Постанова 4851 № 480/1464/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2025 р. Справа № 480/1464/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року (ухвалене суддею Прилипчуком О.А.) в справі № 480/1464/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі Комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 в особі Комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, Військова частина НОМЕР_2 , у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ; зобов`язати Комісію військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій визнати ОСОБА_1 , учасником бойових дій з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що саме на Комісію військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій покладено обов`язок з вивчення документів, заслуховування пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та прийняття рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, а за відсутністю підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання. Водночас, докази, що комісія на виконання своїх повноважень під час засідання вчиняла вищевказані дії, на встановлення обставин, що потребує підтвердження, відсутні. Позивач зазначає, що факт участі його у бойових діях підтверджується витягом із журналу бойових дій 1-ого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 (за книгою обліку вх. №604дск від 17.06.2022) за 17.08.2022 р, який подавався до суду першої інстанції. Зокрема, у витязі зазначено, що «згідно бойового наказу командира НОМЕР_3 механізованого батальйону від 12.07.2022 р. особовий склад 3 механізованої роти отримавши вогневу підтримку мінометних розрахунків разом зі штурмовими групами здійснив штурм Яру « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (...), неподалік н.п. Курульки Харківська область, у взаємодії з підрозділом розвідки ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », із задіянням нижчепойменованого особового складу у тому числі і солдату ОСОБА_1 ». Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що 04.08.2022 р. Військовою частиною НОМЕР_2 прийнято наказ №201 (по стройовій), яким солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу частини, на посаду номера обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону. 15.08.2022 р. Військовою частиною НОМЕР_2 прийнято наказ № 214 (по стройовій), яким солдата призваного за мобілізацію ОСОБА_1 вважати таким, що вибув з пункту постійної дислокації до району виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. 15.08.2022 р. Військовою частиною НОМЕР_2 прийнято наказ №214, яким вважати солдата призваного за мобілізацію ОСОБА_1 таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків в районі виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. 30.08.2022 р. Військовою частиною НОМЕР_2 прийнято наказ № 229, яким вважати таким, що солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 вибув з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на лікування до КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», м. Бахмут Донецької області, з 30.08.2022 р. 02.09.2022 р. Військовою частиною НОМЕР_2 прийнято наказ №232, яким увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , номера обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону у зв`язку з лікуванням. 14.09.2022 р. Військовою частиною НОМЕР_2 прийнято наказ № 244, яким солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 вважати таким, що прибув з КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» до пункту постійної дислокації. 16.09.2022 р. Військовою частиною НОМЕР_2 прийнято наказ № 246, яким солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 вважати таким, що 16.09.2022 р. самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації. 03.10.2022 р. Військовою частиною НОМЕР_2 прийнято наказ 263, яким солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , колишнього номера обслуги мінометного взводу 1 мінометної батареї 1 механізованого батальйону зв`язку із самовільним залишенням військової частини увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира війської частини НОМЕР_2 , утримуючи у списках особового складу військової частини, жовтня 2022 року. 11.02.2023 р. Військовою частиною НОМЕР_2 прийнято наказ №59, яким солдата ОСОБА_1 увільнено займаних посад та призупинено військову службу у Збройних Силах України 29.12.2022 р., у зв`язку з самовільним залишенням військової частини 16.09.2022 р. та внесенням відомостей до ЄРДР 29.12.2022 р. за № 62022170030000998. 24.02.2024 протокольним рішенням комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю документального підтвердження участі в бойових діях, з урахуванням наданих документів. Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням порушено його право на отримання статусу учасника бойових дій, звернувся до суду із цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності відмови відповідача в наданні позивачу статусу учасника бойових дій. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (в подальшому - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Відповідно до ст. 5 Закон №3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Згідно із п. 19 ч. 1 ст. 6 Закон №3551-XII, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Абзацом 2 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ визначено, що порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання наведених вище приписів Закону №3551-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 20.08.2014 № 413 затвердив Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (в подальшому - Порядок №413). Відповідно до внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 887 змін до Порядку №413 з 24 серпня 2023 року статус учасника бойових дій надається на підставі довідки за формою згідно додатку 6 до цього ж Порядку (далі -довідка), виготовленої на підставі документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, - бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). За приписами п. 4 Порядку №413 підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону, статус учасника бойових дій надається в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах їх проведення на підставі документів, зазначених у підпунктах 1 та 2 цього пункту. Пунктом 19 Порядку № 413 визначено, що рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону. Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів. (п. 20 Порядку № 413). Верховний Суд у постанові від 03.06.2025 р. у справі № 620/11392/24 за результатом розгляду подібних правовідносин дійшов висновку, що повноваження комісій не обмежуються формальною перевіркою поданих документів. На них покладено обов`язок здійснювати всебічну та об`єктивну перевірку обставин, які можуть підтверджувати участь особи в заходах, пов`язаних із захистом України. Зокрема, комісії зобов`язані не лише вивчати надані матеріали, а й, за необхідності, витребувати додаткові документи, заслуховувати пояснення свідків та осіб, щодо яких розглядається питання про надання статусу учасника бойових дій. Враховуючи положення Закону № 3551-XII та Порядку № 413, визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України. Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни. Суд апеляційної інстанції дослідивши спірне рішення Комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 24.02.2024 р. встановила, що дане рішення не вмотивоване і не містить жодних обґрунтувань щодо спростування наданих позивачем документів про його фактичну участь у бойових діях. З урахуванням вище зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість рішення Комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 24.02.2024 р. в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 . Щодо способу захисту порушеного права позивача колегія суддів зазначає. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Одночасно колегія суддів зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5 встановлено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису. За наслідками аналізу вказаних положень, можна дійти висновку, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду у справі № 560/1651/20 від 17.02.2022 р. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення Комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 24.02.2024 р. в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій та прийняти відповідне рішення, із урахуванням висновків суду. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 р. та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 24.02.2024 р. в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та зобов`язати Комісію військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій повторно розглянути питання про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій та прийняти відповідне рішення, із урахуванням висновків суду. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 в справі № 480/1464/25 скасувати. Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 24.02.2024 р. в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 . Зобов`язати Комісію військової частини НОМЕР_1 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій повторно розглянути питання про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій та прийняти відповідне рішення, із урахуванням висновків суду. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич