Постанова 4813 № 495/5611/13-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3826/20 Номер справи місцевого суду: 495/5611/13-ц Головуючий у першій інстанції Гайда-Герасименко О. Д. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В., за участю секретаря судового засідання: Віцько А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, ВСТАНОВИВ: У серпні 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості посилаючись на те, що згідно з Договором про надання споживчого кредиту № 11371707000 від 15.07.2008 року АКІБ «УкрСиббанк», який згодом змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк», надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті в сумі 89 500,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 433 296,35 грн. 15.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 217325 на забезпечення кредиту, наданого ОСОБА_3 . Через невиконання відповідачами своїх зобов`язань перед позивачем по кредитному договору загальний розмір заборгованості відповідачів перед позивачем станом на 20.07.2011 року складав 118 831,33 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 20.07.2011 року складало 947 216,42 грн., які складаються із: заборгованості за кредитом - 85 851,91 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 684 334,16 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 28 668,47 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 228 519,24 грн.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 040,35 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 8 292,74 грн.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - З 270,60 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 26 070,28 грн. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2013 року цивільну справу направлено за підсудністю до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2013 року позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по кредитному договору № 11371707000 від 15 серпня 2008 року у загальному розмірі 947 216,42 грн. у відповідності до вимог позивача згідно з наведеним позивачем розрахунком. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 грудня 2018 року заяву представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись із заочним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Каланжов В.І. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2013 року скасувати в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити частково, а саме стягнути кредитну заборгованість з відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. З цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з поручителя ОСОБА_1 та позичальника ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у заявленому ПАТ «УкрСиббанк» розмірі не відповідає. Задовольняючи заявлені вимоги, стягуючи солідарно з поручителя ОСОБА_1 та позичальника ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 11371707000 від 15.07.2008 року, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог і про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості в розрахованому Банком розмірі 947 216 грн. 42 коп. Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що: - 15.07.2008 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11371707000, відповідно до якого відповідач отримав кредит в іноземній валюті у розмірі 89500 доларів США, що по курсу НБУ України на день укладення договору складало 433 296,35 грн. під 14% річних на строк до 13.07.2029 року. Відповідно до положень зазначеного кредитного договору та графіку погашення кредиту, відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний повернути отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки у встановлені строки (т.1 а. с. 22-34); - для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15.07.2008 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 217325, згідно з яким поручитель солідарно відповідає за виконання позичальником зобов`язань перед кредитором за договором №11371707000 від 15.07.2008 року (т.1 а. с. 36- 37); - позивач належним чином виконав зобов`язання по кредитному договору та здійснив видачу грошових коштів згідно вищевказаного договору; - у зв`язку з тим, що відповідачі належним чином у відповідності до положень зазначеного кредитного договору та графіку погашення кредиту, свої обов`язки не виконують, з 10.07.2009 року виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту, яка в подальшому не погашалася до звернення позивача до суду з позовом 03.08.2011 року. Крім того, з 31.03.2009 року у позичальника виникла прострочена заборгованість за процентами, яка у повній мірі не погашалася та збільшувалася до часу звернення кредитора з позовом до суду в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами. Станом на 20.07.2011 року загальна заборгованість за кредитним договором, згідно з розрахунком банку становила 947 216 грн. 42 коп., яка складалася із: заборгованості за кредитом - 684 334,16 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 228 519,24 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 8 292,74 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 26 070,28 грн. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок як позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Статтею 546 ЦК України, передбачено виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов`язання зазначені у ст. 526 цього Кодексу. Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України). Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості з боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14, яка підлягає застосуванню у відповідності до ст. 416 ч.2 ЦПК України враховуючи, що відсутні відомості про відступлення Великою Палатою Верховного Суду від правової позиції, викладеній у зазначеній цивільній справі. Як вбачається з матеріалів справи, кредитодавець використав своє право передбачене п. п. 3.1.3., 6.1.2 кредитного договору та частиною 2 статті 1050 ЦК України направивши 21.06.2011 року боржнику та поручителю вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами протягом 30 днів з дня отримання вимоги (т.1 а. с. 39-41). Оскільки у справі відсутні відомості про отримання позичальником та/або поручителем вимоги про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами, строк виконання зобов`язання за кредитним договором у відповідності до абз 2 п.п. «б» п. 6.2. кредитного договору №11371707000 від 15.07.2008 року настав з 41 дня з дня відправлення кредитором 21.06.2011 року відповідної вимоги, тобто з 01.08.2011 року. Згідно штампу Малиновського районного суду м. Одеси позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором судом зареєстровано 03.08.2011 року. Враховуючи наведене немає підстав для висновку про сплив передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, 6-ти місячного терміну та припинення поруки щодо всіх заявлених Банком вимог у повному обсязі. Умовами кредитного договору передбачено повернення кредиту згідно з графіком рівними частками щомісячно по 356 доларів США, а також сплату процентів за користування кредитом під 14% річних зі сплатою з 01 по 10 число включно кожного місяця наступного за тим, за який були нараховані проценти. Можливість зміни Банком розміру процентної ставки обумовлена порядком передбаченим розділом 5 кредитного договору, згідно з яким Банк не пізніше 14 календарних днів до дати збільшення процентної ставки повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки із зазначенням її розміру та початку дії. У разі незгоди позичальника з новим розміром процентної ставки, останній має право у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує початку дії нової процентної ставки, достроково повернути кредит. У разі неповідомлення Банком позичальника про зміну розміру процентної ставки, застосовується процентна ставка, що діяла у попередньому періоді. З доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що розмір неповернутого кредиту складає 85 851,91 доларів США, розмір несплачених відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування з урахуванням реалізації кредитором права в порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України - 28 668,47 доларів США. При цьому, прострочена заборгованість за тілом кредиту виникла і в подальшому не погашалася з 10.07.2009 року, прострочена заборгованість за відсотками - 31.03.2009 року і в подальшому частково погашалася 30.04.2009 року, 18.05.2009 року та востаннє 20.07.2009 року. До суду банк звернувся у 03 серпня 2015 року. При таких обставинах, відповідальність поручителя в частині заявлених вимог про стягнення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, пені за прострочення виконання зобов`язань за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом обмежується останніми 6-ма місяцями, що передували зверненню до суду з позовом. Тобто порука ОСОБА_1 припинилася щодо періодичних платежів з повернення кредиту, сплати процентів, розрахунку пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, пені за несвоєчасне погашення процентів по тілу кредиту що утворилися внаслідок не здійснення боржником періодичних платежів до 03.02.2015 року. Тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно у загальному розмірі 84 294.01 доларів США, в тому числі: - заборгованість по основному боргу кредиту у розмірі 78 820 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом 5 474,01 доларів США. Відносно розрахунку пені, судова колегія звертає увагу, що умовами кредитного договору передбачено, що пеня нараховується за кожен день прострочення із застосуванням курсу НБУ на день платежу. Проте, банком обчислено пеню із застосуванням курсу, який був на 20.07.2011 року - 797 грн. 11 коп. за 100 доларів США. Між тим, у вказаний період курс змінювався неодноразово. Максимальний курс становив 798 грн. 37 коп. за 100 доларів США, а мінімальний - 28.02.2011 року - 793 грн. 07 коп. за 100 доларів США. Оскільки банком не здійснено належного розрахунку, апеляційний суд, з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за можливе здійснити розрахунок по пені за останні 6 місяців, що передували зверненню кредитора до суду з позовом виходячи з найменшого курсу НБУ гривні до долара США, який був встановлений НБУ у зазначений період, а саме - 793 грн. 07 коп. за 100 доларів США. Враховуючи наведене розмір пені за прострочення тіла кредиту становить 537,77 доларів США (1040,35-502,58), що складає 4 264 грн. 89 коп. (537,77*7,9307), а розмір пені за процентами за користування кредитом - 1 683,74 доларів США (3270,6-1586,86), що складає 13 353 грн. 36 коп. Враховуючи наведене, розмір заборгованості за кредитним договором підлягає стягненню в солідарному порядку у загальному розмірі 84 294,01 доларів США, в тому числі: - заборгованість по основному боргу кредиту у розмірі 78 820 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом 5 474,01 доларів США, а також пеня в загальному розмірі 17 618 грн. 25 коп., в тому числі: за тілом кредиту - 4 264 грн. 89 коп., пеня за процентами за користування кредитом - 13 353 грн. 36 коп. Решта заявлених банком вимог - 7 031,91 доларів США за тілом кредиту, 23 194,46 доларів США - процентів за користування кредитом; а також пеня за прострочення по основному боргу кредиту та відсоткам в загальному розмірі 16 655 грн. 14 коп. (502,58+1586.86=2089,44*7,9711 - курс НБУ застосованій позивачем) підлягає стягненню з ОСОБА_3 , як позичальника одноособово. В задоволенні в цій частині вимог до ОСОБА_3 , як до солідарного боржника слід відмовити. Крім того за рахунок застосування апеляційним судом найменшого курсу долару США до гривні при розрахунку пені за 6 місяців, що передували зверненню позивача до суду з позовом, у вимогах про стягнення пені в загальній сумі 90 грн. 24 коп. до відповідачів слід відмовити. Таким чином, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2013 року - зміні у відповідності до висновків