29 серпня 2014 року евакуації переселенців з м. Щастя; акту за результатами проведеної 04 вересня 2014 року евакуації переселенців з м. Щастя; рапорта позивача про встановлення йому статусу учасника бойових дій від 19.10.2015; графіку чергувань за липень-жовтень 2014. Згідно до абз. 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Абзацем 2 наведеної статті передбачено, що порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України. Відповідно до пункту 8-1 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин Комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі: наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях; виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про особу; подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій. Рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій приймають ті комісії, які його надавали, або їх правонаступники. Підставою для позбавлення комісією або міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, є: копія обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, що надійшов від органів прокуратури, органів або установ виконання покарань, а також від інших осіб, установ або органів у випадках, передбачених законом, на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення; документи державних органів, військових частин (органів, підрозділів) або підприємств, установ та організацій, матеріали службових перевірок та інші документи, що встановлюють факт подання недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про неї, надіслані ними на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення; заява особи про позбавлення її статусу учасника бойових дій із зазначенням причини, надіслана нею на розгляд комісії або міжвідомчої комісії. Комісія або міжвідомча комісія в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій. Отже, зазначеними приписами Порядку визначено основні умови та підстави для прийняття рішення про надання/позбавлення статусу учасника бойових дій, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Варто звернути увагу на те, що зазначені вище положення п. 8-1 Порядку передбачає обставини, згідно з якими, у разі виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу, комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій має повноваження щодо прийняття рішення про позбавлення особи статусу учасника бойових дій. При цьому, функції комісії полягають не лише в прийнятті рішень про надання статусу учасника бойових дій або позбавлення статусу, а й в вивченні/опрацюванні отриманих документів, перевірці наявності всіх необхідних документів (повного пакету документів), і тільки після вчинення даного алгоритму дій, приймається рішення про надання статусу особі учасника бойових дій чи відмову у наданні такого статусу/позбавлення статусу. Рішенням Комісії № 35 від 28.12.2018 позивача було позбавлено статусу учасника бойових дій з підстав подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції. Колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні відповідач не посилається на жодну з підстав, передбачених п. 8-1 Порядку №

413. Відповідачем також не надано відповідних доказів, зокрема, щодо подання позивачем недостовірних документів, наявності в поданих позивачем документах недостовірної інформації або даних про особу. Як зазначає відповідач, під час прийняття оспорювання рішення Комісією було повторно надано оцінку документам, які подавалися на розгляд Комісії 26.02.2016 для прийняття рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій із урахуванням доповідної записки та матеріалів службової перевірки з порушеного питання. Проте, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України на підтвердження надання позивачем недостовірної інформації у вигляді окремих документів та відомостей про участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення та подання недостовірних даних про нього, зокрема неправдиві відомості, зазначені про позивача суду не надано. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій осіб у Державній службі України з надзвичайних ситуацій відповідних документів та відомостей для прийняття рішення, передбачених відповідно до положень п. 8-1 Порядку №

413. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності рішення, оформленого протоколом № 35 від 28.12.2018, в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на аргументи учасників процесу, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. гідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по справі 520/5891/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по справі № 520/5891/19 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 23.01.2020 року