Постанова 4851 № 637/1467/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 р.Справа № 637/1467/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 19.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Островська Н.І., вул. Леніна, 9а, смт. Шевченково, Шевченківський, Харківська, 63600, повний текст складено 19.12.19 року по справі № 637/1467/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП Шевченківського відділення поліції Куп`янського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області Домріна Костянтина Івановича третя особа Шевченківське відділення поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення строків звернення до суду, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Інспектора СРПП Шевченківського відділення поліції Куп`янського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області Домріна Костянтина Івановича, третя особа Шевченківське відділення поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд: - визнати поважними причини пропуску та поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №102061 від 10 жовтня 2019 року; - визнати дії інспектора СРПП Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області, Домріна К.І. щодо притягнення мене ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними; - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №102061 від 10 жовтня 2019 року за ч. 2 статті 122 КУпАП України інспектором СРПП Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області, Домріним К.І. про притягнення мене ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, Кодексу України про адміністративне правопорушення, а справу - закрити. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 10.10.2019 року о 14:00 год. на перехресті автошляхів "Чугуїв - Мілове" та "Шевченкове - Гроза" він керував автомобілем «УАЗ-2206», д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений інспектором СРПП Шевченківського ВП Домріним К.І., в зв`язку з не увімкненням денних ходових вогнів на автомобілі поза населеним пунктом с.м.т. Шевченкове. Оскільки на його автомобілі було увімкнене ближнє світло фар, він рушив далі. 15.11.2019 року він дізнався, що відповідачем відносно нього винесено постанову серії ДП18 № 102061 від 10.10.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. в дохід держави за порушення вимог п. 9.8 Правил дорожнього руху України, яку вважає незаконною та просить скасувати. Оскільки копію оскаржуваної постанови на руки не отримував, дізнався про її існування 15.11.2019 року з місця своєї роботи, просить визнати поважними причини пропуску строку, поновити пропущений строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, визнати протиправними дії інспектора СРПП Шевченківського ВП Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області Домріна К.І. щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, скасувати вищевказану постанову та закрити провадження по справі. Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 19.12.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП Шевченківського ВП Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області Домріна Костянтина Івановича, третя особа: Шевченківське відділення поліції Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області про поновлення строків звернення до суду, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі - залишено без розгляду. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права. Так, позивач в апеляціній скарзі зазначає, що причини пропуску строку на оскарження підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, із урахуванням визначених цими статтями особливостей, і суд необмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав. Позивач зазначає, що з п.10 постанови поліції вбачається, що копія постанови надіслана йому рекомендованим листом за вихідним № 4701 від 11.10.2010 року. Дану постанову позивач отримав вже після звернення до суду, в перших числах грудня 2019 року. На думку позивача, суд першої інстанції стверджує, що позивач отримав постанову від 10.10.2019 року, без з`ясування будь яких доказів зі сторони відповідача. Доказів вручення позивачу або відмови в отриманні постанови ухвала суду не містить відповідно до ч.2 ст. 254 Кодексу про адміністративні правопорушення. Також позивач зазначає, що як вбачається з оскаржуваної постанови, остання не містить відомостей про здійснення відеозапису правопорушення та наявність такого відеозапису взагалі, а зазначено лише, що копія постанови надіслана позивачу рекомендованим листом від 11.10.2019 року, але суд першої інстанції не встановив, а відповідач в суді не довів, коли саме позивач отримав дану постанову. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ст. 289 КАС України строк для звернення до суду із адміністративним позовом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду позову з наступних підстав. Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції оскаржувана постанова була винесена 10.10.2019 року. Згідно ч. 5 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення. Однак вказану постанову про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився отримувати на місці її винесення, про що свідчить запис інспектора у п. 10 згаданої постанови (арк. справи 31) та відеозапис з нагрудної камери поліцейського. Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня подання позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 283 КАС України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Так, ст. 289 КАС України визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Відповідно до ч.1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Вирішуючи та перевіряючи питання про наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, слід виходити з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали від волевиявлення особи. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після спливу таких строків відносини вважаються стабільними. Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду. Крім того, відповідно до прецедентного права Європейського Суду право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії). Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. Посилання позивача на те, що від суддів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (справа ``Олександр Шевченко проти України``). Такі посилання позивача є спірними оскільки, відповідачем надано докази про надсилання постанови про адміністративне правопорушення позивачу, а судом роз`яснено причини залишення адміністративного позову без розгляду. Як вбачається з доказів, що містяться у матеріалах справи, зокрема, копії постанови серії ДП18 № 102061 від 10.10.2019 року та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, позивач знав про факт винесення проти нього постанови про адміністративне правопорушення, тому посилання на те, що він дізнався про її винесення від співробвтників на роботі а отримав вже після звернення до суду на початку грудня - є безпідставними. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відмова позивача від підпису, та отримання копії постанови у інспектора поліції не може бути поважною причиною пропуску ним строку на оскарження даної постанови і доказом того, що він не знав про існування даної постанови, оскільки, позивач міг отримати постанову саме 10.10.2019 р. - в день її винесення і в цей же день міг дізнатись про порушення його прав, проте від отримання постанови серії ДП18 № 102061 від 10.10.2019 сам відмовився (арк. справи 31). Більше того, до доводів позовної заяви та апеляційної скарги позивача, стосвоно того, що відповідач не ознайомив останнього з оскаржуваною постановою, копії не надав та взагалі не повідомив про її складання, колегія суддів ставиться критично. Так, з відеозапису, що міститься в матеріалах справи чітко видно, що інспектор попередив ОСОБА_1. про те, що ведеться відеофіксація, процес спілкування позивача з відповідачем, складання постанови про адміністративне стягнення та те, що відповідач декілька раз пропонує позивачу отримати постанову, проте останній відмовляється. Щодо доводів апеляційної скарги позивача, стосовно того, що в оскаржуваній постанові не зазначені дані про пристрій, яким здійснювалась відеофіксація, колегія суддів керується висновками Верховного Суду, що "вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою." Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18) Отже, постанова серії ДП18 № 102061 у справі про адміністративне правопорушення винесена відповідачем 10.10.2019, а позивач, звернувся до суду 18.11.2019 року із адміністративним позовом, тобто із пропущеним строком звернення до суду, а причини пропуску такого строку з врахуванням вищевикладених обставин є неповажними. Таким чином, позивачем пропущено 10 денний строк, для звернення із адміністративним позовом до суду щодо оскарження постанови від 10.10.2019 року та позивачем не наведено та не надано належних доказів щодо пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом із поважних причин. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. На думку колегії суддів, обставини зазначені позивачем у підтвердження дотримання ним строків звернення до суду є безпідставними, оскільки позивач фактично дізнався про порушення свого права 10.10.2019 року після оголошення йому відповідачем оскаржуваної постанови, від отримання якої він відмовився. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено встановлений ст. 289 КАС України строк для звернення до суду із адміністративним позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 січня 2019 року справа №576/1434/17. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 19.12.2019 року по справі № 637/1467/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 23.01.2020 року