викладених в цій постанові суду апеляційної інстанції. При цьому апеляційний суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц від 04.07.2018 року, якою роз`яснено, що у разі, якщо видача кредиту відбувалася у доларах США належним виконанням рішення в даному випадку є перерахування коштів в іноземній валюті, а не її еквіваленту у гривнях (крім неустойки у вигляді пені, яка підлягає стягненню в національній валюті України), внаслідок чого у резолютивній частині судового рішення не є вірним зазначати заборгованість в іноземній валюті з одночасним визначенням її еквіваленту у гривні. Оскільки рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині вимог до поручителя ОСОБА_1 і за результатами перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом ухвалено нове судове рішення, яким вимоги щодо поручителя задоволені частково і у задоволеній частині вимог про стягнення 84 294, 01 доларів США, та про стягнення пені в загальному розмірі 17 618 грн. 25 коп. відповідальність позичальника і поручителя є солідарною, а в решті рішення суду стосується позичальника особисто і в апеляційному порядку не оскаржувалося, апеляційний суд у відповідності до ст. 267 ЦПК України вважає за необхідне визначити порядок виконання рішення суду в цій частині стягнення заборгованості та з урахуванням цього змінити розподіл судових витрат. Так, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 11371707000 від 15.07.2008 року у загальному розмірі 84 294, 01 доларів США в тому числі:- заборгованість по основному боргу кредиту у розмірі 78 820 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом 5 474,01 доларів США, а пеню в загальному розмірі 17 618 грн. 25 коп., в тому числі: за тілом кредиту - 4 264 грн. 89 коп., за процентами за користування кредитом - 13 353 грн. 36 коп. слід стягувати солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Решту заборгованості - у загальному розмірі 32 315,81 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ 7,9711 грн. за 1 долар США, що застосований банком в частині заочного рішення про стягнення заборгованості, яка стосується особисто позичальника і в апеляційному порядку не оскаржена - в загальному розмірі 257 592 грн. 55 коп., в тому числі 7 031,91 доларів США за тілом кредиту, що становить 56 052 грн. 05 коп.; 23 194,46 доларів США за процентами за користування кредитом, що становить 184 885 грн. 36 коп.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 502,58 доларів США, що становить 4 006 грн. 12 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 586,86 доларів США, що становить 12 649 грн. 02 коп. слід стягувати особисто з ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем за подання позову до суду першої інстанції судового збору у розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн. підлягають перерозподілу. Так як з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню солідарно у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам, з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягає стягненню у рівних частках судовий збір, сплачений за подання позову до суду у розмірі 72,8% від первісно заявлених вимог, що складає 1237 грн. 60 коп. від 1700 грн., а тому з ОСОБА_3 слід стягнути 1081 грн. 20 коп., з ОСОБА_1 618 грн. 80 коп. Крім того, з ОСОБА_3 слід стягнути витрати на ІТЗ справи 76 грн. 32 коп., а з ОСОБА_1 відповідно 43 грн. 68 коп. Крім того, оскільки апеляційним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог, судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги судового збору у розмірі 2 550 грн. з позивача на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1856 грн. 40 коп. (72,8% від 2 550 грн.). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - задовольнити частково. Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2013 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - змінити. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11371707000 від 15.07.2008 року у загальному розмірі 84 294,01 доларів США, в тому числі:- заборгованість по основному боргу кредиту у розмірі 78 820 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом 5 474,01 доларів США, а також стягнути пеню в загальному розмірі 17 618 грн. 25 коп., в тому числі: за тілом кредиту - 4 264 грн. 89 коп., пеню за процентами за користування кредитом - 13 353 грн. 36 коп. В решті вимог - відмовити. Визначити порядок виконання рішення Одеського апеляційного суду у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 : Заборгованість, яка стягнута заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2013 року в частині, що перевищує 84 294,01 доларів США, а саме 32 315,81 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ 7,9711 грн. за 1 долар США, що застосований банком в частині заочного рішення про стягнення заборгованості, яка стосується особисто позичальника і в апеляційному порядку не оскаржена - в загальному розмірі 257 592 грн. 55 коп., в тому числі 7 031.91 доларів США за тілом кредиту, що становить 56 052 грн. 05 коп.; 23 194.46 доларів США за процентами за користування кредитом, що становить 184 885 грн. 36 коп.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 502.58 доларів США, що становить 4 006 грн. 12 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 586.86 доларів США, що становить 12 649 грн. 02 підлягає стягненню особисто з ОСОБА_3 . В порядку перерозподілу судових витрат: Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати у вигляді судового збору 1081 грн. 20 коп. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 76 грн. 32 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати у вигляді судового збору 618 грн. 80 коп. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи 43 грн. 68 коп. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги 1 856 грн. 40 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено: 17.01.2020 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін О.В. Князюк